Ви є тут

Іменні стипендіати ІЕЕ 2016



Коли я вперше почула про підвищені стипендії в КПІ, особливо не звернула уваги, подумала: "Мені б першу сесію скласти". А недавно до мене звернулася голова студради факультету з пропозицією висвітлити досягнення студентів нашого ІЕЕ та розповісти про іменних стипендіатів.

Почала шукати інформацію, перечитала список вимог, зокрема для отримання стипендії ректора: відсутність трійок протягом навчання, наявність наукових статей і тез, участь в олімпіадах, конференціях тощо. Спало на думку, чи знайду я таку людину на ІЕЕ? Та в  деканаті мені повідомили, що аж четверо наших студентів отримують у цьому семестрі стипендію ректора: Марина Канар, Юлія Кузьміна, Марія Мельничук та Євгеній Шумський. Тож, не гаючи часу, вирішила поспілкуватися з ними. Співрозмовники виявилися позитивними й цікавими, розмовляли із задоволенням.

Для початку запитала, що привело їх до КПІ. Виявилося – доля. 

Марина: Вчуся на кафедрі інженерної екології. Спеціальність – відповідна. Чому саме КПІ, екологія? Не знаю. Можливо, це збіг обставин і долі. Хотіла чогось цікавого і корисного, ось і обрала.

Марія: Моя спеціальність – "Екологія, охорона навколишнього середовища та збалансоване природокористування". Вибрала її майже випадково. Хотіла вступити на ФММ, і лишалося ще одне вільне місце для подання документів. Ішла Політехнічною, повз приймальну комісію, і мені запропонували подати документи "на екологію". Стала цікавитись цим напрямом і, коли вже були результати вступної кампанії, вибрала ІЕЕ. Про свій вибір не шкодую, це цікава і важлива професія, особливо в наш час.

Євгеній: Моя спеціальність – "Електромеханічні системи автоматизації та електропривод". По суті – електромехатроніка, яка є поєднанням електромеханіки, електротехніки, електроніки, автоматизації та робототехніки. При вступі було з чого вибирати. І от саме таке поєднання мене зацікавило. Тепер навчаюся в магістратурі. Планую в майбутньому вступити до аспірантури.

А от Юлія вступала свідомо, зваживши всі "за" і "проти". Юлія: Навчаюся за спеціальністю "Теплоенергетика" на енергоменеджера. Якщо  для когось із абітурієнтів і було проблематичним визначитися, то аж ніяк не для мене. По-перше, я вчилася у фізико-математичному класі, що означало професію технічного спрямування у майбутньому. По-друге, мій  батько працює у сфері енергетики, тож детально описав усі тонкощі роботи  галузі. І останнє: мене привабив широкий спектр зайнятості – адже комплексність спеціальності дозволяє змінити вид діяльності, якщо з бажаним "не складеться".

Університет – це нове життя, і кожному воно дарує свої пригоди та найголовніше – досвід. Якого ж нового досвіду набули наші герої?

Марина: Порівнювати життя під крилом батьків, коли ми були школярами, і зараз – неможливо. Це різні історії. З'явилося багато нових знайомств, близьких друзів, додалася впевненість у власних силах. ВНЗ допомагає "збудувати" новий життєвий етап і визначитися, чого  хочеш далі.

Юля: Усе більше переконуюся у правильності вислову: "Щастить тому, хто багато працює". Гарно вчитися – нелегко. Були і безсонні ночі за курсовим проектом, і численні переживання через контрольні, і поганий настрій через "загублені" вихідні, коли доробляла розрахункові чи лабораторні. З третього курсу граю в "Що? Де? Коли?" (це з приємних моментів), беру участь у наукових конференціях, пишу тези, навіть грала в шаховому турнірі і зрозуміла, що це – не моє. (Усміхається.)

Женя: До університету я близько п'яти років займався дзюдо, дуже подобалося. Маю чимало нагород за перемоги, жовтий пояс. Уже років з дев'ять граю на гітарі. Часом виступаю соло або з друзями на різних заходах. Нові знайомства, нові знання, нові можливості – ось круті переваги навчання в НТУУ "КПІ". Реально круто робити щось нове, цікаве, чого до тебе ніхто не робив! А коли "залізяка", зібрана, запрограмована і налаштована тобою, починає працювати як було задумано – це неперевершене відчуття!

Так, тепер вони впевнені в собі і своїх діях, але починаючи навчання, потребували міцної підтримки, за яку не могли не подякувати батькам та наставникам. Усі четверо майже повторили слова одне одного.

Марина: Підтримкою для мене завжди були, є і будуть мої батьки, за що я їм безмежно вдячна. Вони дали мені свободу вибору, допомогли здійснити багато бажань. Тепер моя черга радувати їх, щоб вони мною пишалися.

Марія: Для мене теж головною підтримкою були батьки, мабуть, як і для кожного. Хто, як не вони, вислухають і допоможуть. Бережімо рідних, для них важливо знати, що ми – щасливі та успішні.

На завершення я попросила стипендіатів сказати кілька слів молодшим колегам. Вийшла колективна відповідь.

Марина: Пораду? Гм… Вчіться жити! Саме жити, а не існувати. Діяти самостійно, знайти справу свого життя, розвиватися кожного дня; приділяти час тому, що подобається; встигнути реалізуватися за час навчання – наше майбутнє в наших руках. Завжди вірити в себе і не здаватися.

Марія: Навчитися суміщати навчання з розвагами.

Євгеній: Діяти, робити все самому та не зациклюватися на дрібницях.

Юлія: Уміти відрізняти важливе від цих самих "дрібниць", щоб уникнути помилок.

Такі люди, як Маша, Женя, Марина і Юля  вміють заряджати позитивом і спонукати до дії. Бажаю їм підкорити нові вершини і прокласти нові шляхи для послідовників.

Марина КанарЮлія КузьмінаМарія  МельничукЄвгеній Шумський

Вікторія Іванова, студентка ІЕЕ

x

Електронний кампус

Інформаційні ресурси

Викладачі КПІ

GitHub репозиторій