Ви є тут

Найрозумніший вчиться на ФІОТ [Олег Олійник]


Фото. Олійник Олег

8 березня 2003 р. відбулася подія хоч і не світового рівня, але така, що змінила життя багатьох маленьких українців і росіян, – уперше в національному телеефірі з’явилася передача «Найрозумніший». Вся Україна спостерігала за тим, як юні вундеркінди змагаються на полі інтелектуальної битви – бути розумним стало модно. Учасників перших передач я, наприклад, знала усіх, за деяких з них (звичайно ж, українців) особливо вболівала, але тим більшим було моє здивування, коли я для себе відкрила, що вже два роки як товаришую з однією з перших знаменитостей «Найрозумнішого», а нині студентом ФІОТ Олегом Олійником.

  Після жартівливих питань «як там справи у Тіни?» ми попросили Олега розповісти про шоу й про те, як живуть тепер «найрозумніші» знаменитості.

– Олеже, як ти потрапив на гру? Це було складно?

– Потрапити на гру ніколи не було складно. Спочатку був телефонний кастинг, який я пройшов успішно, потім мені довго не дзвонили й з’явилася думка про те, що «все давно куплено», як зразу покликали на очний кастинг у Київ наступного дня. Оскільки з мого рідного міста Лисичанська за ніч до Києва доїхати нереально, проходив я кастинг в Одесі. Очний кастинг теж особливо нічим не примітний: хіба що на питання відповідаєш перед відеокамерою.

– Які твої враження від першої гри? Адже ти відразу став переможцем.

– Це було так давно, що більшість вражень уже стерлися. Страшно не було, було захоплююче. Може, саме тому в першій же грі я став переможцем. Потім, у суперфіналі, пройшов у 3-й тур, але там зіграв невдало й зайняв 2-ге місце.

– На вулицях Лисичанська впізнавали?

– Звичайно, впізнавали. Газети брали інтерв’ю, а місцеве телебачення показувало по телевізору.

–  Ти граєш в «Найрозумніший» нині?

– Так, граю в «золотій» лізі. Кожні два-три роки відбувається зміна складу гравців: раніше існували тільки Молодша й Старша ліги учасників, із сезону 2009 р. була створена «золота» ліга, в якій беруть участь старшокласники й студенти. Кожні два-три роки відбувається зміна поколінь: Молодша ліга стає Старшою, Старша вливається в «золоту» й відбувається набір до нової Молодшої ліги.

– Як проходять зйомки й звідки беруться питання?

– Перші мої зйомки, які були одні з перших і для програми, тривали довго – два дні: то виникали якісь неполадки, то затримки, адже проект був новим. А тепер одну гру знімають за 2,5 години. Питання створюються командою редакторів проекту. За вісім років існування гри жодне питання не повторилося.

– За яким принципом ти вибирав «спеціальні» теми?

– Для перших фіналів вибирав теми спочатку з географії, оскільки в школі цікавився нею, один раз це було мистецтво (Леонардо да Вінчі), потім з астрономії, тому що з дитинства й дотепер люблю цю науку. У нинішньому форматі гри, коли фінальні ігри проходять наступного дня  після відбірних, змінився підхід до тем. Редактори проекту видають список зі 100 тем, з яких ти вибираєш собі 4-5. До них видають інформацію, яку треба знати, а несподіванка полягає вже в тому, яка із цих 4-5 тем попадеться на грі.

– Не можу не запитати про спілкування з Тіною Канделакі.  Чи однаково ставиться вона до гравців на екрані й у житті?

– Незважаючи на образ світської левиці, Тіна досить відкрита й приємна людина. «За кадром», якщо в неї є вільна хвилинка, спілкується із гравцями, цікавиться нашими справами. Тіна дуже активна людина, вона однією з перших публічних людей у Росії завела живий журнал, твіттер. Як член Громадської палати Росії багато уваги приділяє саме розвитку молоді, пропонує свою допомогу для реалізації якихось цікавих проектів, спрямованих на освіту й виховання.

– Олеже, а що тебе привело в КПІ?

– У КПІ вступав тому, що це кращий технічний виш в Україні, тут багато можливостей одержати знання, навички й у результаті знайти гідну, а головне – цікаву роботу. Факультет інформаційної й обчислювальної техніки обрав, виходячи з моїх головних інтересів – інформатики й математики. А кафедру АУТС вибрав просто випадково, але дуже задоволений як спеціальністю, що її опановую, так і знаннями, які дає викладацький склад кафедри. Мої друзі з «Найрозумнішого» – це в основному гуманітарії й управлінці, тому я навіть пишаюся тим, що представляю точні науки.

– З ким дружиш із «Найрозумнішого»?

– Дружу з Нікітою Торжевським, Юлією Трибрат (вони навчаються в університеті ім. М. Карпенка-Карого), Георгієм Малощенковим (МДУ) і багатьма іншими. Кожна зйомка – це наш «збір», ми часто разом їздимо відпочивати на море.

– Як складається твоє життя зараз?

– Навчаюся й навчаюся. Ходжу на курси за фахом, граю в інтелектуальні ігри. Тільки торік посів третє місце в чемпіонаті студмістечка КПІ з інтелектуальної гри «Своя гра», у чемпіонатах КПІ зі «Що? Де? Коли?» наша команда посіла друге місце (кубок НТСА КПІ) і перше місце (кубок Профкому), беремо участь у Першій лізі інтелектуальних клубів Києва, у молодіжних чемпіонатах.

Гра «Найрозумніший» дала мені насамперед величезну кількість друзів і знайомих з усієї України й Росії, у нас уже протягом багатьох років  своя «тусовка», ми часто зустрічаємося, але однією цією грою моє життя не обмежується.

– Дякую за інтерв’ю.

Валерія Добривечір

x

Електронний кампус

Інформаційні ресурси

Викладачі КПІ

GitHub репозиторій