На корпусі Інституту матеріалознавства і зварювання встановили пам’ятну дошку студентові КПІ Вадиму Жеребилу. Вадим загинув у битві за ТЕС міста Щастя на Луганщині 31 січня 2015 року. Йому був 21 рік.
На урочисте відкриття дошки вшанувати пам’ять героя прийшли його мати Любов Володимирівна, викладачі, побратими, друзі Вадима.
Вадим воював у складі добровольчого батальйону «Айдар» від початку війни на сході України – долучився одразу після Революції Гідності, де був активним учасником. Любов Володимирівна пригадує, що вже після загибелі Вадима дізналася, що він був одним з тих, хто першим підпалив автозак на вулиці Грушевського. Памʼятає і те, як син у відповідь на її занепокоєння відповідав: «Мамо, я хочу, щоб по нашій Мені не ходило ніяке падло з автоматом». Мена – місто на Чернігівщині, мала батьківщина Вадима.
Уже під час бойових дій хлопець був поранений, але не покинув поле бою, бо не міг залишити побратимів. У батальйоні військовий завжди допомагав молодшим і менш досвідченим побратимам. Уже посмертно Вадим був нагороджений орденом «За мужність» третього ступеня.
Відкриття меморіальної дошки планувалося на квітень, але сталося повномасштабне вторгнення. Двох побратимів Вадима, студента і співробітника КПІ, які хотіли прийти вшанувати його памʼять, уже теж немає в живих. Дмитро Синюк загинув 25 лютого під час оборони Києва. Біжан Шаропов вважається зниклим безвісти, та його побратими повідомили, що він загинув під Ізюмом.
«Вадим завжди відстоював свої принципи й довів це своїм коротким життям. Нині часто звучить: „Герої не вмирають“. Але ці слова матимуть сенс тільки тоді, коли кожен з вас буде згадувати когось із героїв з ваших міст, шкіл і університетів, яких ви знали, коли ви розповідатимете про них своїм дітям і онукам», – сказала Любов Володимирівна у промові на відкритті меморіальної дошки.
Матір героя нагадала: не можна знецінювати подвиг тих, хто першим став на захист батьківщини 2014-го й не пустив війну далі, тих, хто тримав фронт до 2022 року.
Захід завершили хвилиною мовчання у памʼять про всіх тих, хто загинув, боронячи рідну землю.