Видатний український вчений-ливарник, який зробив вагомий внесок у розвиток і вдосконалення ливарного виробництва та в науку про лиття металів і сплавів, Костянтин Ілліч Ващенко (1900 – 1992) увійшов в історію науки і техніки як металург-новатор і, водночас, талановитий інженер. Він уперше в СРСР розробив теоретичні основи отримання хімічно стійких сплавів, заснував новий напрям у теорії модифікування та технології отримання високоміцного чавуну. Безпосередній стосунок мав К.І.Ващенко і до КПІ – як його випускник і викладач. Маючи великий практичний досвід, значну увагу він приділяв якісній підготовці молодих інженерів та науковців для промисловості, підготував 8 докторів і 80 кандидатів наук.
8 січня 2021 року виповнилося 120 років від дня його народження. Костянтин Ващенко народився у містечку Козелець (нині – селище міського типу Чернігівської області) у сім'ї робітників. Трудову діяльність розпочав у 13-річному віці – працював за наймом будівельником. Закінчив Козелецьку церковно-приходську школу та Козелецьке вище початкове училище. В 1919 р. добровільно вступив до лав Червоної Армії, до 1921 року завідував гарнізонною школою з ліквідації безграмотності, потім працював інспектором Лікбезу та вчителем у Козельці (до 1923 р.).
Після навчання на робітфаці Київського інституту народної освіти (1923-1925) Костянтин Ващенко вступив на хімічний факультет КПІ. Загальний курс металургії вивчав у професора В.П. Іжевського (1863-1926) – засновника металургійної спеціальності в КПІ, а після смерті Іжевського – у його учня, випускника КПІ 1914 р. члена-кореспондента АН УРСР, професора В.Ю. Васильєва (1890-1956).
У ті часи студентів залучали до активної самостійної та практичної роботи. В.Ю. Васильєв читав насичені оглядові лекції, а студенти самостійно проводили поглиблене вивчення своєї спеціальності за літературними джерелами та під час виробничої практики в доменних і сталеплавильних цехах, на заводах кольорової металургії, в ливарних цехах машинобудівних заводів. Така форма навчання застосовувалася задля зближення теоретичної роботи студентів з виробництвом і отримання практичного матеріалу для теоретичного аналізу. При цьому головною умовою виробничої діяльності було дотримання вимоги, щоб студент був працівником, а не простим спостерігачем.
У 1930 р. К.І.Ващенко закінчив КПІ. Працював інспектором виробничого навчання, асистентом. У 1930-1934 рр. був аспірантом кафедри технології металів. У ті роки за завданням заводу "Ленінська кузня" написав прикладну наукову працю "Установление режима процесса малого бессмерования". Задля її написання він виконав дослідження роботи вагранки та конвертора. На основі цих досліджень, власних розрахунків та аналізу літератури К.І. Ващенко запропонував рекомендації, які дали заводу суттєвий економічний ефект. Особливо цінним стало те, що ці покращення вдалось втілити у виробництво без докорінного переоблаштування цеху та без дефіцитних матеріалів, понад те – застосовуючи дешевші та доступніші матеріали. З цього приводу професор В.Васильєв писав про свого колишнього учня: "Він виявив вміння у виробничих умовах виконувати складні науково-дослідні спостереження".
На базі цієї роботи К.І.Ващенко в 1934 р. захистив кандидатську дисертацію з проблем перероблення вагранкового чавуну на сталь для виливки у малих бесемерівських конверторах на тему "Дослідження процесу малого бессемерования" і став старшим науковим співробітником Українського НДІ хімічного машинобудування (УкрНДІхіммаш).
У 1934-1941 рр. він – доцент Київського індустріального інституту (КІІ, як тоді називався КПІ). Одночасно з 1935 по 1941 р. працював начальником металургійного відділу та консультантом ЦЗЛ в УкрНДІхіммаш, згодом – інженером-дослідником на заводі "Більшовик" і начальником кафедри технології металів Київського авіаційного інституту.
То були часи, коли промисловість гостро потребувала корозійностійких сплавів. Найпоширенішими та доступними для виготовлення були висококремнієві сплави, зокрема ферросілід – сплав, стійкий до кислот. Їх виробництво на початку 30-х рр. минулого століття було новим для колишнього СРСР. У 1934 р. група співробітників Укрндіхіммаш на чолі з К.І.Ващенком розробили технологію та налагодили виробничий процес виплавляння ферросіліду. Отриманий під час цієї роботи досвід Ващенко узагальнив у праці "Получение здоровых отливок из ферросилида" (1935 р.).
У передвоєнні роки разом з працівниками заводу "Більшовик" він уперше в країні впровадив у виробництво технологію лиття деталей хімічної апаратури з корозійностійкого чавуну. Завдяки його дослідженням заводи хімічного машинобудування отримали технологію виготовлення відливок як зі сплавів "ферросілід", так і "антихлор", "високохромистий" чавун. Його наукові праці були відзначені на Всесоюзному конкурсі Всесоюзної ради наукових інженерно-технічних товариств на кращу науково-дослідну роботу.
З 1938 р. Костянтин Ващенко працював з надміцними чавунами. Тоді він неодноразово виступав з доповідями в Києві, Харкові, Москві та Ленінграді, у яких популяризував, роз'яснював та пропонував залучати у виробництво свій метод отримання високоякісного чавуну, який на той час був найбільш прогресивним. З 1941 р. він продовжив свою науково-дослідну роботу в сфері отримання високоякісного модифікованого чавуну з вітчизняних матеріалів оригінальним методом модифікування рідкого чавуну перед його заливкою у форму. Цей досвід був застосований в оборонній галузі.
У роки німецько-радянської війни разом з іншими співробітниками КІІ був евакуйований до Ташкента та зарахований на посаду доцента Середньоазіатського індустріального інституту (СІІ). Усі свої знання та досвід він спрямував на зміцнення обороноздатності держави. Ващенко став одним із перших радянських творців особливо міцного сірого модифікованого чавуну, необхідного для масового виробництва литих корпусів артилерійських мін, снарядів, авіабомб та інших типів боєприпасів. Вчений винайшов раціональну технологію його отримання без застосування дефіцитних тоді модифікаторів та розробив ГОСТ 2611-44 "Відливки з модифікованого сірого чавуну". І, звісно, надавав значну допомогу підприємствам галузі із впровадження у виробництво цієї технології. Він також узяв участь у проєктуванні і будівництві Середньоазіатського металургійного заводу. Трудовий внесок українського науковця був відзначений орденом Червоної Зірки та медаллю "За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні", а дослідження тих часів лягли в підґрунтя його докторської дисертації "Высококачественный модифицированный чугун", яку він захистив у лютому 1944 р.
Особова справа Костянтина Ілліча Ващенка, що зберігається в КПІ ім. Ігоря Сікорського, починається 26.03.1944 р. з листа Всесоюзного комітету у справах Вищої школи при РНК СРСР до директора Середньоазіатського індустріального інституту. В документі йдеться про відрядження доцента К.І.Ващенка на постійну роботу з відновлення Київського індустріального інституту (таку назву мав тоді КПІ) та датовану 25 квітня 1944 р. заяву від нього директору КІІ про прибуття на роботу. Отож він став одним із перших фахівців, які повернулися до звільненого від окупантів Києва та присвятили свою діяльність відбудові КПІ.
А в грудні 1944-го в інституті з ініціативи Президії АН УРСР та її президента академіка О.О. Богомольця, за активної підтримки віцепрезидента АН СРСР академіка І.П. Бардіна, члена-кореспондента АН УРСР В.Ю. Васильєва та ректора КПІ О.С. Плигунова було відкрито новий факультет – металургійний (пізніше – інженерно-фізичний, який став одним із факультетів, на базі якого нещодавно створено Інститут матеріалознавства та зварювання ім. Є.О.Патона), першим деканом якого став К.І.Ващенко. Він обіймав цю посаду впродовж 15 років (з 1944 по 1959 р.), очолюючи водночас кафедру ливарного виробництва чорних і кольорових металів (1944-1974 рр.).
Попри значну адміністративну завантаженість, він ніколи не припиняв наукових досліджень. У повоєнні роки він зумів узагальнити свій науково-практичний досвід у монографіях "Модифицированный чугун" та "Химически стойкие отливки", які в 1946 р. вийшли друком у Москві й користувалися серед фахівців великою популярністю. Завдяки цьому науковий авторитет кафедри та її керівника був дуже значним не лише в Україні, а й в інших республіках колишнього СРСР.
Як декан факультету К.І.Ващенко багато уваги приділяв поліпшенню навчально-виховної роботи, добору, підготовці та розстановці педагогічних і наукових кадрів на факультеті. Завдяки його зусиллям оновлювалося обладнання, зокрема електричні печі, мікроскопи, лабораторії.
Вчений зробив вагомий внесок і в розвиток кафедри ливарного виробництва, яка разом з кафедрами металургії сталі і промислових печей, металургії чавуну і теорії металургійних процесів, металознавства і термічної обробки входила до складу факультету. Він не лише керував науково-дослідною роботою кафедри та навчальним процесом на факультеті, але й забезпечував надання технічної допомоги підприємствам Києва. Студентів знайомив з останніми досягненнями вітчизняної науки і техніки, на лекціях пропагував переваги, пріоритети вітчизняної науки та досягнення наших вчених.
К.І.Ващенко заснував школу вчених-ливарників в Україні. Її представники – професори А.П.Сьомик, О.М.Бялік, О.П.Макаревич, С.П.Дорошенко, доценти Г.І.Кошовник, В.П.Авдокушин, Л.М. Сиропоршнєв, В.О.Косячков, О.А.Чайковський, М.М.Ямшинський, Р.В. Лютий та інші. Зі своїми учнями Ващенко плідно працював у сфері досліджень природи рідкого стану металів і сплавів; взаємодії рідкого металу з формою; процесів модифікування та рафінування чавунів, сталей і кольорових сплавів; розробки зносостійких та жаростійких високолегованих сталей і сплавів; отримання біметалевих виливок. Новизна його технічних рішень підтверджена 30 авторськими свідоцтвами.
Серед його студентів та учнів багато і представників інших держав. За підготовку наукових та інженерних кадрів для Болгарії, Німеччини, Куби, Польщі, Румунії, Угорщини й інших країн він був нагороджений орденом Дружби народів.
Розвиваючи в повоєнні роки роботи з дослідження високоміцних чавунів, він зробив вагомий внесок у теоретичні основи отримання магнієвого чавуну з кулястим графітом та впровадження цього нового і цінного конструкційного матеріалу в промисловість. Завдяки цьому виробництво такого чавуну на початку 1960-х рр. склало 10% від загального випуску чавунів. А в 1957 р. він спільно зі своїм учнем Лауренцієм Софроні з Румунії підготував монографію "Магниевый чугун", у якій фактично було проаналізовано, систематизовано і узагальнено майже всю світову й вітчизняну літературу з цього питання (понад 600 джерел) та наведено результати оригінальних досліджень К.І. Ващенка і його школи, які дали однозначні відповіді на спірні питання теорії і практики.
Як визнаний фахівець К.І.Ващенко неодноразово брав участь у міжнародних конгресах та конференціях, а також виїжджав за кордон читати лекції з ливарного виробництва, зокрема в 1957 р. був у НДР та в Іспанії, в 1962 р. – у ФРН та НДР.
У 1960 р., після перебазування ливарного цеху заводу ім. Лепсе з приміщень КПІ на нові території, звільнені приміщення було передано кафедрі ливарного виробництва з безкоштовно залишеним, відносно сучасним як на ті роки цеховим обладнанням. На їх базі в 1961 р. було створено ливарну лабораторію кафедри площею 1600 кв. м, оснащену необхідним устаткуванням для навчання студентів і проведення науково-дослідних робіт. Викладачі і співробітники кафедри отримали широку можливість проводити актуальні експериментальні наукові дослідження з метою розроблення нових і вдосконалення традиційних технологічних процесів лиття. На обладнанні лабораторії було відтворено повний технологічний цикл лиття. Таким чином якість практичної підготовки студентів-ливарників вдалося підняти на значно вищий рівень. У 60-х рр. К.І. Ващенко керував базовою лабораторією ливарного виробництва КПІ, яка надавала суттєву допомогу промисловості. З 1966 р. лабораторія співпрацювала з Мінбудшляхмашем, а з 1989 р. – з Мінтяжмашем СРСР та Міненерго УРСР.
Спільно з Київським мотоциклетним заводом кафедра ливарного виробництва проводила дослідження процесів отримання біметалевих виливків, що дають суттєвий ефект при експлуатації двигунів внутрішнього згоряння з повітряним охолодженням. Завдяки цим дослідженням Київський політехнічний інститут зробив вагомий внесок у вдосконалення двигунів мотоцикла К-650 (МТ-8 – МТ-12). Під керівництвом К.І.Ващенка було розроблено технологію відливання колінчастого вала двигуна з високоміцного чавуну, вдосконалено технологію відливання картера двигуна, розроблено технологію виготовлення біметалевих поршневих гільз, завдяки якій надійність роботи двигуна була підвищена майже вдвічі.
Базуючись на дослідженнях очолюваної ним кафедри, вчений запропонував оригінальні зміни у виробництво ферросіліду на заводі "Більшовик", впровадження яких дозволило скоротити час виплавки і отримати високий вихід придатного металу.
У 60-ті рр. на кафедрі, яку очолював професор К. І. Ващенко, проводилися дослідження процесів модифікування, мікролегування і рафінування чавунів, сталей і кольорових сплавів; вивчення природи рідкого стану металів і сплавів (поверхневий натяг, неметалеві включення, вміст газів та ін.), дослідження взаємодії металу з формою, дослідження рідкорухомих (наливних) самотвердіючих та інших сумішей з подальшим впровадженням їх у ливарне виробництво. При цьому він вдало керував педагогічною роботою колективу кафедри і, водночас, сам читав курс лекцій з чавунного лиття для студентів.
У 1964 р. К.І. Ващенку було присвоєно звання "Заслужений діяч науки і техніки УРСР". У представленні від КПІ до цієї відзнаки наголошувалось: "Розвиваючи в повоєнні роки роботи з високоміцних чавунів, зробив великий внесок в теоретичні основи отримання магнієвого чавуну з кулястим графітом та впровадження цього нового вельми цінного конструкційного матеріалу в промисловість".
У 1973 р. на кафедрі під його керівництвом була розроблена та впроваджена у виробництво установка для експрес-визначення вмісту газів безпосередньо у розплавленому металі.
Для своїх колег та численних учнів Ващенко став взірцем науковця, організатора та суспільного діяча. Костянтин Ілліч був членом редакційних колегій журналів "Литейное производство", "Технология и организация производства"; членом редколегії збірника "Машинобудування"; входив до складу рад із захисту докторських і кандидатських дисертацій в КПІ та Інституті проблем литва АН УРСР. Він також очолював ливарну секцію Київського відділення НТО "Машпром", був головою експертної комісії з металургії Міністерства вищої і середньої спеціальної освіти УРСР, членом Науково-методичної ради МВ і ССО СРСР, членом Ради науково-технічної експертизи Держплану УРСР, головою постійної комісії з удосконалення ливарного виробництва Державного науково-технічного комітету Ради Міністрів УРСР, головою проблемної комісії секції "Процеси литва" АН УРСР.
У КПІ Костянтин Ілліч працював до останніх своїх днів. У стінах своєї альма-матер він відсвяткував свій 85-річний ювілей, а в 1990 р. тут відзначили 60-річчя від дня початку його роботи в інституті.
Він автор понад 450 наукових робіт, у тому числі 37 монографій та навчальних посібників і підручників. Остання друкована праця К.І.Ващенка у співавторстві з В.С.Шуміхіним "Плавка и внепечная обработка чугуна для отливок", видана у 1992 р., і до сьогодні залишається основним підручником для студентів кафедр металургійного профілю вишів з дисципліни "Чавунне литво".
Пам'ять про К.І.Ващенка в КПІ ім. Ігоря Сікорського шанують і зберігають. А у вестибюлі Інституту матеріалознавства та зварювання ім. Є.О.Патона встановлено його погруддя.