13–14 травня в нашому університеті проводилась ХІІ Міжнародна наукова конференція «Ільєнківські читання».
Евальд Васильович Ільєнков, творчості якого присвячена конференція, – один з найвідоміших філософів ХХ століття. У своїх роботах Евальд Васильович ставив і вирішував проблеми формування особистості, свідомості, фантазії, проблеми освіти, науки, політекономії, сутності мистецтва та багато інших цікавих і важливих проблем. Творчість Ільєнкова вплинула на розвиток філософської думки та формування світогляду багатьох людей, у тому числі і в Україні.
Ця конференція проводиться щорічно з 1991 року, в основному в Москві. А цього року честь проведення «Ільєнківських читань» було надано Києву, а саме – НТУУ «КПІ» і факультету соціології і права.
Темою цьогорічних «Ільєнківських читань» був вислів відомого фізика Роберта Кірхгофа «Нема нічого більш практичного, ніж хороша теорія». Тож прихильники та наступники Евальда Васильовича, його філософської думки зібралися під час травневого цвітіння каштанів в НТУУ «КПІ», щоб займатися практичною діяльністю – тобто творити справжню теорію.
Цікавою особливістю цієї конференції була присутність, а також активна участь у ній дуже великої кількості молодих людей, для яких не байдужими є суспільно важливі, навіть доленосні проблеми сучасності та доля людства взагалі. На пленарному засіданні конференції можна було почути виступ студентки четвертого курсу факультету соціології і права Анни Дерев’янко, яка не просто розкривала суть своєї доповіді, а дійсно переживала кожне сказане слово та хвилювалася за долю справжнього людського почуття – любові. «Чи потрібно людину вчити любити?» – таку назву мала її доповідь, яка не залишила байдужою жодну присутню на засіданні людину.
Та список учасників зовсім не обмежувався молодими людьми. Так, відома у філософському співтоваристві людина доктор філософських наук, професор Російського державного гуманітарного університету та Російського державного інституту інтелектуальної власності Геннадій Васильович Лобастов, можна вважати, розпочав конференцію (звичайно, після вступного слова декана факультету соціології і права, також д.ф.н, професора Б.В. Новікова). У своїй доповіді Геннадій Васильович саме і пояснював, чому немає нічого більш практичного, ніж хороша теорія.
Ще одна знана персона та взагалі видатна у філософії людина, один із засновників відомої алматинської школи діалектичної логіки Жабайхан Мубаракович Абдільдін, академік із Казахстану, виступаючи одним із перших на пленарному засіданні, відразу ж привернув увагу слухачів теоретичною вишуканістю та обгрунтованістю своєї доповіді. Але найбільше запам’ятався Жабайхан Мубаракович активною участю в роботі круглих столів «Ільєнківських читань».
Перший круглий стіл конференції мав назву «Майстерня думки, про яку мріяв Ільєнков». Засідання було присвячено проблемам освіти та розвитку людини. Висновки, які були зроблені у процесі обговорення за цим столом, можна було б випустити окремою збіркою та роздати всім, кому хоч трохи не байдужа доля людства та проблеми розвитку кожної окремої людини. То ж, можна сказати, що «Майстерня думки, про яку мріяв Ільєнков», була створена й активно діяла 13-14 травня в НТУУ «КПІ» на «Ільєнківських читаннях».
Другий круглий стіл, назвою якого була тема самої конференції – «Немає нічого більш практичного, ніж хороша теорія», – також мав успіх та повністю відповідав своїй назві. Незважаючи на те, що вже був вечір 14 травня і всі учасники були втомленими після плідної праці двох днів конференції, всі стійко, завзято та з натхненням трималися і дарували життя всьому тому, чого саме і бажав би Евальд Васильович – справжній філософській думці.
Звичайно, на «Ільєнківських читаннях» працювали і секції за різними напрямами: «Діалектика та світогляд», «Діалектика історичного процесу», «Педагогічні ідеї Ільєнкова та криза сучасної освіти», «Що ж таке особистість?». Різноманітність цікавих доповідей та неповторність промовців, які емоційно переживали не тільки те, про що говорили, а й усе, що звучало в аудиторіях, змушують бажати продовження такого роду конференцій та збільшення кількості їх учасників – людей, що насправді закохані у філософію, науку та взагалі в життя.
Наостанок хочеться сказати, що всі іноземні учасники конференції були дуже задоволені рівнем організації цього, можна навіть сказати, свята та рівнем філософських знань в Україні, особливо в НТУУ «КПІ». А кожен учасник конференції під впливом щирої товариської та неймовірно теплої атмосфери, незважаючи на втому, до останнього не бажав залишати стін університету, відчувши щастя повноцінного духовного життя. На мою думку, саме завдяки таким конференціям і живе досі справжня філософія.