Названо переможців міського етапу ХVІІІ Міжнародного конкурсу з української мови імені Петра Яцика, який щороку збирає кращих учнів, студентів, курсантів військових училищ на свято української словесності. І це не просто конкурс, це подія, яка об'єднує націю навколо мови. Ініціатором та фундатором конкурсу є Міжнародний благодійний фонд "Ліга українських меценатів", першим президентом якого і був відомий громадський діяч, бізнесмен і благодійник з Канади Петро Яцик.
У конкурсі беруть участь щороку понад 5 мільйонів учнів та студентів. "Згуртувавши кращі сили освітянської громадськості, ми робимо те, що має робити держава. Це називається національним будівництвом. Міцна держава – це не лише Збройні сили, спецслужби, структури влади, а й свідома нація, сильна своїм духом. Ми знаємо: самим конкурсом не вирішимо докорінно проблему неповноцінного фінансування державної мови в Україні. Але ми подаємо приклад того, як подібними динамічними ідеями можна залучати всі свідомі українські сили на фронт національного будівництва", – сказав в одному з інтерв'ю президент "Ліги українських меценатів" В. Загорій.
Стати переможцем такого масштабного конкурсу – престижно і відповідально водночас. Випробування проходять у декілька етапів, зокрема університетський етап у нашому виші збігається символічно з Днем української писемності та мови – 9 листопада.
Ніна Цубера, студентка групи ЛА-73 факультету лінгвістики, стала переможницею олімпіади з української мови в університеті, а пізніше виграла і міський етап серед студентів гуманітарних факультетів вищих навчальних закладів, стала найкращою серед студентів столиці. Її перемога – це ще один крок до самовдосконалення і до мрії.
"Моя закоханість в українську мову не випадкова, оскільки я виросла в родині філологів, де завжди шанували рідне слово, добре знали традиції, класичну українську літературу, цікавилися українським мистецтвом, культурою в цілому, – розповідає Ніна. – Батьки рано навчили мене читати і писати, у чотири роки. Моїм шкільним учителем української мови була бабуся, яка увесь свій вільний час віддавала моєму вихованню.
З початкових класів я брала участь у предметних олімпіадах та конкурсах, на яких займала призові місця. У школі завжди була активною, у класі – лідером. Обирати майбутню професію було легко, з дитинства знала, що це буде мовознавство, а в 14 вирішила остаточно, що стану перекладачем.
Моя мета – бути гордістю для своїх батьків. Я завжди намагаюся самовдосконалюватися, тому кожен конкурс – це виклик бути кращою.
При виборі навчального закладу гостро постало питання не тільки вибору самого вишу, а й вибору міста, оскільки моє рідне містечко Рахів занадто маленьке (хоч і географічний центр Європи!), і тут складно розраховувати на професійне зростання. Тож сумнівів не було – одразу обрала Київ. Чому саме Київ? Вважаю, що це місто, яке дає безліч перспектив і можливостей для саморозвитку. Проїхати півкраїни задля свого щасливого майбутнього – знову-таки виклик. Чесно кажучи, КПІ ім. Ігоря Сікорського обрала зовсім випадково, але ні на хвилину не пошкодувала про свій вибір. Це ВНЗ, який справді дбає про своїх студентів".