В історії Київського політехнічного інституту завжди було чимало працівників, нащадки яких продовжували шлях батьків, своїх родичів, створюючи династії науково-технічної інтелігенції України та нашого університету зокрема.
Сьогоднішня розповідь про одну із таких династій – про людей, пов'язаних родинними узами, які в різні періоди свого життя вчилися або працювали в КПІ.
Розповідає інженер відділу кадрів та архівної справи Валентина Сапронова:
– У моєму родовідному дереві разом зі мною налічується 8 членів родини, які працювали або навчалися в Київському політехнічному. Почалося все з моєї бабусі – Ганни Василівни Мельничук (1889 р. н.), яка працювала в КПІ до Великої Вітчизняної війни і після неї – лаборантом кафедри електричних машин та електротехнічному факультеті. Брала активну участь у відбудові кафедри після війни, легко справлялася з проведенням лабораторних робіт. А крім того, чудово шила, вишивала і завжди була дуже елегантною жінкою.
Чоловік моєї бабусі – Микита Пилипович Мельничук (1884 р. н.) – працював садівником в оранжереях КПІ, добре розумівся на декоративних рослинах та квітах. Помер невдовзі після війни.
Моя мама, Євгенія Кіндратівна Короленко (1919 р. н.), у 1936–1939 роках працювала на кафедрі парових котлів лаборантом. Тепер це кафедра атомних електростанцій та інженерної теплофізики теплоенергетичного факультету.
Ще один член нашої династії – мій батько, Петро Степанович Короленко (1911 р. н.) – учасник Великої Вітчизняної війни, визволяв рідний Київ від фашистських загарбників. Після закінчення війни працював у КПІ з 1946 по 1974 рік навчальним майстром спецкафедри. Вдома у мене зберігаються його військові ордени та медалі, а також грамоти та раціоналізаторські посвідчення, отримані під час роботи в КПІ.
Мій брат, Олег Петрович Короленко, в 70-х роках минулого століття працював у КПІ лаборантом на кафедрі конструювання верстатів та машин механіко-машинобудівного факультету.
Мій син, Владислав Михайлович Сапронов – закінчив зварювальний факультет КПІ в 1993 році. Нині він підполковник СБУ України, учасник АТО.
У складі династії і моя невістка – Оксана Валеріївна Сапронова, яка закінчила Видавничо-поліграфічний інститут нашого університету і працює диспетчером у деканаті зварювального факультету.
І, нарешті, трохи про себе. Народилася в Києві. Після закінчення школи в 1955 році вступила на електротехнічний факультет КПІ, отримала диплом у 1960 році. Це були незабутні роки мого життя. На все життя запам'яталися чудові педагоги – М.Г.Горделадзе, І.М.Чиженко, М.Л.Калніболотський, декан факультету С.О.Ребров. На моїх очах в КПІ було збудовано багато нових навчальних корпусів, бібліотека, великий спортивний комплекс, Центр культури і мистецтв, гуртожитки, оздоровчий комплекс на березі Чорного моря. Були відкриті нові факультети, проведено реконструкцію парку. А головне – навчання студентів в університеті проводиться на значно вищому рівні, він нині перебуває в авангарді вищої освіти України. У 2016 році виповнилося 50 років моєї роботи в КПІ ім. Ігоря Сікорського. Працювала у відділі капітального будівництва начальником комплектації, а тепер працюю інженером у відділі кадрів та архівної справи.
Додамо до цієї розповіді, що вже п'ятий рік Валентина Петрівна разом із завідувачем відділу цінних і рідкісних видань бібліотеки М.А. Мірошниченко з великим успіхом проводить культурно-освітні лекції, присвячені видатним особистостям України і Польщі.
Ось такою є одна із династій, які пов'язані родинними зв'язками і багаторічним трудовим внеском у розвиток Київської політехніки.