Теплоенергетичний факультет (ТЕФ) – один з найстаріших факультетів КПІ, був заснований у 1931 р. як теплотехнічний факультет (ТТФ) Київського енергетичного інституту (КЕІ).
Першими деканами ТТФ були проф. М.А. Кондак (1931-1932 рр.) і проф. І.Т. Швець (1933-1934 рр.) – обидва інженери-механіки з теплотехніки, випускники механічного факультету КПІ, де починаючи з 1898 р. – відкриття інституту – і до його розформування у 1930 р. проводилась підготовка інженерів з парової техніки (парові машини, турбіни, парові котли, паровози тощо).
У 1934 р. галузеві інститути Київський енергетичний, Київський машинобудівний та Київський хіміко-технологічний були об’єднані у Київський індустріальний інститут (КІІ), в якому було створено енергетичний факультет на базі кафедр теплотехнічного та електротехнічного факультетів КЕІ. Деканом енергетичного факультету КІІ було призначено проф. І.Т. Швеця.
З ініціативи проф. І.Т. Швеця в 1938 р. в КІІ було відновлено теплотехнічний факультет у складі п’яти кафедр:
- парових двигунів, завідувач проф. І.Т. Швець;
- теплосилових установок, завідувач доц. В.В. Тумасов;
- котельних установок, завідувач доц. В.І. Толубінський;
- теоретичних основ теплотехніки, завідувач проф. М.О. Кічигін;
- фізики (загальноінститутська кафедра), завідувач проф. Г.Н. Губарєв.
Деканом відродженого ТТФ став проф. І.Т. Швець. Проте, у 1940 році проф. І.Т. Швець перейшов на роботу до Академії наук УРСР, залишаючись завідувачем кафедри парових двигунів КІІ.
У 1940 р. новим деканом ТТФ став М.О. Кічигін, який у 1945 р. був переобраний і на цій посаді перебував до 1951 р.
З початком Великої Вітчизняної війни ТТФ разом з інститутом було евакуйовано до м. Ташкент, де КІІ об’єднався з Середньо-азіатським індустріальним інститутом. Вчені факультету проф. М.О.Кічигін, доценти В.І. Толубінський, Б.П. Таранов, П.Т. Сердюков крім навчальної роботи вирішували проблеми безперебійного постачання енергії на підприємства промисловості регіону, що працювала на потреби фронту; проектували теплоенергетичну частину створюваного першого в Узбекистані металургійного комбінату; переводили теплові електростанції на спалювання місцевих низькосортних палив.
Після визволення м. Києва від німецьких загарбників більшість евакуйованих працівників факультету вже влітку 1944 р. повернулись до інституту і включились у його відновлення після фашистської окупації. В липні цього ж року інститут відновив свою первісну назву – Київський політехнічний інститут. Восени 1944 р. ТТФ приступив до навчального процесу в першому в КПІ після евакуації навчальному році.
У повоєнний період деканами факультету працювали: доц. А. П. Орнатський (1951-1955), доц. О.І. Бутузов (1955-1962), доц. Ю.О. Бабенко (1962-1978), проф. В.О. Христич (1978-1979), проф. О.М. Алабовський (1979-1989), доц. В.В. Босий (1989-2001), у 2001 р. деканом ТЕФ обрано проф. Є.М. Письменного.
Теплотехнічний, а з 1962 р. теплоенергетичний факультет (ТЕФ) за наступні 25 років (1947-1972) підготував майже 3600 інженерів-теплоенергетиків, 105 співробітників та аспірантів захистили кандидатські дисертації, 6 – докторські: І.Т. Швець (1947), В.І. Толубінський (1950), Б.П. Таранов (1960), М.М. Лич (1966), А.П. Орнатський (1969), В.А. Христич (1972).
У 1951 р. за рішенням Уряду на кафедрі теоретичних основ теплотехніки починається підготовка інженерів за спеціальністю “Промислова теплотехніка”, а кафедра дістає нову назву – теоретичної та промислової теплотехніки з набором студентів на дві академічні групи. Для високоякісної підготовки інженерів з нової спеціальності на кафедрі була споруджена нова навчальна науково-дослідна лабораторія промислової теплотехніки, керівниками якої були проф. М.О. Кічигін та доц. О.І. Бутузов.
Розвитку наукової діяльності на факультеті значно сприяло створення у 1957 р. Проблемної лабораторії теплообміну і газодинаміки (ПЛТГ) під керівництвом завідувача кафедри котельних установок чл.- кор. АН УРСР проф. В.І. Толубінського. У лабораторії проводилися дослідження криз теплообміну при кипінні теплоносіїв в умовах роботи високотеплонавантаженого обладнання нової техніки; ефективного газового теплообміну; робочих процесів у парових котлах потужних енергоблоків теплових електростанцій; процесів горіння та роботи камер згорання газових турбін; моделювання температурних полів у теплообмінних поверхнях складної форми при високих теплових потоках. Роботами керували проф. В.І.Толубінський, проф. А.П.Орнатський, проф. В.А. Христич, доц. Ю.Г. Дашкієв.
На базі ПЛТГ у 1964 р. на кафедрі котельних установок була відкрита нова спеціальність “Теплофізика”, а кафедра дістала назву – парогенераторобудування та інженерної теплофізики (ПГ та ІТФ).
До 1973 року у ПЛТГ було виконано понад 300 дослідних робіт, захищено одну докторську дисертацію (А.П.Орнатський) і 25 кандидатських дисертацій, опубліковано понад 170 наукових праць.
У 1962 р. при вдосконаленні структури КПІ, ТТФ перейменовано в теплоенергетичний факультет (ТЕФ) і до його складу переведено з розформованого металургійного факультету кафедру автоматизації теплових процесів промислових підприємств – завідувач проф. В.С.Кочо, а також загальноінститутську кафедру організації виробництва та економіки промисловості – завідувач проф. М.М.Лич. Таким чином, у середині 1960-х років ТЕФ мав у своєму складі 6 кафедр (з них 5 – випускових) з обсягом 10 академічних груп та набором на 1-й курс понад 250 студентів.
У 1975 р. факультет оселився в новому навчальному корпусі № 5 площею 14 тис. кв. м. Тоді ж було модернізовано і створено низку навчальних і наукових лабораторій: теоретичних основ теплотехніки, теплофізичних властивостей речовин, методів дослідження процесів теплообміну, теплових труб, автоматизації теплоенергетичних процесів, теплотехнічних вимірювань, технічних засобів автоматизації та ін.
У період 1970-1980 рр. на кафедрі парових і газових турбін під керівництвом проф. В.О.Христича та за участю доц. Г.М.Любчика (з 1989 р. – д.т.н., проф.) створено новий напрям у галузі паливних процесів і методів високоефективного та екологічно чистого спалювання рідких і газоподібних палив.
На кафедрі теоретичної та промислової теплотехніки у цей період склалися два наукових напрями: інтенсифікація тепломасообмінних процесів у газорідинних системах та у двофазних термосифонах. За результатами проведених досліджень і технічних розробок у першому напрямі було захищено дві докторські дисертації: проф. А.Н. Алабовським (1975 ) і проф. В.Г. Ріфертом (1987); у другому напрямі одну – проф. М.К. Безродним (1984), а також у сукупності 37 кандидатських дисертацій.
У 1987 р. за цикл робіт “Дослідження та розробка дистиляторів для систем регенерації води в пілотованих космічних комплексах”, виконаних під керівництвом проф. В.Г. Ріферта, йому і чотирьом співробітникам кафедри було присуджено Державну премію України в галузі науки і техніки.
Під керівництвом проф. М.О.Дикого на кафедрі засновано науковий напрям “Розробка теорії неізотермічних процесів” та створення на її базі високоефективних теплових машин, парогазових установок (ПГУ), теплових насосів тощо.
За цикл наукових праць “Теоретичні основи, технологія виробництва і використання на транспорті альтернативних моторних палив на базі мінеральних ресурсів України” проф. М.О. Дикий отримав Державну премію в галузі науки і техніки за 1995 р., а за розробку, створення і впровадження у промисловість високоефективної ПГУ потужністю 16 тис. кВт – премію Міжнародної асоціації авіаційного моторобудування (АССАD).
Значних досягнень у 1970-1990 роки здобула кафедра ПГ та ІТФ у напрямі діагностики стану та підвищення надійності і працездатності парових котлів потужних енергоблоків теплових електростанцій. Проведені дослідження внутрішньокотлових процесів, температурних режимів та термомеханічних напружень металу трубних поверхонь у діючих парових котлах дозволили створити одну із перших в СРСР систему моніторингу та управління технологічними процесами парових котлів на базі передових комп’ютерних технологій. Ці системи були впроваджені на Криворізькій ДРЕС-2, ТЕЦ Кременчуцького нафтопереробного заводу, Самарській ТЕЦ (Росія), ТЕЦ “Варна” (Болгарія) та ін. На матеріалах виконаних досліджень захищена докторська дисертація проф. Ю.Г. Дашкієва (1983) та 11 кандидатських дисертацій.
Під керівництвом проф. А.П.Орнатського в цей період у широкому обсязі було виконано дослідження закономірностей та криз тепловіддачі при кипінні пароводяних потоків у каналах ядерних реакторів; створено з ініціативи доц. І.Г.Шараєвського автоматизовану систему діагностики теплогідравлічних процесів у таких каналах та систему діагностики роботи головних циркуляційних насосів енергоблоків АЕС з реакторами ВВЕР-1000. Ця система була впроваджена на енергоблоці № 5 Запорізької АЕС. Науково-дослідні роботи в напрямі атомної енергетики дали можливість відкрити на кафедрі у 1985 р. підготовку інженерів для АЕС за спеціальністю “Атомна енергетика” в обсязі двох академічних груп.
На кафедрі теплоенергетичних установок теплових і атомних електростанцій у 1975-1990 рр. під керівництвом доц. Л.О.Кєсової розроблялись, досліджувались та впроваджувались у енерговиробництво нові ефективні технології висококонцентрованої подачі вугільного пилу на пальники парових котлів, що значною мірою збільшувало екологічні та техніко-економічні показники їх роботи. На основі розробленої технології було модернізовано 4 енергоблоки Трипільської ДРЕС. За результатами виконаних наукових досліджень і розробок захищено одну докторську дисертацію проф. Л.О.Кєсовою (1992) та 4 кандидатські дисертації.
З 1980 р. проф. В.В. Ажогін, а далі проф. Ю.П.Зайченко започаткували на кафедрі автоматизації теплоенергетичних процесів (АТЕП) науково-педагогічну школу моделювання та оптимізації систем управління технологічними процесами. Вагомий внесок у розвиток прикладної теорії оптимального управління зробив у ці роки ст.н.с., к.т.н. М.З. Згуровський – майбутній ректор НТУУ “КПІ” (1992 – до теперішнього часу), академік НАН України (з 1995), міністр вищої освіти та науки України (1994-1999).
З 1991 р. на кафедрі АТЕП під керівництвом завідувача кафедри проф. Ю.М. Ковриго розвивається школа сучасних комп’ютерних технологій в енергетиці.
Визначних результатів було досягнуто на кафедрі автоматизації проектування енергетичних процесів і систем (АПЕПС) в розробці автоматизованого керування складними динамічними процесами та об’єктами в реальному часі. Ця задача була реалізована в космічній програмі “Буран”. Шість працівників кафедри на чолі з завідувачем кафедри проф. В.Г.Сліпченком у 1988 р. були удостоєні Державної премії України в галузі науки і техніки за участь у програмі запуску повітряно-космічного літака “Буран”.
У першій половині 2000-х років на кафедрі АПЕПС, згідно з Указом Президента України від 17.01.1995 р., виконувалось програмне забезпечення державної науково-технічної Програми “ГРАНІТ”. Програма була присвячена розробці основ прогнозування генетичного ризику від впровадження нових технологій та забруднення навколишнього середовища.
На кафедрі АЕС та ІТФ з середини 1970-х років під керівництвом проф. М.Г. Семени проводилась плідна робота зі створення теплових труб (ТТ) – високоефективних пристроїв для передачі теплових потоків. Розроблені на базі ТТ системи терморегулювання (СТР) знайшли широке застосування в сучасній техніці, особливо в об’єктах космічного призначення.
Так, розроблені СТР в лабораторії теплових труб кафедри з успіхом застосовувалися на 4-х космічних супутниках Землі (запуски у 1978, 1980, 1995, 1996 рр.) та на двох космічних кораблях (1984 р. – дослідження комети Галлея та 1987 р. – дослідження супутника планети Марс Фобоса).
Нині на кафедрі проводяться дослідні роботи з розробки термостійких стільникових панелей сонячних батарей та платформ апаратури, яка працює у відкритому космосі, для українських космічних проектів “Попередження”, “Либідь”, “Січ”.
На базі розробок лабораторії ТТ захищено докторську дисертацію проф. М.Г.Семеною (1982) та 16 кандидатських дисертацій, видано монографію, опубліковано близько 200 наукових праць, отримано 65 авторських свідоцтв та 9 патентів.
Новий розвиток під керівництвом проф. Є.М. Письменного отримав на кафедрі АЕС та ІТФ напрям досліджень конвективного газового теплообміну та аеродинаміки в теплообмінних пристроях енергетичних та промислових установок. На основі виявлених закономірностей було запропоновано новий спосіб інтенсифікації теплообміну в пучках поперечно-оребрених труб та нові високоефективні типи оребріння теплообмінних поверхонь. Створені нові методи розрахунку теплообміну та аеродинамічного опору оребрених поверхонь були покладені в основу докторської дисертації проф. Є.М. Письменного (1994), включені до “Нормативного методу розрахунку парових котлів”, опубліковані у двох монографіях, увійшли до галузевого стандарту та розрахунково-технічних матеріалів “Прилади напівпровідникові”. За результатами виконаних наукових досліджень, проф. Є.М.Письменним з групою авторів у 2006 р. виданий “Довідник до розрахунків теплообмінників з пакетами поперечних труб” (іспанське видавництво Reverte).
На 75 році свого розвитку ТЕФ НТУУ “КПІ” є одним із найбільших навчально-наукових підрозділів технічних навчальних закладів України в галузі атомної та теплової енергетики, теплотехніки і теплофізики.
Навчально-методична і наукова діяльність на факультеті забезпечується п’ятьма кафедрами:
- атомних електростанцій та інженерної теплофізики – завідувач проф. Є.М.Письменний;
- теплоенергетичних установок теплових та атомних електростанцій – завідувач член-кор. НАН України, проф. Н.М.Фіалко;
- теоретичної та промислової теплотехніки – завідувач проф. М.К.Безродний;
- автоматизації теплоенергетичних процесів – завідувач проф. Ю.М.Ковриго;
- автоматизації проектування енергетичних процесів і систем – завідувач проф. В.Г.Сліпченко.
Підготовка фахівців на факультеті проводиться у 15-ти академічних групах за 10-ма спеціальностями. Загальний контингент студентів перевищує 2000 осіб. Щорічно, з початку 2000-х років, на 1-й курс ТЕФ приймається за державним замовленням 345 студентів денної форми навчання.
На факультеті традиційно ведеться навчання закордонних студентів із країн, що розвиваються. У 2006 р. два випускники (студенти з Тунісу) вступили до аспірантури на кафедрі АЕС та ІТФ, 6 (студенти з Ірану) здобули дипломи магістрів, 4 – спеціалістів. Сьогодні на ТЕФ навчається 32 закордонних студенти: 22 (Іран), 5 (В’єтнам), 2 (Туніс), 3 (Росія, Китай, Ірак).
Навчальний процес забезпечується висококваліфікованим професорсько-викладацьким та навчально-допоміжним персоналом у загальному складі 241 особи. Серед них: 19 професорів, 64 доценти, 36 ст. викладачів, 19 асистентів та 103 особи навчально-допоміжного персоналу.
За період з 1949 р. (перший повоєнний випуск) до 2006 р. включно на ТЕФ підготовлено майже 12000 інженерів теплоенергетичних спеціальностей.
Наукова діяльність кафедр ТЕФ у 2006 р. була спрямована на вирішення головних проблем енергетики України – підвищення ефективності та надійності роботи теплоенергетичного обладнання на основі впровадження в енерговиробництво найновіших технологій та комп’ютерних методів діагностики й управління теплоенергетичними процесами та системами.
Загальна кількість виконаних на ТЕФ у 2006 р. наукових робіт складає 40 тем з обсягом фінансування понад 2 млн 700 тис. грн. У числі тем: 13 держбюджетних, 3 на замовлення закордонних фірм США, Росії, Республіки Кореї (виконавець замовлених фірмами тем – лабораторія теплових труб кафедри АЕС та ІТФ), 24 теми договірні.
За результатами наукових досліджень у 2006 р. захищено одну докторську дисертацію (проф. С.О.Лук’яненко, каф. АПЕПС) і 5 кандидатських дисертацій, видано 6 монографій та 4 навчальних посібники. Опубліковано 112 статей, на конференціях і семінарах зроблено 172 доповіді, одержано 7 патентів (з них 4 за межами України).
Теплоенергетичний факультет, вступаючи у новий етап свого розвитку та діяльності, успішно вирішує покладені на нього завдання підготовки інженерних кадрів для енергетики України, проведення актуальних досліджень та нових високоефективних технічних розробок, підготовки фахівців вищої кваліфікації – докторів та кандидатів наук – і займає гідне місце у структурі НТУУ “КПІ”.