22 лютого зі студентами та викладачами Видавничо-поліграфічного інституту КПІ ім. Ігоря Сікорського зустрілися люди, які власним життям довели відданість Україні та її незалежності, – український кримськотатарський політик, беззмінний член Меджлісу кримськотатарського народу з 1991 року, голова Бахчисарайської районної державної адміністрації в 2005–2014 роках Ільмі Умеров та Герой України, український партизан, а нині радник міністра інформаційної політики України з питань національно-патріотичного виховання молоді Володимир Жемчугов.
Зустріч проходила в межах ініційованого МІП освітнього проекту і розпочалася з демонстрації фрагменту фільму "Бранці Кремля" (2018 р.), присвяченого політв'язням, які незаконно утримуються в російських в'язницях – кримським татарам, українцям та громадянам інших національностей, які, опинившись на тимчасово окупованих Росією територіях, залишилися українськими патріотами. Нинішні гості університету також були у числі його героїв.
Ільмі Умеров розмову зі студентами розпочав з розповіді про свій народ, чисельність якого разом з діаспорами становить кілька мільйонів. З них на території Криму живуть приблизно 300 тисяч людей. До 1987 року кримськотатарського населення в Криму майже не було – у 1944 році цей народ був депортований. В результаті депортації, за офіційними даними, в перші півтора року загинуло 46,2 % його представників. Активний процес повернення кримськотатарського народу на свою предковічну землю розпочався наприкінці 80-х–початку 90-х років ХХ століття. З тієї пори кримські татари в масі своїй були чи не найбільшими в Криму прибічниками української незалежності. Недарма ж після появи на півострові "зелених чоловічків" саме представники кримськотатарського народу організовано виступили з масовими протестами проти дій російської армії та шабашів, які влаштовували проросійськи налаштовані представники місцевого населення. До речі, Ільмі Умеров єдиний з 14 голів районних державних адміністрацій та 9 очільників міст республіканського підпорядкування АР Крим не підкорився загарбникам і не визнав окупаційної влади, а Крим – територією Росії. Окупанти не залишилися в боргу: за деякий час його було заарештовано і засуджено на 2 роки за статтею "За публічні заклики до порушення територіальної цілісності Російської Федерації". І лише за особистою домовленістю Президента Туреччини Реджепа Таїпа Ердогана з Путіним Ільмі Умерова разом з іншим кримськотатарським політв'язнем Ахтемом Чийгозом обміняли, за повідомленнями турецьких ЗМІ, на двох російських кілерів, які сиділи в турецькій в'язниці за вбивство на території Туреччини чеченського журналіста. Утім, як розповів аудиторії Ільмі Умеров, тексту документа, за яким їх з Ахтемом Чийгозом звільнили, їм так і не надали. Показово, що російські джерела про обставини звільнення цих двох кримськотатарських політиків не повідомляли.
"Доброго дня, українці", – так звернувся до аудиторії на початку свого виступу учасник бойових дій на Донбасі Герой України Володимир Жемчугов. Так, за його словами, він звертається до своїх слухачів в Україні завжди, щоб вони усвідомлювали, що всі вони є українцями попри їхнє етнічне походження і регіон, у якому вони живуть.
А потім була цікава і довга розповідь про те, чому успішний підприємець Жемчугов, який народився і здобув освіту на Луганщині, але багато років жив у Грузії, з початком війни на Донбасі повернувся в своє рідне містечко Красний Луч і, організувавши партизанський загін, взявся за зброю.
Володимир Жемчугов розповідав про тих, хто підтримав сепаратистів, а пізніше і окупантів, та тих, хто намагався чинити їм супротив. Про те, що незгодних невдовзі стали знаходити вбитими. "Сценарій був один, – розповідав Володимир Жемчугов, – скотчем за спиною зв'язано руки і прострелено голову. Знаходили їх у лісопосадках та біля доріг. Я зрозумів, що піднімати народ на протести пізно, що слід організовуватися, щоб захистити себе. Всі знали, хто за Україну, хто проти…"
У травні 2014 року росіяни почали переходити кордон України з боку Ростовської області. На територію Луганської області були перевезені спецпризначенці та зброя. Частину зброї роздали місцевим маргіналам, потім була роззброєна місцева міліція. Почалися грабунки "на ідейному грунті" – так сепаратисти "боролися з прибічниками України". Щоночі до Антрацита приходили з Росії Камази, навантажені автоматичною зброєю та боєприпасами. Російські "козачки" роздавали їх шахтарям, лякаючи тих загрозою наступу "бандерівців" з Києва, які буцімто вбиватимуть дітей і жінок, та істерично закликаючи місцевих чоловіків до спротиву. Проте, завдяки такій майже безконтрольній роздачі зброї отримати її вдалося і партизанам. Крім того, за якийсь час новоспечені "захисники" ДНР та ЛНР почали отриману зброю продавати. "Ми купували російську зброю і формували свої партизанські загони", – розповідав Володимир Жемчугов.
Він займався розвідкою і взяв участь у 30 спеціальних операціях зі знищення військових об'єктів та особового складу ворожих підрозділів. Але 29 вересня 2015 року, під час проведення чергової операції біля колишнього військового аеродрому в Луганську, де окупанти зберігали техніку, підірвався на мінному полі. Потім був полон, гангрена, ампутація кистей рук, допити ФСБшників, перебування в камері з кримінальниками Луганської тюрми і, нарешті, 17 вересня 2016 року обмін на двох колишніх СБУшників, які зрадили Україну. А далі – отримання звання Героя України і Золотої Зірки з рук Президента Петра Порошенка, лікування за кордоном, часткове відновлення зору і протезування рук…
Ільмі Умеров та Володимир Жемчугов також відповіли на запитання учасників зустрічі. Запитання були різні, але відчувалося, що байдужих серед слухачів не було. Щоправда, не обійшлося і без провокації. На зустріч запрошувалися всі охочі, тож потрапив на неї і прибічник відомого своїми антиукраїнськими матеріалами проросійського відеоблогера Анатолія Шарія. Він почав ставити Володимиру Жемчугову відверто провокаційні запитання, але отримав гідні відповіді, і, відчувши негативний настрій аудиторії, залишив її ще до закінчення бесіди.
Зустріч тривала понад 2 години. Завершилася вона розмовою про особливості інформаційної війни, яка є одним із складників гібридної війни з Росією, яку нині веде Україна.
У період з 28 грудня 2014 року по 24 вересня 2015 року Володимир провів 30 спеціальних операцій зі знищення військових об'єктів ворога та особового складу окупаційних військ. 29 вересня 2015 під час виконання чергового бойового завдання підірвався на міні, внаслідок чого втратив кисті обох рук і зір. З важкими пораненнями потрапив у полон. Тривалий час утримувався у Луганському СІЗО.
17 вересня 2016 року був звільнений з полону (разом з Юрієм Супруном).
21 січня 2017 удостоєний звання Герой України.