Не поспішайте шукати в Інтернеті інформацію про те, коли ж ці великі вчені відвідували Київ чи Україну… На жаль, жоден з них не бував у нас. Мова про інше: як і коли про вчення Коперника та теорії Ньютона дізналися в Києві та в Україні, як їх пам’ятають та вшановують у нас сьогодні.
Немає сенсу переповідати біографії вчених, бо про того, хто «зупинив Сонце та зрушив Землю» та про того, хто «бачив далі інших, бо стояв на плечах гігантів», у підручниках, енциклопедіях, словниках, у науковій і художній літературі та на багатьох сайтах це вже зроблено сотні разів.
Звичайно ж, головна пам'ять про науковця – це те, що його праці перевидаються і читаються, а його теорії, методи і закони досі у вжитку. Варто зазначити, що стільки зробити в науці мало кому пощастило. Ім'я Миколая Коперника носять система світу, наукова революція, принцип, період в історії Місяця… На честь Ньютона названо 8 теорем, 7 законів, 3 рівняння, 5 формул, 1 константа, 1 одиниця виміру, 6 методів, алгебраїчний фрактал, певна оптична картина, механічна система, функція, стан рідини, підрозділ механіки, одиниця температури, система телескопу…
Але нові ідеї важко отримують визнання в науці. Миколай Коперник (1473–1543) понад 40 років працював над головною справою свого життя, рукописний конспект своєї теорії почав поширювати серед друзів з 1503 р., а свою книгу «Про обертання небесних сфер» («De Revolutionibus Orbium Coelestium») отримав, коли був присмерті. У 1616–1835 рр. ця книга значилася в Індексі заборонених книг Римо-католицької церкви.
Ісаак Ньютон (1642–1727), який завдяки своєму таланту теоретика і експериментатора вже в 29 років став членом Лондонського королівського товариства (Академії наук), через нападки, критику та нерозуміння колег більше 10 років приховував свої ідеї. А його знамениті сьогодні «Математичні начала натуральної філософії», які поклали початок фізиці як науці, хоча і отримали схвалення Товариства, були видані за кошти його друга астронома Галлея, оскільки у Товариства не виявилося коштів на видання...
І все ж – як про них довідались в Україні? Достеменно відомо, що Коперник був особисто знайомий з українцями, що навчались разом з ним в університетах Кракова, Болоньї та Падуї. Астрономічних знань Миколай Коперник набув у відомій європейській астрономічній школі, на одній з небагатьох на той час у світі кафедр астрономії у Краківському (Ягеллонському) університеті, яку заснував Мартин Король (1422–1453), що народився в селі Журавиці біля Перемишля і більше відомий як Мартин Русин, або Мартин з Рутенії. У Мартина Русина навчалось багато українців, відомі з них – Яків з Залісся, Іван Брошка з Підляшшя, Микола з Шадка, Михайло з Довгопілля, Амброзій з Бардієва, Григорій з Нового Села, Бернард Ваповський з Радохонець та Юрій Котермак з Дрогобича, який, власне, і став згодом безпосереднім викладачем Миколая Коперника. Для створення доказової бази своєї геліоцентричної системи Коперник просив свого близького друга по університету Бернарда Ваповського (1475–1535), який уславився як картограф та математик, виконати математичні обчислення руху планет навколо Сонця. Прохання виконувалось у маленькому селі в районі Перемишля і справді допомогло становленню теорії, що перевернула світоуявлення людства.
Є вагомі докази того, що спудеї першого вищого навчального закладу Східної Європи – Острозької школи (1576–1640), вже були добре обізнані з геліоцентричним вченням польського астронома: серед викладачів були люди, які, навчались свого часу в Падуанському університеті.
Уперше задокументований виклад системи М. Коперника в Україні відноситься до 1647 р. – у філософському курсі розділу фізики ректора Києво-Могилянського колегіуму Інокентія Гізеля (Opus totius philosophiae), прочитаному ним студентам колегії в 1646–1647 рр., детально викладено “погляд Коперника, який вважав, що небеса і Сонце не обертаються, а Сонце є нерухомим центром Всесвіту, так що Земля, обертаючись, описує коло навколо Сонця і в той спосіб творить дні і роки”.
Відомо також, що українці першої половини XVII ст. були піонерами в поширенні геліоцентричного вчення в усій Східній Європі. Так, Єпифаній Славинецький, український поет, ієромонах, перекладач, філолог, оратор, богослов, професор Києво-Могилянського колегіуму в 40-х рр. XVII ст., переїхавши 1649 р. з культурною місією до Москви, переклав і видав там разом з іншим киянином Арсенієм Сатановським космологічну працю Йогана Блеу “Theatrum orbis terrarum” (Амстердам, 1645), в якій не тільки об’єктивно, а й прихильно було подано вчення Коперника.
Феофан (Єлеазар) Прокопович, український богослов, письменник, поет, математик, філософ, ректор Київської академії (1710–16 рр.), архієпископ Великоновгородський та Великолуцький, на своїх лекціях знайомив студентів із вченням Коперника і започаткував викладання вищої математики. Полемізував з офіційними релігійними доктринами та активно пропагував вчення Коперника Григорій Сковорода (1722–1794).
Іван Якимович Фальковський, більше відомий як Іриней (1762–1823) – науковець, письменник, історик, математик, географ, астроном, ректор Києво-Могилянської академії, єпископ Чигиринський, Смоленський і Дорогобузький, протягом 21 року викладав алгебру, геометрію, астрономію, архітектуру та змішану математику – гідравліку, оптику, а також історію, географію, поезію, німецьку мову, філософію, теологію. Саме він відкрив в Академії перший фізико-математичний кабінет, у якому були представлені земні й небесні глобуси, сфери Коперника, телескоп, астролябія та багато іншого. Саме там почали знайомитись і з ідеями Ісаака Ньютона. У другій половині XVIII ст. були відкриті навіть спеціальні класи чистої математики, де викладались алгебра і геометрія, та змішаної математики – викладались механіка, гідростатика, гідравліка, оптика, тригонометрія, астрономія, гідрографія і математична хронологія, цивільна й військова архітектура.
З відкриттям у Києві Університету Святого Володимира на кафедрі астрономії та геодезії, яка фактично функціонувала з 1834 р., почала накопичуватись астрономічна бібліотека, до якої 1840 року разом з частиною бібліотеки Ольберса, придбаною Російською академією наук і подарованою для новостворюваної астрономічної обсерваторії університету, потрапили і книги Коперника видання 1543 р. та «Начала» Ньютона. Студенти-астрономи мали і мають змогу доторкнутися до витоків геоцентричної теорії та ньютонової механіки як у прямому так, і у переносному значенні.
Варто зазначити, що повне зібрання творів Коперника було видано у Варшаві лише 1854 р. латиною і польською мовою. А вищеназвана книга перекладалась багатьма мовами світу і перевидавалась багато разів. Останні російські видання знакових книг Коперника і Ньютона побачили світ наприкінці 2012 р. На жаль, українською мовою вони до сьогодні не видані.
У багатьох містах світу є вулиці і площі, названі на честь видатного польсько-німецького астронома і математика. В Україні – у Києві (неподалік Лук’янівки, названа у 1973 р), у Львові (з 1871 р.), Луцьку, Рівному, Тернополі (з 1939 р.), Чернівцях, Костополі і Здолбунові (на Рівненщині), Стаханові (Луганщина), Мукачевому (Закарпаття), Самборі (Львівщина). Вулиці Ісаака Ньютона є в Харкові, Кривому Розі, Рівному, Вінниці.
Ці імена і ці непересічні особистості не забуті в сучасному метушливому житті, але не завжди згадування таких знайомих зі шкільного життя прізвищ несе за собою знання складних доль справжніх подвижників науки. Почитайте детальніше про них – знайдете багато цікавого й на сьогодні; мандруючи світом, не полінуйтесь віддати дань поваги людському розуму там, де їх вшановують.