Попри непередбачувані економічні й політичні ситуації, в країні продовжують діяти заходи щодо підтримки молодих учених. Зокрема, підписано указ про призначення грантів Президента України молодим дослідникам. У переліку нагороджених – троє представників Київської політехніки, більше ніж з інших ВНЗ. Серед них – асистент кафедри органічної хімії та технології органічних речовин Тетяна Жук.
Захистивши в 2011 р. кандидатську дисертацію за спеціальністю "Органічна хімія" (під керівництвом д.х.н., проф. А.А.Фокіна), вона досліджує біосумісні амфіфільні полімери, модифіковані діамондоїдами. Про проект розповідає захоплено, звично користуючись специфічною лексикою: "Останнім часом все більшу увагу науковців привертають амфіфільні полімери та блок-співполімери, які здатні створювати високоструктуровані агломерати розміром від нанометрів до мікрон з різними морфологічними характеристиками. Такі агломерати мають величезний практичний потенціал починаючи від біомедицини і закінчуючи нанометровими ферментативними реакторами, оскільки можуть реагувати на зміну параметрів зовнішнього середовища (природи розчинника, рН середовища, температури, дії магнітного чи електричного поля) шляхом зміни своєї конформації. Крім того, варіюючи хімічною будовою макромолекул, вдається ефективно керувати процесом молекулярного збирання і отримувати наносистеми різного рівня. Саме ці властивості забезпечують практичний потенціал амфіфільних полімерів як стабілізаторів водних дисперсій, засобів адресної доставки лікарських препаратів, модифікування ліпосом, формування біосумісних поверхонь, які можуть використовуватись як шаблони при конструюванні нових матеріалів і моделюванні функцій біомембран".
"Ми очікуємо, – продовжує дослідниця, – що модифікування діамондоїдами біосумісних полімерів значно підвищить здатність останніх до створення високоструктурованих наносистем. Це значно розширить діапазон їх використання. Щодо біоінженерії, використання амфіфільних полімерів з об'ємним ліпофільним фрагментом значно покращить асоціювання останніх з біомембранами і гідрофобними фрагментами білків. Так, наприклад, використання поліетилен оксиду (ПЕО) з кінцевими діамондоїдними фрагментами значно полегшить пегілювання ліпосом, оскільки сприятиме самоагрегації ліпідів у ліпосоми із включенням ПЕО. Поряд з цим, така модифікація може збільшити тривалість існування ліпосом в організмі".