Студенти є різні. Хтось вважає, що спочатку треба "від палітурки до палітурки" вивчити теорію, й лише потім щось робити руками. Хтось, навпаки, вважає, що потрібною є лише така теорія, яку вимагає практична діяльність.
Але є й такі студенти, які мріють про гармонійне поєднання теорії та практики. Яскравим прикладом таких студентів є магістри кафедри акустики та акустоелектроніки НТУУ "КПІ" Дмитро Маслов, Олександр Нижник та Ярослав Старовойт, які люб'язно погодилися розповісти "Київському політехніку", як вони "дійшли до життя такого".
Ось що нам розповів Дмитро Маслов: "Коли я навчався на третьому курсі кафедри акустики та акустоелектроніки НТУУ "КПІ", завкафедри В.С. Дідковский та професор О.Г. Лейко запропонували мені пройти виробниче стажування на посаді інженера в Київському державному науково-дослідному інституті гідроприладів (НДІ ГП). Я погодився, і не пошкодував: завдяки такому стажуванню мені вдалося побувати в численних відрядженнях до таких міст на березі Чорного моря, як Севастополь, Саки, Кацевелі. Понад те, вдалося навіть побувати в Індії, на базі ВМСУ в Гоа.
Перебуваючи у відрядженнях, я входив до складу бригади від НДІ гідроприладів разом із заступником директора Ю.Я.Меленко, головним конструктором О.С. Гуріним, заступником головного конструктора В.О.Комаровим та іншими інженерами і науковими співробітниками. У Севастополі ми виходили в море для випробувань автономної позиційної якірної станції "Олімп-2", що складалася із двох модулів – векторно-фазової антени та блоку акумуляторів, а також лебідки та радіосигнального буя.
Мені доручили бути оператором поста випромінювання. Тож я відповідав за всі контрольно-вимірювальні прилади та гідроакустичні перетворювачі.
Згідно з методикою натурних випробувань, я мав проходити на кораблі "Почаїв" галсами біля "Олімпу-2", що встановлювався на дні за допомогою спеціального батискафа, і отримувати дані про гідрологію району випробувань, а також калібрувати векторно-фазову антену "Олімпу-2".
Гідроакустичний випромінювач занурювався на різні глибини та виконував роль імітатора підводного човна. "Олімп-2" повинен був давати інформацію про напрямок на цей підводний об'єкт.
Робота на посту випромінювання є дуже складною як в інтелектуальному, так і у фізичному плані. Інтелектуальна робота полягає в тому, що слід тримати в голові всі налаштування і знати функції кожного приладу, не переплутати ніяких підключень та комутацій, виконувати вимоги головного конструктора. Для роботи на цьому посту використовуються абсолютно всі знання з дисциплін, які викладали мені в університеті, – теорії електричних кіл, обробки сигналів, електроакустичних перетворювачів, акустичних антен. У фізичному плані важко в тому сенсі, що всі прилади разом мають доволі значну вагу (окремі перетворювачі важать до 90 кг), і пересувати їх досить важко. Крім того, випробування відбуваються не день і не два, іноді зовсім без сну, до того ж – у відкритому морі. Проте з точки зору набуття практичних навичок і досвіду участь у них є безцінною, адже довелося не лише мати справу з реальними проектами і виробами, але й пліч-о-пліч співпрацювати з військовими, та ще й у специфічних корабельних умовах. Мати змогу спілкуватися з людьми, які все життя займаються речами, яких мене вчили в університеті, почути оповідання з їхнього досвіду – це дорогого варте. Використати всі ті теоретичні знання, яких я набув упродовж років навчання на кафедрі, й збагнути, навіщо все це потрібно було вивчати, мені вдалося тільки під час роботи в НДІ гідроприладів.
А тепер про результат усіх старань та про можливість скористатися набутим досвідом. У вересні 2012 року мені у складі бригади від НДІ гідроприладів пощастило взяти участь у вдалих випробовуваннях у присутності іноземного замовника виробу "Олімп-2". У квітні 2013 року за моєю участю було виконано вдалу постановку модифікованого виробу "Олімп-2" на дно Чорного моря із кабельним виводом на берег на відстані 3 км від берега. Не вдаючись у подробиці, можна сказати, що ця робота є унікальною – за весь час незалежності України таку складну операцію НДІ гідроприладів виконав уперше".
Олександр Нижник та Ярослав Старовойт також охоче розповіли про своє виробниче стажування: "Посади інженерів в НДІ гідроприладів нам було запропоновано в середині четвертого курсу, коли ми готували дипломні бакалаврські проекти. Нас призначили працювати в комплексному відділі, який займається розробкою приладів у цілому та написанням технічних завдань до них.
Разом з Дмитром Масловим та іншими інженерами ми брали участь у натурних випробовуваннях автономної гідроакустичної якірної станції "Олімп-2". Оскільки на той час ми працювали всього трохи більше місяця і мали ще небагато досвіду, то були поставлені відстежувати та занотовувати параметри випромінюваних сигналів та показань навігатора, що були необхідні для подальшого аналізу і порівняння їх з отриманими на прийомному посту.
У цей час Ярослав Старовойт перебував на авіабазі в м. Новофедорівка, де брав участь у випробуванні каналу зв'язку вертолітного радіогідроакустичного буя (РГБ) та відповідної контрольної апаратури.
На початку лютого 2013 року ми, разом з Ю.Я.Меленко та інженерами підприємств-співвиконавців "Діона" та "Модуль-98", брали участь у натурних випробовуваннях оновленого вертолітного радіогідроакустичного буя (РГБ), чого за останні 10 років ще не відбувалось.
Випробовування проводились за участю вертольоту Ка-27ПЛ та корабля U-701 "Почаїв". Методика випробовувань передбачала встановлення двох РГБ у вертоліт та скидання їх на відстані кількох кілометрів від берега. Прийомна станція вертольоту мала прийняти сигнал РГБ та передати на планшетний комп'ютер для обробки та запису. Планшетом керував Ярослав Старовойт, який на час випробовувань був включений до складу екіпажу Ка-27ПЛ. Наше завдання полягало в тому, щоб зафіксувати процес скидання РГБ на відео, та за допомогою команди корабля U-701 підібрати РГБ і перевірити їх стан та правильність спрацювання. Усі завдання були успішно виконані.
Також були проведені успішні випробовування роботи оновлених РГБ для протичовнового літака Ту-142, зокрема перевірка роботи радіоканалу. Ці випробовування проводились на території Академії ВМС ім. П.С.Нахімова в Севастополі, де в навчальній аудиторії встановлено прийомну систему літака Ту-142.
Ми жодного разу не пошкодували, що проходили виробничу практику й фактично почали працювати в НДІ гідроприладів. Вважаємо, що ми отримали унікальну можливість набути професійних знань та навичок не лише в галузі гідроакустики, а й у багатьох суміжних. Крім того, ми мали змогу спілкуватись з практиками-професіоналами в цій галузі, навчатися в них, переймати їх досвід, а також застосувати всі набуті за роки навчання знання на практиці, на реальній техніці та в реальних умовах".
