Плинуть роки, залишаючи свій слід в історії. Архіви ще чекають дослідників, щоб повідати про відомих жінок-політехніків, які залишили помітний слід в науці, виробництві чи громадському житті. Та сьогодні маємо гарну нагоду познайомити читачів із нашою сучасницею – невтомною трудівницею і непересічною особистістю – Ганною Григорівною Власюк, деканом міжнародного факультету.
Декан Міжнародного факультету
“Я виросла на території інституту, – розповідає Ганна Григорівна, – адже тут працювали мої батьки. З дитинства захоплювалася його старовинними спорудами, була знайома з багатьма співробітниками – колегами і друзями батьків”. З того часу Ганна Григорівна впевнена, що в КПІ працюють чудові, інтелігентні люди, тут толерантний колектив, де збереглися традиції порядності і взаємодопомоги, підтримки у складних ситуаціях і радості за колегу. А ще – самобутність і повна віддача на роботі кожного співробітника – від проректора до аспіранта. Це не змінилося і до сьогодні. Кожне нове покоління приймає такі взаємовідносини і несе їх наступним поколінням.
Тож подальший злет нашої героїні: червоний диплом ФІОТ, аспірантура, захист кандидатської, а згодом і докторської видається цілком логічним для цієї дуже відповідальної і цілеспрямованої жінки. Ганна Григорівна не зупиняється на досягнутому. Вихована в колективі КПІ, вона навчилася бути відкритою, працювати не покладаючи рук, усе робити з любов’ю. Можливо, саме з жартами, неперевершеними витівками і гарячими науковими дискусіями, які пам’ятає з дитинства, Аня увібрала в себе дух інституту. І, вочевидь, саме тому почувається тут як дома.
Тим більше, що працювати доводилося не лише на викладацькій чи науковій стезі. Чого варті три роки, коли Г.Г.Власюк працювала відповідальним секретарем приймальної комісії НТУУ“КПІ”, коли тільки формувалися рішення про проведення дострокових іспитів для слухачів довузівської підготовки? А директором дитячого табору “Маяк”, де діти співробітників творчо відпочивають та отримують нагоду розкрити свої таланти в дружній атмосфері взаємопідтримки? Уміла знаходити раду в найзаплутаніших ситуаціях. У чому сила? Без удаваної скромності – у терпінні та багатогранності характеру. А ще в неї були чудові вчителі та наставники, яким завдячує фаховим зростанням.
На запитання кореспондента “КП”, як їй працюється у переважно чоловічому колективі, Ганна Григорівна відповіла, що традиційна прогресивність КПІ, де до жінки завжди cтавились з повагою і визнавали як колегу, сприяє розкриттю можливостей жінки – викладача і вченого. “У чому особливість жінки-керівника? – на мить задумалася співрозмовниця. – Жінка не може бути диктатором. За своєю суттю вона – миротворець. У неї свої “секрети” управління. Вона допоможе, посміхнеться, скаже тепле слово, знайде в кожному його творчу жилку і непомітно підведе людину саме до того, чим тій хочеться займатися. Це, мабуть, і є особливість успішного жіночого керування – у здійсненні мрії кожного. А коли всі займаються улюбленими справами, і люди стають привітнішими, і колектив згуртованим, і робота виконується швидше й ефективніше, з самовіддачею, з душею”.
Нині у Ганни Григорівни є улюблена робота, що стосується комп’ютерного моделювання, на кафедрі інженерної графіки, зустрічі зі студентами, з якими цікаво працювати і спілкуватися, і численні турботи, пов’язані з навчанням і побутом іноземних студентів НТУУ “КПІ”. Про це декан Власюк розповідає докладно й охоче.
Щиро раді гостям
НТУУ “КПІ” постійно розширює і нарощує міжнародні зв’язки. І не лише з науково-освітніми інституціями розвинутих європейських країн, а й з державними установами і навчальними закладами Азії та Африки. Своє завдання управління міжнародних зв’язків університету вбачає не лише в тому, щоб представники іноземних країн отримали якісну й сучасну освіту та змогли потім провадити наукову, виробничу та викладацьку діяльність у себе на батьківщині, а й стали носіями позитивних знань і вражень про Україну та високого вимогливого рівня освіти в НТУУ “КПІ”, що сприятиме міжнародному визнанню і нашого університету, і нашої країни.
Зокрема, фахівцям деканату “іноземного” факультету проблем доводиться вирішувати безліч – починаючи від зустрічі в аеропорту тих, хто приїхав до України вперше, організації прийому на навчання, профорієнтаційної роботи, побуту, адаптації, медичного обслуговування іноземних громадян – студентів НТУУ “КПІ” і закінчуючи культурно-пізнавальними програмами, де вони могли б презентувати свої країни та більше дізнатися про українців. І все це привітно, коректно, але з гідністю, не відступаючи від загальновизнаних норм і правил. “Відповідальність у нас колосальна. Можна сказати, знаходимося на кордоні, та не з однією країною, а з близько півсотнею, – сміється декан. – Ми намагаємось зробити те, що прагнуть здійснити у цілому світі: створюємо мир та справжні дружні стосунки між людьми різних країн та зовсім різних культур: африканською, азіатською, європейською та слов’янською. І все це на фоні таких швидких змін в нашій країні та в світі”.
Навчання іноземних студентів сприймається на державному рівні як перспективне завдання для України з зовнішньополітичної точки зору для розвитку міждержавних відносин та з економічної точки зору як підтримка ВНЗ та вищої освіти в цілому. До речі, сьогодні в університеті навчається 1398 іноземних студентів і ще 300 слухачів на підготовчому відділенні. Це найвищий показник за всі роки і є найбільшим серед вищих навчальних закладів України.
На сьогоднішній день випускники НТУУ “КПІ” – іноземні громадяни з успіхом працюють в різних країнах світу і в різних сферах, і тому можна говорити про значущість нашого університету в світовому освітянському процесі нарівні з іншими відомими університетами світу. Тому завдання, які стоять також і перед міжнародним факультетом, великі: підняти вимоги до якості навчання іноземних студентів, для чого необхідно внести корективи в органі¬зацію процесу навчання; внести відповідні зміни в положення про прийом, організацію навчання, можливостей підвищення кваліфікації. На жаль, дуже повільно створюються комфортні побутові умови в гуртожитках, що стримує збільшення кількості іноземних студентів, і це завдання не може бути вирішено водночас, оскільки потребує сприяння та відповідного планування.
Жити треба творчо
Якщо жінка зробила непогану профе¬сійну кар’єру, як правило, її вважають нещасливою в особистому житті. Але це не про Ганну Григорівну. Сім’я у неї склалася рано. Перша дитина з’явилася ще в студентські роки. Друга – коли писала кандидатську. Звідки час на родину? “Спілкування, – вважає досвідчена матуся, – має бути творчим, нести позитивні емоції й не залишати часу на байдикування”. Її діти отримали гарну освіту (в КПІ!), стали самостійними, торують свою життєву дорогу.
“Чим більше сил і часу віддаєш їм у дитинстві, тим спокійніше і впевненіше почуватимешся в майбутньому, – розмірковує Ганна Григорівна. – Головне, дати їм можливість виявити себе, розкритися. Звичайно, швидше і простіше зробити щось самому, аніж спостерігати за невмілими намаганнями свого “чада”. Як правило, у родині, де поважають одне одного, завжди можна досягти порозуміння”.
На запитання, чи не чути іноді від дітей нарікання, що батьки “відстали” від життя, Ганна Григорівна лише посміхнулася: “Та що ви, це – не про мене. Мені все цікаво. Продовжую вчитися щодня. Навіть намагаюся викроїти час на вдосконалення англійської та на волейбол, з яким не розстаюся із студентських років. А ще дуже люблю подорожувати. Це так важливо знайомитися з різними людьми, їх уподобаннями, традиціями, відносинами. Щоразу це відкриває для мене новий світ і вчить дивуватися прекрасному, що є в маленьких радощах життя”.
Час, уперед!
Ганна Григорівна Власюк – одна із наших сучасниць, кому подобається жити в теперішній час. Адже відбувається стільки змін, позитивних, як вважає пані професор, з’являється стільки нового. Наша країна дуже швидко входить у міжнародну спільноту, ми занурюємося в невідомий і цікавий світ. Робота з іноземними громадянами дозволяє відчути, пізнати особливості різних народів і націй, найти спільні з ними інтереси і разом працювати.
А ще Ганна Григорівна дуже пишається, що працює саме в НТУУ “КПІ”, який не залишає позицій флагмана вищої технічної освіти в Україні. Пані професор вважає, що історичні традиції, наукові напрацювання і нинішні співробітники цього поважного навчального закладу є унікальним базисом для створення дійсно міцних та розвинутих стосунків на міжнародному рівні.