Геніальний інженер, знаменитий на весь світ авіаконструктор, легендарний творець гвинтокрила. Нащадок давнього священницького роду, син видатного психіатра, доктора медицини, знаного у Європі науковця Івана Сікорського.
Ігор Сікорський зростав у атмосфері затишку й творчості, багатої на знання про навколишній світ, яку створила його високоосвічена мати — Марія Стефанівна.
Прагнучи втілити свої дитячі мрії про літальні апарати, Ігор 1907 року вступає до Київської політехніки й бере активну участь у роботі вертолітного відділу повітроплавної секції, організованої на механічному відділенні.
Уже влітку 1908 року студент Сікорський працює над розробленням і спорудженням вертольота. Роботи йшли на подвір’ї батьківської садиби й у авіагаражі КПІ. Однак молодому конструкторові бракує двигуна потрібної потужності. У січні 1909-го Ігор поїхав до Парижу, щоб перейняти досвід французьких інженерів і придбати двигун.
У цій справі молодшого сина фінансово й морально підтримав батько. Рекомендаційного листа до одного з найвідоміших на той час авіаторів Фердинанда Фербера дав Ігореві професор КПІ, автор конструкцій перших вітчизняних планерів Микола Делоне. Саме Фербер став першим льотним інструктором Сікорського і порадником у виборі матеріалів і обладнання. Після трьох місяців у Франції Ігор повернувся додому з новими знаннями й літературою, а головне – з двадцятип’ятисильним двигуном «Анзані» для свого гвинтокрила. Так розпочалася нова ера авіабудування, основоположником якої став Ігор Сікорський.
Перші спроби підняти сконструйований самотужки гвинтокрил у повітря були невдалими. Однак цей досвід допоміг виявити важливі особливості, які потрібно враховувати у будівництві таких апаратів. Деякий час молодий конструктор разом з однодумцями – студентами Федором Билінкіним і Василем Йорданом – створювали літаки. Першими моделями були БіС-1 і БіС-2. Трохи згодом Сікорський уже самостійно збудував літальні машини С-3, С-4, С-5, С-6.
12 грудня 1912 року літак С-6 побив світовий рекорд швидкості – 111 км/год. Цього ж року Ігор Сікорський вступив на посаду головного конструктора авіаційного відділення Російсько-Балтійського вагонного заводу (РБВЗ) у Санкт-Петербурзі. За його часів злетіли у небо багатомоторні аероплани «Гранд», «Руський витязь» і чотиримоторний «Ілля Муромець», який визнали найліпшим літаком Першої світової війни.
Зрештою, війна стала переламним моментом і в житті Сікорського. Через загрозу більшовицького переслідування він виїжджає за кордон: спочатку до тодішньої Югославії, згодом до Франції, а звідти — до Сполучених Штатів Америки. Там він утілює свої авіаційні задуми. Конструкторським талантом Сікорського цікавились багато великих корпорацій, а вже 1923 року він створив свою — Sikorsky Aeroengineering Corporation. Його летючі човни, здатні сполучувати міста без злітно-посадкових смуг, одразу набули неабиякої популярності. А чотиримоторна амфібія S-40, що перевозила 40 пасажирів на відстань до 800 км, а 24 пасажири – на 1 500 км, увійшла у легенду.
Здобувши успіх у будуванні літаків, конструктор повернувся до давньої мрії — гвинтокрила. У вересні 1939 року вчений сам випробував експериментальний вертоліт VS-300 (S-46), а вже 1942-го його гелікоптер XR-4 (VS-316) взяла на озброєння армія США.
Друга світова війна виявилась іспитом, що його авіатехнік Ігор Сікорський склав на відмінно. Відтоді Sikorsky Aeroengineering Corporation – визнаний лідер не лише у США, а й у світі. Черговий здобуток компанії – гелікоптер S-55, що 1952 року вперше здійснив трансатлантичний переліт. Останнім із гвинтокрилів, який розробив особисто Сікорський у 1954–1955 роках, був S-58.
Відійшов у вічність Ігор Сікорський на 83-му році життя — 26 жовтня 1972 року – уславленим авіаконструктором, якого ще за життя нарекли батьком гелікоптера.
Ігор Сікорський є одним із найвидатніших студентів Київської політехніки, але й КПІ відіграв у житті авіаконструктора вирішальну роль. «Знімаю капелюха перед альма-матер, яка підготувала мене до підкорення неба», — казав Ігор Іванович про КПІ.
З 2016 року КПІ називається на честь Ігоря Сікорського — видатного авіаконструктора 20 століття.