Далекого 1920 року в надслучанському селі Великий Молодьків (тепер Ярунського району), що на Житомирщині, у подружжя Петра Максимовича та Степаниди Корніївни Яремчуків народився хлопець на ім’я Федір, що згодом, вирісши й опанувавши вищу математику, став видатним ученим-методистом у галузі математики.
Мати Федора була щирою, лагідною, роботящою і співучою жінкою. Батько мав великий авторитет в односельців, був мужній (мав з війни два Георгіївські хрести), вирізнявся мудрістю, добротою і працьовитістю. До речі, ці риси батьків повною мірою успадкував і Федір Петрович.
Моторошним видався голодоморний 1933 рік. Сім’я, в якій було шестеро малих дітей, не витримала: помирає сестричка Ніна, за нею пішов і трирічний Миколка, за ним дядько, і ще, і ще забирала рідню кістлява рука голоду... “Їли лободу, щавель, бурячиння, кору з дерев. І дотепер не знаю, як вижили, не збожеволіли... Бо хіба можна спокійно згадувати, як вимирали села, як то тут, то там траплялося людоїдство, як “активісти” до зернини вигрібали в рахунок поставок мізерні запаси не лише господарства, але й селян?” – згадувала пізніше Федорова старша сестра Тетяна Петрівна.
Далі настав великотерорний 1937-й. Арешт батька. Батькові інкримінували шпигунську діяльність на користь Польщі, що й не важко було обгрунтувати: адже за 20 км від села простягався польський кордон.
Багато людей із села було заарештовано: 41 чоловіка забрали із 40 дворів. А 24 грудня того ж року батька було розстріляно.
Аж через 30 років прийшла довідка з військового трибуналу Прикарпатського військового округу про те, що “Постанову від 14 грудня 1937 р. стосовно Яремчука П.М. відмінено і справу на нього судочинством припинено”.
Тяжко доводилося пробиватися в науку синові “ворога народу” Федорові. Виключали зі школи, не приймали до інституту. Та у світі не без добрих людей – і Федір таки закінчив середню школу. Далі навчався якийсь час заочно і майже водночас розпочав 1939 р. свою трудову діяльність – учителем математики в Гірківській сільській школі.
Потім – війна, мобілізація до армії. Федір Петрович бере участь у визволенні Батьківщини та Європи від нацизму. І тут вирізняється особливою відвагою та мужністю як армійський розвідник. Його відзначено багатьма бойовими нагородами.
Тільки після фронту, як згадував Федір Петрович, йому пощастило вступити на заочне відділення Київського педінституту.
Після закінчення він мав дві рекомендації до аспірантури, але всі клопотання заслуженого діяча науки, професора О.М. Астряба та члена-кореспондента АН УРСР Є.Я. Ремеза перед Міністерством освіти про прийом Ф. Яремчука до аспірантури виявилися марними: адже він – син “ворога народу”...
І знову вчительська праця – в середній школі, з 1950 р. – у Дрогобицькому обласному інституті вдосконалення вчителів, а з 1954 р. – в Київському політехнічному інституті на кафедрі вищої математики, де він проходить усі щаблі педагогічної роботи (асистент, старший викладач, доцент, професор, завідувач кафедри).
Його захопила повоєнна практика будівництва гідротехнічних та гідромеліоративних споруд. Він заглиблюється в дослідження важливих задач математичної теорії фільтрації. У кандидатській дисертації “Застосування методу послідовних конформних відображень до розв’язання задач вільної фільтрації з відкритих русел” (1962 р.) Федір Петрович дослідив практичні типи задач про фільтрацію води з каналів та русел довільного поперечного перерізу у випадку, коли лінія розрізу грунту та дренувального шару має довільну конфігурацію.
Водночас протягом кількох десятиріч Федір Петрович працює над удосконаленням методики викладання математики в закладах середньої та вищої освіти, розробляє і науково обгрунтовує методи аналізу навчального процесу у вузах та засоби підвищення його ефективності, дає багато цінних рекомендацій щодо організації, проведення та аналізу контрольних студентських робіт, письмових екзаменів з математики тощо.
Федір Петрович опублікував понад 125 науково-методичних праць, у т. ч. 16 книжок, підручників, навчальних посібників. Ознайомитись та вивчити цікавий науково-методичний досвід роботи Ф. Яремчука приїздили вузівські делегації з багатьох міст України та з-за кордону.
З 1959 р. Федір Петрович – член Науково-методичної комісії з математики при Мінвузі України, з 1969 р. – заступник голови цієї комісії, в 1973–1979 рр. – член методичної ради з математики при Мінвузі СРСР.
Талановитий педагог, енергійний, ініціативний працівник математичної освіти в Україні, Федір Петрович кілька десятків років читав лекції на курсах удосконалення вчителів математики, на численних зональних, республіканських, обласних семінарах. “Його оригінальні, самобутні, іноді зовсім несподівані підходи до задач, глибинне знання математики, висока методика викладу, мудрість і здоровий гумор – ніби провідні зорі в нашій повсякденній роботі”, – згадувала одна із учительок-слухачів.
Так, лекції Федора Петровича були справжнім взірцем педагогічної майстерності. Він уміло поєднував наукову глибину із зовнішньою простотою викладу, чіткість і стислість з великою інформаційною насиченістю. Ось як, звертаючись до студентів, образно й колоритно говорить він про таку прозаїчну, здавалося б, справу, як... контрольні роботи: “... комплекс контрольних робіт... дещо нагадує спосіб вивчення пісні. Спочатку потрібно вивчити текст і переконатися в тому, що його засвоєно – от вам і перша контрольна робота. Далі окремо перевіряється засвоєння кожного куплету. У нашій термінології для цього потрібно стільки контрольних робіт, скільки куплетів у пісні. Але сукупність відокремлених куплетів – це ще не пісня. Ми хочемо почути, як вона звучить в цілому – звідси потреба в завершальній контрольній роботі”.
Його педагогічний хист, невичерпна ініціатива, рідкісна працездатність, виняткова скромність, людяність і принциповість захоплювали і студентів, і колег по роботі.
Понад 60 років свого життя Федір Петрович віддав педагогічній праці. Своє життєве кредо – “творити, досліджувати, вивчати та викладати математику” – Федір Петрович послідовно, наполегливо, неперервно втілював у життя. Він не міг жити без праці, без математики! Його життя – це воістину блискучий приклад самовідданого служіння справі освіти.
26 жовтня 2001 р. передчасно і несподівано відійшов від нас Федір Петрович у вічність.
Вічна пам’ять, уклін і слава тобі, наш великий незабутній Учителю!