Шістдесятники-романтики – фізики і лірики – досі серед нас. Саме їхніми зусиллями, прагненням добра й справедливості, честі й гідності, любові й творчості наш світ стає гармонійнішим. Їхні ідеї та життєві принципи сповідують уже діти й онуки. Можна лише позаздрити колегам та вихованцям доцента ФТІ к.ф.-м.н. Алли Антонівни Шумської. Ця розумна, з багатим життєвим досвідом мудра жінка уособлює кращі загальнолюдські якості. Вона заволодіває увагою з першої хвилини розмови. Спілкуватися з нею цікаво на будь-які теми: від геополітики (куди ж сьогодні без неї, навіть у жіноче свято) до простих буденних тем.
До Київської політехніки Алла Антонівна прийшла не так давно. Коли створювалася кафедра математичних методів захисту інформації, її основу склали співробітники Інституту кібернетики ім. В.М.Глушкова, серед них і А.А.Шумська, наукові інтереси якої зосереджені в розробці аналітико-статистичних методів визначення надійності складних систем. Нині вона читає лекції з алгебри та геометрії, дискретної математики студентам ФТІ та ФБМІ. На кафедрі її шанують, вважають грамотним спеціалістом, уважним вихователем і наставником. Як куратор вона багато працює з першокурсниками, добре знає їх проблеми та допомагає освоїтися в новому середовищі. "Берегиня", – каже про неї завідувач кафедри проф. М.М.Савчук. А студенти добрим словом згадують свого наставника та через роки шлють вітання й слова вдячності.
Викладацька робота забирає багато сил і часу. Та науку Алла Антонівна не полишає. Коли працювала з чоловіком за кордоном, де він перебував за науковим грантом (стипендія фонду Олександра Гумбольдта), наочно переконалася, що українські науковці здатні гідно конкурувати з європейськими колегами, а вітчизняні наукові школи користуються повагою в Європі. Нині разом із колегами готується до наукової конференції з нагоди 80-річчя засновника української школи математичної теорії надійності, керівника відділу математичних методів теорії надійності складних систем Інституту кібернетики ім. В.М.Глушкова академіка НАН України, д.ф.-м.н., д.т.н., проф. Ігоря Миколайовича Коваленка – її наставника та наукового керівника.
Ми живемо в неспокійний час. І ця абсолютно мирна жінка вміє бути мужньою, сильною і ... героїчною. Рік тому весь світ облетів знімок двох закривавлених людей – батька і сина, викладачів НТУУ "КПІ", які стали одним із символів Майдану. Доктор технічних наук, чл.-кор. НАН України, лауреат Державної премії в галузі науки і техніки та премії імені В.М.Глушкова Микола Юрійович Кузнєцов та його 27-річний син Ігор, кандидат фіз.-мат. наук. Боліло Україні, боліло всім небайдужим людям, але найбільше боліло Аллі Антонівні Шумській. То були її чоловік та син, до речі, викладач у п'ятому коліні. Лише неймовірна сила волі, загартована в Київському аероклубі (здійснила близько 400 стрибків з парашутом), натренована звичка в небезпеці покладатися лише на себе, дозволили цій тендітній жінці самотужки вивезти своїх рідних з Інститутської та довгі дні потім виходжувати, лікувати й підтримувати. Сьогодні вся родина займається волонтерською діяльністю, своє літнє помешкання віддали біженцям з Донецька.
Та попри всі катаклізми, життя триває. І ми живемо сподіваннями на майбутнє, згадуючи минуле. Влітку родина мешкає в селі, де земля, як каже Алла Антонівна, сама родить. Тож овочами і фруктами забезпечують себе на весь рік. А ще господиня розводить усіляку екзотику і дуже тішиться, отримуючи незвичні плоди: батату, скорцонери, червоного лоху та ін. "Це ж справжнє диво – з малесенької насінини виростає отакенна смакота чи квітка небаченої краси", – каже жінка. Син теж тяжіє до природи, полюбляє декоративне садівництво. Дуже любить висаджувати дуби та спостерігати, як вони міцніють і перетворюються на сонцелюбних красенів. Тут-таки й вівчарка Роні – надійний друг і охоронець, улюбленець всієї родини.
А родина у Алли Антонівни дуже мобільна. Зимою виїжджають у гори на лижні траси, влітку мандрують автомобілем. Об'їздили замки Закарпаття, Львівщини й Тернопілля, Крим та Абхазію, вивчають історію та культуру, заводять нові знайомства та насолоджуються творінням природи й рук людських. Недавно господиня-берегиня зацікавилася рукоділлям та виробами ручної роботи, що дісталися у спадок від дідусів-бабусів. Хоче відтворити ті, що вже зносилися, і подарувати майбутнім онукам.
Та щоб здійснилися наші мрії, маємо прагнути миру: в наших душах, родинах, у гармонії з оточуючими, в Україні. Хай буде мир.