Ви є тут

Пріоритет – якість підготовки фахівців. Доповідь ректора НТУУ “КПІ” академіка НАН України М.З.Згуровського на сесії професорсько-викладацького складу 29 серпня 2005 року



Шановні колеги та поважні гості наших зборів! Щиро вітаю вас з чотирнадцятою річницею незалежності України і з новим навчальним роком, який наш університет зустрічає вже сто восьмий раз. За весь цей час КПІ був одним із флагманів вищої технічної освіти нашої країни. І в минулому, дуже бурхливому році, університет був в авангарді суспільних перетворень.

Офіційне приєднання України до країн-учасниць Болонського процесу наближає нас до європейського освітнього і наукового простору.

Для досягнення цієї мети нам важливо не копіювати, як за формою, так і за кількісними характеристиками, вже здійснені подібні реформи деякими країнами Північної, Центральної та Східної Європи. Цей шлях порівняно простий і природний для країн, що не мають власної розвинутої фундаментальної освіти і науки, вони
зорієнтовані переважно на споживання чужих технологій, товарів і послуг та надання іншим країнам своїх природних ресурсів, дешевої робочої сили й екологічних квот.

Україні ж більш притаманна роль активного генератора нових знань, виробника нових видів техніки та високих технологій і виходу з цією продукцією на зовнішні ринки. Цей шлях значно важчий.

Але, зважаючи на структуру і потенціал національної промисловості, освіти і фундаментальної науки, потужний людський капітал, значні ресурсні можливості, ми ще не втратили шанс для “прориву” до групи високорозвинених країн світу, йдучи саме цим шляхом. Тому перетворення мають захопити у свою орбіту не лише сферу вищої освіти і науки, а й інші стратегічно важливі сегменти суспільства.

Для здійснення цих перетворень необхідними є такі кроки.

Перше. Держава має сформулювати стратегію свого пріоритетного науково-технологічного розвитку у вигляді ряду національних програм на основі залучення вітчизняного виробництва, науки, освіти і бізнесу в єдиному взаємопов'язаному комплексі.

Друге. Така стратегія розвитку вимагатиме комплексного вдосконалення чотирьох головних ланок освіти: професійно-технічної, спеціально-технічної, вищої і післядипломної. Відповідно до принципу “Освіта протягом усього життя” перетворення повинні забезпечити безперервність навчального процесу за більшістю напрямів підготовки, перепідготовки та їх взаємоузгодженість.

Третє. Потрібно усунути значні структурні невідповідності між потребами економіки та обсягами і структурою підготовки і перепідготовки фахівців шляхом стратегічного планування розвитку пріоритетних галузей економіки та їх збалансованого кадрового забезпечення. Державне замовлення має виділятися лише на ці потреби. Уже не можна витрачати бюджетні кошти на навчання незатребуваних суспільством фахівців, особливо коли існує гострий дефіцит на кадрове забезпечення
за окремими спеціальностями. У першу чергу це стосується базових галузей промисловості, за
рахунок яких Україна повинна здійснювати свій стратегічний розвиток. Наприклад, попит на інженерів-механіків, інженерів-приладобудівників, енергетиків, на хіміків-технологів, на фахівців у галузі інформаційних технологій
та електроніки в 1,5 – 2 рази перевищує можливості КПІ. Ці явища
також відповідають і світовим тенденціям. Так, в Японії зараз дефіцит інженерів складає 1 мільйон осіб, в Німеччині – 1,5, в США – 2,5.

Четверте. Мають бути усунені суттєві диспропорції у самій системі вищої освіти. Це неоптимальність мережі ВНЗ, неузгодженість освітньо-кваліфікаційних рівнів бакалавра і магістра з вимогами роботодавців, невизначеність місця цих рівнів на ринку праці, надлишкова кількість напрямів, спеціальностей та спеціалізацій вищої школи. Так, в Україні кількість напрямів (76) і спеціальностей (584) у 2–2,5 рази перевищує аналогічні показники у США, Англії, Японії.

Для адаптації національної системи вищої освіти до потреб суспільства і ринку праці необхідно:

– відійти від нечіткості трактування освітньо-кваліфікаційного рівня “бакалавр”, визначивши його як рівень базової вищої освіти з ґрунтовною фундаментально-науковою компонентою та необхідною кваліфікаційною складовою, надавши право підготовки бакалавра лише закладам ІІІ–IV рівнів акредитації й визначивши разом із роботодавцями його місце на ринку праці;

– трансформувати освітньо-кваліфікаційний рівень спеціаліста до ступеня магістра за галуззю знань (магістра інженерії, магістра права, магістра з бізнес-адміністрування та ін.) поряд із ступенем магістра наук;

– разом із роботодавцями потрібно остаточно визначити перелік кваліфікацій і посад для
випускників навчальних закладів України за рівнями “кваліфікований робітник”, “молодший спеціаліст”, “бакалавр”, “магістр”, і внести відповідні зміни до загальнодержавних нормативних документів.

П'яте. На превеликий жаль, в Україні не створено ефективної системи післядипломної освіти, що задовольняла б потреби ринкової економіки. Більшість із 562 інститутів підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів МОН України діють відокремлено як від виробничого сектора, так і від потужних університетів; вони не
забезпечені висококваліфікованими кадрами, мають слабку навчально-лабораторну базу. Для адаптації цієї ланки освіти до потреб ринку праці доцільно, по-перше , здійснити її інтеграцію з університетами, і, по-друге , тісно пов'язати діяльність університетів у цій сфері з сучасною промисловістю, вдосконаливши підготовку з корпоративного управління, корпоративного права, охорони інтелектуальної власності, конкурентоспроможності, забезпечувати підготовку для роботи в нових господарських структурах і сфері бізнесу.

Шосте. В Україні спостерігається загрозлива тенденція до погіршення якості освіти. Протягом останніх 10–15 років виник значний розрив між виробничим сектором і вищою школою, що призвело до послаблення проблемно-орієнтованої підготовки студентів, зниження якості дипломного проектування, звузило виробничі практики і, як наслідок, погіршило кваліфікаційні кондиції випускників ВНЗ.

Суттєво розширилася мережа навчальних закладів, які
не мають науково-педагогічних шкіл, не проводять наукові дослідження, не мають відповідної бази та інших умов для навчання. Не сприяють виправленню цієї ситуації значне погіршення підготовки випускників шкіл та зростання контрактної форми навчання в державних закладах освіти без застосування до контрактників таких вимог, як до студентів, що навчаються за держзамовленням.

Проблема погіршення якості навчання торкнулася і КПІ. Сьогодні ми готуємо понад 70% фахівців за репродуктивною моделлю. Вони засвоюють певну сукупність фактів і знань, можуть їх шаблонно застосовувати, але не здатні вирішувати незнайомі для них завдання. І що повинно нас дуже хвилювати, так це продукування понад 20% дипломованих, але досить погано освічених людей. І лише 10-ма відсотками своїх студентів ми можемо пишатися. Але такими вони є, в першу чергу, тому, що добре мотивовані, самодостатні і добре оволоділи методом самонавчання і самовдосконалення.

До речі, тенденція до зниження якості навчання стане однією з головних перешкод на шляху реального входження України до європейського освітнього простору, зокрема, це може призвести до невизнання європейською спільнотою дипломів, отриманих за спеціальностями, що не пройдуть зовнішню експертизу, і, як наслідок, до ускладнення мобільності на європейському просторі студентів та випускників цих спеціальностей.

Сьоме. Як і раніше, вищим навчальним закладам відводиться другорядна роль у проведенні передових наукових досліджень, які є основою елітної університетської підготовки. З іншого боку, відродження національної науки є однією з найбільш нагальних проблем держави. Традиційно ця проблема зводиться до принципів фінансування. Відомо, що для забезпечення пріоритетного науково-технологічного розвитку будь-якого суспільства, воно має виділяти на науку близько 3% від ВВП. Але чи повинні ці витрати лягати на державний бюджет? Відповідь – ні. Досвід США, Японії, передових країн Євросоюзу, які фінансують науку на рівні 3% від ВВП і вище, засвідчує: частка бюджетних коштів сягає до 0,5% (на фінансування лише фундаментальних досліджень), решту 2,5–3% наука отримує від виробничого сектора та бізнесу, які є невід'ємними учасниками інноваційної системи “виробництво–наука–освіта–бізнес”.

Ще одна складова проблеми пов'язана із структурними диспропорціями, що склалися у вітчизняній науці.

На жаль, в країні і, особливо, в органах державного управління домінує думка про другорядність університетської науки. Справжня наука, за їх переконанням, існує в іншій сфері, відмежованій відомчим бар'єром від вищої школи. Відповідно до цього склалася певна система пріоритетів і, як наслідок, фінансування університетської науки встановлюється майже на порядок нижче порівняно з академічною. Це хибна позиція. По-перше тому, що підготовка висококваліфікованих кадрів неможлива без розвиненої науки і без їх занурення в реальні процеси розбудови економіки. По-друге, власне академічна наука приречена на занепад без активного залучення до її середовища великої кількості студентської та аспірантської молоді. Тому КПІ займає чітку позицію, спрямовану на посилення співпраці між провідними університетами та академічними установами з метою спільної цільової підготовки кадрів, виконання важливих наукових програм, у тому числі й міжнародних, супроводження великих інноваційних проектів.

Що стосується прийняття системи, яка визначає докторський рівень як третій цикл навчання, то структура освітньо-кваліфікаційних рівнів, яка існує в Україні, дозволяє легко перейти до третього ступеня – доктора філософії, який визначено Берлінською декларацією 2003 року як невід'ємну складову триступеневої системи підготовки на європейському просторі.

При цьому програми підготовки кандидатів наук можуть бути узгоджені з програмами підготовки докторів філософії, задовольнивши вимоги до яких, Україна може ввести цей освітньо-науковий ступінь замість ступеня кандидата наук. На даному етапі в Україні ступінь доктора наук доцільно залишити як визнання вищої наукової кваліфікації на теренах України.

Існують також інші важливі проблеми, які необхідно вирішити на шляху до європейської інтеграції. Це і створення сучасної інформаційної інфраструктури освіти і науки з її підключенням до європейських комп'ютерних мереж та інформаційних ресурсів, і дієве наукове й технологічне співробітництво України з Європою в межах Шостої рамкової програми ЄС та ін.

Шановні колеги! Наближаючись до європейського освітнього простору, ми не повинні втратити власні надбання і кращі традиції у вітчизняній природничій освіті й науці. Як і раніше, ми маємо думати над глибинними проблемами і самостійно вирішувати їх. Йдеться про оновлення номенклатури напрямів підготовки і спеціальностей шляхом їх укрупнення та гармонізації з потребами суспільства. Нам належить оновити зміст освіти, удосконалити методику навчання, використовуючи новітні освітні технології, суттєво підвищити якість підготовки фахівців. Наближення ж до європейського освітнього простору має здійснюватися для покращення сумісності нашої та європейської систем освіти за групою взаємоузгоджених критеріїв і характеристик. Головні з них такі:

  • двоциклова, дворівнева система освітньо-кваліфікаційних рівнів – бакалавр та магістр;
  • єдині з Європою критерії та методи оцінки якості;
  • взаємоузгоджена кредитно-модульна система організації навчального процесу і взаємовизнаний додаток до диплома;
  • система безперервної освіти, що базується на принципі “навчання протягом усього життя”;
  • взаємоузгоджена система наукових ступенів (для нас вона зводиться до перетворення ступеня кандидата наук на ступінь доктора філософії, не відмовляючись від вітчизняного доктора наук, як найвищого наукового ступеня).

Частина цих завдань має бути розв'язана на державному рівні, а частина – нашим університетом.

Зокрема, КПІ є регіональним базовим університетом для супроводу педагогічного експерименту в 15 вищих навчальних закладах
з кредитно-модульної системи організації навчального процесу. Враховуючи це Міністерство освіти і науки України доручило КПІ виконати пілотний проект, спрямований на практичну реалізацію
програми входження України в європейський освітній простір. Ми маємо, починаючи з 2008/2009 навчального року, повністю перейти на підготовку фахівців за схемою “бакалавр-магістр”, виключивши підготовку за освітнім рівнем “спеціаліст”, та впровадити інші складові Болонських перетворень.

Переходячи до аналізу навчальної роботи , хочу привернути вашу увагу до принципово нового підходу, який ми вже починаємо втілювати в життя.

Ви знаєте, що раніше КПІ отримував фінансування від МОН України пропорційно до загального контингенту студентів, який визначався держзамовленням. Відповідно до цього кожен факультет і кафедра були зацікавлені мати якомога більший контингент, а свої навчальні плани будувати за принципом максимального збільшення навантаження, під яке
отримувалися фонди заробітної плати викладачів. За цієї системи такі очевидні критерії, як якість підготовки, затребуваність випускників на ринку праці, їх конкурентоспроможність у ринкових умовах відходили на другий план.

Нині ситуація принципово змінилася. КПІ, отримавши рік тому статус самоврядного автономного університету, фінансується окремим рядком у бюджеті України. Обсяги фінансування тепер визначаються урядом України і Верховною Радою не арифметично, відповідно до контингенту студентів, а політично , виходячи з того, що наш університет робить для економіки держави, якою мірою наші випускники конкурентоспроможні на внутрішньому і зовнішньому ринках праці, яка якість наших наукових досліджень, і, в цілому, яку роль і місце КПІ відіграє в суспільстві.

Відповідно до цього має бути принципово змінена і наша робота. Це вимагає здійснення ряду очевидних кроків.

1. Повернення до головних критеріїв і цілей діяльності кожного підрозділу університету, кожного викладача і науковця, за якими буде визначатися їх фінансування, їх статус, їх авторитет.

А це критерії, з яких починав діяти КПІ під час його заснування: якість підготовки студентів, їх конкурентоспроможність на ринку праці, креативність, творчість як головна домінанта в моделі їх підготовки.

2. Відповідно до цих критеріїв буде формуватися фонд оплати праці підрозділів університету. Цей фонд тепер буде складатися з двох частин. Перша, обов'язкова частина, буде визначатися штатно-фінансовим розкладом підрозділу згідно з чинним законодавством. Друга, заохочувальна, буде надаватися підрозділу тільки за його досягнення в якості підготовки студентів, їх високою оцінкою з боку роботодавців, визначними досягненнями студентів у науці й навчанні на міжнародних олімпіадах, конкурсах та інших змаганнях.

3. Оцінка якості підготовки студентів буде визначатися шляхом моніторингу їх залишкових знань, їх успішності на ринку праці (кількість випускників, які працюють за фахом, відгуки керівників підприємств про кваліфікацію та конкурентоспроможність наших випускників). Цей моніторинг буде здійснюватися нещодавно реорганізованим Інститутом моніторингу якості освіти разом з НДЦ прикладної соціології “Соціоплюс”. Результати моніторингу у вигляді рейтингових таблиць підрозділів будуть регулярно висвітлюватися в університетській пресі, аналізуватися Вченою радою, враховуватися як головні критерії при конкурсному обранні керівників підрозділів.

4. Повернення до названих критеріїв роботи факультетів і кафедр, перш за все, вимагатиме реконфігурації навчальних планів в напрямку зменшення кількості дрібних, мало пов'язаних між собою дисциплін, з одночасним уведенням проблемно-орієнтованих, міждисциплінарних комплексів предметів з фундаментальної, загальноінженерної і спеціальної підготовки.

Аудиторне навантаження викладача має бути суттєво зменшено. Працюючи за креативною моделлю (за принципом – “створи”), викладач має стати інтерпретатором, “навігатором” нових знань, формуючи таким чином траєкторію навчання кожного студента. Основні зусилля викладачів мають бути спрямованими на постановку індивідуальних комплексних завдань для самостійної роботи студентів, мета якої повинна полягати у вирішенні нових нестандартних завдань. Для цього студент буде зобов'язаний самостійно засвоїти певний додатковий матеріал з різних розділів знань. Бажано, щоб при цьому самостійні завдання були максимально зорієнтовані на практику та наукові дослідження у відповідній галузі знань. Оцінка знань і практичних навичок студентів має здійснюватися викладачем постійно на основі
кредитно-модульної системи з пріоритетним оцінюванням творчих складових в їх роботі.

Це дуже швидко змусить студентів відійти від репродуктивного підходу, що діє за принципом “повтори”, коли вони протягом семестру конспектували лекції (не завжди вдумуючися в головні особливості дисципліни), перед іспитом “зазубрювали” конспект, здавали викладачу цю інформацію у вигляді іспиту і дуже швидко забували її.

Тепер метою діяльності кожного факультету і кафедри вже не буде випуск певної, запланованої кількості фахівців, а поступовий відбір з тих, хто вступив на 1-й курс, лише здібних, творчих особистостей, їх підготовка за креативною моделлю з суттєвою орієнтацією на потреби ринку праці і дипломування лише тих, хто відповідатиме цим вимогам. Нагадаю, що у 1898 р. КПІ набрав 360 студентів, а випустив трохи більше 150, яким дав високу оцінку голова Державної екзаменаційної комісії Дмитро Іванович Менделєєв, і які потім стали видатними інженерами й особистостями.

Сьогодні ми готуємо бакалаврів за тридцятьма сімома напрямами (це половина всіх напрямів України), спеціалістів – за 121 спеціальністю та магістрів –
за 101 спеціальністю. У минулому році відкрито підготовку за шістьма новими спеціалізаціями, загальна кількість яких вже сягнула 180.

На кожні 100 випускників ми отримали в середньому 132 запити, а за окремими спеціальностями – понад 200. У цьому році випущено 4242 фахівці, 3802 з яких навчалися за державним замовленням і 440 – за контрактом. Середній показник працевлаштування, як і в попередні роки, досить високий, він сягає 95%, хоча серед факультетів він розподілений нерівномірно. Із 758 магістрів, які закінчили університет цього року, 95% працевлаштовані. Найбільше магістрів залишилося працювати в КПІ, це 101 випускник, в Національну академію наук України було розподілено 68 магістрів.

З метою оперативного реагування на зміни на ринку праці, врахування світових тенденцій розвитку економіки КПІ запропонував новий, більш укрупнений та універсальний перелік напрямів, спеціальностей та спеціалізацій технічного спрямування, який має бути затверджений Кабінетом Міністрів України.

Ці кроки, а також плідна профорієнтаційна робота системи доуніверситетської підготовки сприяли підвищенню зацікавленості абітурієнтів у навчанні в нашому університеті, про що свідчать результати прийому на 1-й курс.

Усього було подано 9568 заяв на 4776 місць державного замовлення, що склало середній конкурс 2,03 (у 2004 році конкурс був 1,67). Найпопулярнішими стали такі факультети та інститути: лінгвістики (конкурс 7,55), права (6,13), видавничо-поліграфічний (4,0), соціології (3,06), менеджменту та маркетингу (3,0), інформатики та обчислювальної техніки (2,88), прикладної математики (2,14).

Близько 75% абітурієнтів, зарахованих на 1-й курс, пройшли доуніверситетську підготовку при нашому ВНЗ і показали високі результати на вступних випробуваннях, які проводив центр тестування та моніторингу знань.

Хочу нагадати, що вже другий рік набір студентів проводився на бакалаврські напрями, що передбачає їх перехід на 2-й цикл навчання за програмою підготовки магістра після 4-го курсу на конкурсній основі.

У цьому році збільшилася також кількість абітурієнтів, які бажають навчатися за контрактом. На сьогодні маємо 1060 заяв на денну форму навчання, 485 – на заочну форму і 58 – на екстернат. З метою підвищення якості навчання в КПІ на часі підвищення вимог до цієї категорії студентів як під час вступу, так і в процесі їх навчання, а також перегляд цінової політики нашого університету. Диплом випускника КПІ має стати вагомішим, а робота викладачів цінуватися значно вище.

Важливу роль повинна відігравати система післядипломної та другої освіти, яка є чітким індикатором зв'язків КПІ з промисловістю. Вона дозволяє не тільки
реалізувати принцип “навчання протягом усього життя”, а й сприяє модернізації навчально-лабораторної бази кафедр, підвищенню кваліфікації викладачів. Координуючим центром цієї роботи є Міжгалузевий інститут післядипломної та другої освіти, який здійснив перепідготовку 882 фахівців за десятьма напрямами та п'ятнадцятьма спеціальностями. Хоча цей показник і в 2,5 рази вищий, ніж 5 років тому, але він ще далекий від наших можливостей і потреб економіки. Сьогодні у нас слухачів за цією формою навчання трохи більше двох відсотків, а їх має бути, за прикладом кращих технічних університетів світу, від 10 до 20 відсотків.

Шановні друзі! Головною дійовою особою в нашій роботі є викладач. Тож увага з боку керівників університету та його підрозділів до кадрового складу викладачів, їх матеріального стану, соціального статусу є дуже важливою. За минулий рік середній вік викладачів дещо знизився – з 51,8 до 50,9. За категоріями він такий: середній вік професорів – 60 років; доцентів – 55 років; старших викладачів – 48 років; асистентів – 38 років.

На сучасному етапі високий професійний, навчально-науковий рівень викладачів, ставлення до педагогічної роботи, активність у впровадженні нових технологій
у навчанні, в науковій діяльності мають бути вирішальними під час їх конкурсного обрання. Знання психології студентів, розуміння їх проблем, вміння допомогти кожному студентові, зрозуміти його значущість, його індивідуальність – це найважливіша складова педагогічної роботи викладача. Він повинен поєднувати розумну
вимогливість з доброзичливим, партнерським ставленням до студента, не допускати проявів зверхності та неповаги. Звісно, студенту, який не бажає вчитися, не місце в КПІ, але для тих, хто хоче здобути вищу освіту, викладач повинен зробити все можливе.

Важливу роль у роботі викладачів, студентів, науковців має відігравати наша бібліотека. Вона надає доступ більш ніж до 3-х мільйонів видань, 3-х тисяч повнотекстових електронних журналів, газет, довідників та іншої літератури. Тільки за минулий рік бібліотека отримала понад 45 тисяч примірників видань за одинадцятьма тисячами найменувань (з них понад 35 тисяч – підручники та навчальні посібники). Хоча про повну забезпеченість навчальних курсів літературою говорити ще рано. У питаннях видання навчально-наукової літератури ми покладаємо великі надії на видавничо-поліграфічний інститут, який має потужну поліграфічну базу, кваліфікованих фахівців, викладачів, студентів для вирішення цього завдання.

Ми маємо продовжити інформатизацію управлінської діяльності, навчального процесу, впровадження дистанційних технологій навчання. З цією метою зараз виконується відповідний пілотний проект за участю 8 факультетів. Результати цього проекту мають бути доступними для всіх викладачів університету, як і можливості навчальних центрів
з інформаційних технологій,
що відкрили у нас корпорації “Майкрософт-Україна” та “Квазар-мікро”.

Особливістю літньої сесії є те, що перескладання студентами незадовільних оцінок відбулося одразу після сесії протягом тижня. Це дало можливість студентам мобілізуватися на перескладання заборгованостей упродовж короткого терміну, університету вчасно здійснити переведення та реєстрацію студентів на новий курс, а викладачам – піти у відпустку, після якої почнеться новий навчальний рік без витрачання часу на прийом заборгованостей. Факультети та студмістечко змогли заздалегідь розпочати ремонти гуртожитків та підготовку до поселення.

Громадськість КПІ у 2004/2005 навчальному році посилила вимоги до якості навчання, виступила проти хабарництва, стяжіння тощо. Це дало свої позитивні результати. Підсумки літньої сесії 2004/2005 н.р. порівняно з показниками минулого дещо покращилися: хоч кількість відмінників (3316) та студентів, що склали сесію на “відмінно” і “добре” (6411) майже не змінилася, практично на 10% збільшилася кількість студентів, що успішно склали сесію (12839 студентів).

Інтегральним показником успішності навчання є отримання студентами академічної стипендії, яка призначається тим, хто склав сесію на середній бал “добре” і вище. 70,3%, тобто 13304 студентам стаціонарної форми навчання вона була нарахована.

Для того, щоб КПІ став дійсно елітарним університетом, нам потрібно ще багато і наполегливо працювати, але досягнення вищого рівня у нас є – це перемоги студентів на олімпіадах різних рівнів. Традиційно багато перемог у студентів фізико-технічного інституту.

На XII Міжнародній олімпіаді з математики (Болгарія) наш студент Олександр Рибак завоював гран-прі, друге місце отримав студент Борис Байденко, два третіх місця – Богдан Нагірняк та Кирило Веденський. Нам приємно, що Президент України Віктор Ющенко особисто привітав Олександра Рибака і наш університет з цими досягненнями.

Студенти Андрій Козак та Юрій Тихий завоювали два других місця на Всеукраїнській олімпіаді з фізики для класичних університетів
(м. Харків). Перше місце та два третіх на Всеукраїнській олімпіаді з математики для класичних університетів (м. Львів) вибороли відповідно студенти Олександр Рибак, Кирило Веденський і Антон Харків.

Команда КПІ у складі студентів К.Веденського, О.Рибака та Б.Нагірняка виборола перше місце на Всеукраїнській олімпіаді з програмування.

Одне друге (Сергій Яковлєв), одне третє (Роман Хозяшев) та перше командне місце (Хозяшев, Молєв, Яковлєв) завоювали наші студенти на Всеукраїнській олімпіаді з інформаційної безпеки.

Студент Дмитро Купермак є переможцем конкурсу “Студент Києва-2004”, а Борис Байденко посів третє місце в номінації “Технічні науки”.

Студенти радіотехнічного факультету на Всеукраїнській студентській олімпіаді в м. Харкові вибороли перше командне та перші особисті місця з дисциплін “Електронні апарати” та “Радіотехніка”.

Тож, є у нас прекрасні студенти, ми їх вітаємо і бажаємо подальших звершень. Їх кількість з кожним роком зростає, і ми маємо дбати про розвиток таких талантів.

Нам здається, що ми добре обізнані з проблемами університету, а те, як студенти оцінюють нашу роботу, якої вони думки про навчання в КПІ ми знаємо не повною мірою. У травні цього року Центр прикладної соціології “Соціоплюс” вивчив думку 2157 студентів 4, 5 та 6-го курсів стаціонару щодо якості їх підготовки та відповідності отримуваної освіти вимогам ринку праці. Відповіді дуже цікаві, особливо для керівництва кафедр, факультетів та інститутів (кожний з вас отримав ці матеріали). Детальний аналіз цього дослідження – це тема окремої розмови у ваших підрозділах, але деякі висновки можна зробити вже сьогодні.

Перше . Не можна із впевненістю говорити про те, що студенти університету готові до прийняття змін, яких вимагає Болонський процес. Це пов'язано, в першу чергу, з низьким рівнем їх поінформованості про сутність таких змін.

Друге. Студенти поки що
не сприймають перспективу збільшення компоненти самостійної, творчої роботи та кредитно-модульну систему в їх підготовці. Це означає, що психологічно більшість із них поки що не налаштована на креативну методологію навчання, яка передбачає відведення значної частки часу на самонавчання та творчість при вирішенні нових комплексних завдань.

Третє. Студенти відзначають низький рівень підготовки з іноземної мови, за їх словами, протягом навчання в університеті рівень знань з іноземної мови або не змінився, або погіршився. То про яку мобільність може бути мова?

Четверте . Відзначаючи, яких саме знань їм не вистачає, студенти називають економічні, правові знання, знання про управління персоналом, ІТ-технології, з іноземних мов, психології, програмування; найчастіше студентам не вистачає практичних навичок.

П'яте. Студенти зазначали гостру нестачу практичного досвіду напередодні закінчення університету. Навіть наявність ознайомчої, виробничої та переддипломної практик не забезпечує отримання мінімальної кваліфікації з обраної спеціальності
через формальне проходження цих видів навчання та відірваність від практики курсового і дипломного проектування.

Шосте. Оцінка професорсько-викладацького складу студентами різних факультетів суттєво відрізняється, але для університету можна відзначити, що половина всіх викладачів, на думку студентів, має високий професійний рівень, третина – посередній, а п'ята частина – неприпустимо низький. (Це дуже хвилююча для нас інформація).

Сьоме. Ринок праці потребує оновлення навчальних дисциплін. Зокрема, більшість студентів вважають, що для покращення їх знань необхідно ввести сучасні, комплексні, проблемно-орієнтовані дисципліни і при цьому виключити дрібні застарілі, які вводилися не за вимогами ринку праці, а “під викладача”.

Восьме. Випускники НТУУ “КПІ” усвідомлюють високий статус університету і переконані, що диплом НТУУ “КПІ” надасть їм перевагу над випускниками інших ВНЗ, з іншого боку, п'ята частина старшокурсників не збирається працювати за обраною спеціальністю через безперспективність профільної сфери, неякісну, як вони вважають, освіту, складність працевлаштування.

Про велику користь думок студентів засвідчують і дуже схожі
результати зовнішньої оцінки комплексної діяльності КПІ, двічі зроблені фахівцями відомого Зальцбург-семінару у 2002 та 2004 рр. Експерти сприймають КПІ як один із провідних навчально-наукових центрів вищої технічної освіти України, який є провідником демократичних засад та академічних свобод у вищій освіті держави. Разом із тим вони вказують на недостатні масштаби наукових досліджень в КПІ, відірваність навчання від ринку праці, слабку практичну підготовку студентів, особливо з питань захисту інтелектуальної власності, права, з іноземних мов, інформаційних технологій для більшості непрофільних інженерних спеціальностей.

Експерти рекомендують збільшити підготовку наукових кадрів, зміцнити зв'язки з замовниками на наших випускників, підвищити якість навчання, покращити умови проживання студентів, розширити перепідготовку та підвищення кваліфікації, вдосконалити систему студентського самоврядування, покращити інтернаціональну роботу та інше.

Ми маємо якнайшвидше проаналізувати цю інформацію для прийняття рішень щодо вдосконалення змісту та якості навчання, кадрової політики, роз'яснення цілей Болонського процесу.

Шановні колеги! Наукова робота як невід'ємна складова діяльності університету здійснюється за трьома основними напрямками. Це:

  • підготовка докторів і кандидатів наук та інтеграція навчального і наукового процесів;
  • виконання фундаментальних і прикладних досліджень;
  • інноваційна діяльність і впровадження в практику новітніх технологій, приладів та систем.

Серед цих напрямків підготовка науково-педагогічних кадрів вищої кваліфікації залишається чи не найголовнішим. Але, на жаль, цей напрямок нас і найбільше хвилює.

Так, у 2004 році захищено лише 11 докторських дисертацій, що вдвічі менше за кращі наші показники в минулому. Звертає на себе увагу зменшення кількості вступників до докторантури. Це обумовлено відходом від головних пріоритетів діяльності певної частини підрозділів університету, і, як наслідок, відсутністю в цих підрозділах істотного резерву кандидатів наук, що працюють над докторськими дисертаціями, насамперед, молодшого віку. Кількість захистів кандидатських дисертацій залишається на рівні попередніх років. Це 66 захистів, з них тільки 36 (55%) – випускниками аспірантури нашого університету.

Щодо науково-дослідних робіт, то в їх виконанні брали участь майже 2 тисячі науковців та викладачів і понад 2 тисячі 200 студентів.
Усього у 2004 році в нашому університеті виконувалося 147 держбюджетних та 369 госпдоговірних науково-дослідних робіт для вітчизняних та іноземних замовників, загальним обсягом понад 19 мільйонів грн. На жаль, для нас це дуже скромні показники. Наприклад, Білоруський державний технічний університет, будучи вдвічі меншим, виконує у 2 рази більші обсяги досліджень, в основному госпдоговірних, для підприємств Білорусі, Росії і навіть України. Тобто, в науково-дослідницькій компоненті він діє у 4 рази ефективніше за КПІ.

На жаль, за своїми організаційними принципами, навчальна робота і науково-дослідна діяльність як в цілому в країні, так і у нас в університеті залишаються різними і часто досить віддаленими сферами. Тому, принаймні, в межах КПІ ми зобов'язані цю дистанцію зменшувати: як кожний викладач, так і кожний студент КПІ мають бути залучені до наукової діяльності. Творення нового в курсових, дипломних, магістерських роботах має стати обов'язковою кваліфікаційною вимогою для студентів-старшокурсників і, особливо, для випускників університету. Приємно, що протягом минулого року ми зробили певні кроки в цьому напрямку. Збільшилася кількість дипломних робіт (спеціалістів до 776, магістрів до 529, бакалаврів до 740), виконаних з використанням результатів наукових досліджень.

У той самий час ефективність наукової діяльності визначає не лише стратегію розвитку університету, а й безпосередньо впливає на рівень оплати праці наших науковців. Хоча в минулому році ми збільшували їхні посадові оклади на 10,8 та 15,6%, в цілому рівень середньої оплати праці науковців у 2004 році становив 635 грн., що не набагато перевищує офіційний прожитковий мінімум в Україні. Тому необхідно значно збільшити обсяги позабюджетної тематики, що залежить від керівників інститутів, факультетів, кафедр і наших науковців.

Щодо інноваційної діяльності, то у 2003 і 2004 рр. в КПІ були створені технопарк та бізнес-інкубатор. У цьому році ми плануємо сформувати об'єднувальне для цих нових форм, а також наукових підрозділів університету інноваційне середовище – технополіс. Його робота має бути спрямована на прискорення впровадження наукових розробок працівників університету, підвищення ефективності використання інтелектуальної власності, залучення інвестиційних і венчурних фондів для розвитку науки.

Приємно відмітити, що праця науковців нашого університету щорічно відзначається Державними преміями України в галузі науки і техніки. Ця традиція продовжена і в 2004 році. Державними преміями України в галузі науки і техніки 2004 року відзначені шість учених університету: члени-кореспонденти НАН України Михайло Юхимович Ільченко, Юрій Іванович Якименко; група наукових співробітників НДІ телекомунікацій д.т.н. Сергій Георгійович Бунін, к.т.н. Сергій Олександрович Кравчук, старший науковий співробітник Валерій Олексійович Сизранов; професор ФІОТ Сергій Миколайович Гриша.

Почесні звання “Заслужений діяч науки і техніки України” присвоєні професорам: Володимиру Петровичу Тарасенку, Валентину Анатолійовичу Свідерському, Олександру Васильовичу Збруцькому.

Почесне звання “Заслужений винахідник України” присвоєно доценту Михайлу Семеновичу Тривайлу.

Визначено також переможців щорічного конкурсу університету на кращий підручник, навчальний посібник та монографію. Лауреатами цього конкурсу стали:

  • професори Валерій Якович Жуйков, Віталій Іванович Бойко, Анатолій Анатолійович Зоря та доцент Віктор Михайлович Співак за підручник “Схемотехніка електронних систем”;
  • професор Василь Федорович Шинкаренко за монографію “Основи теорії еволюції електромеханічних систем”;
  • професори Володимир Сергійович Коваленко та Леонід Федорович Головко – за міжнародний “Довідник з лазерних технологій”.

Вітаючи наших колег з цими нагородами, зичимо їм міцного здоров'я і подальших творчих успіхів.

У світлі сьогодення набуває більшої ваги міжнародна діяльність університету, яка спрямована на підготовку кадрів для зарубіжних країн, на розвиток науково-технічного співробітництва, розширення контактів з іноземними партнерами.

Сьогодні в КПІ за всіма спеціальностями університету навчається 1740 іноземних студентів, аспірантів та стажерів. Оцінюючи якість підготовки іноземців, на жаль, ми маємо констатувати їх слабку фундаментальну та загальнопрофесійну підготовку, що пов'язано із слабкою загальноосвітньою підготовкою у своїх країнах та нашими низькими вимогами до цієї категорії студентів. Нам доводиться “дотягувати” їх до вітчизняного рівня, і тому лише на старших курсах тільки невелика їх частина відповідають стандарту студента КПІ. Розуміючи нашу відповідальність у світі за престиж диплома КПІ, ми маємо в усіх аспектах прирівняти вимоги до вступу і навчання іноземців до рівня вимог до українських студентів, суттєво підвищивши плату за навчання іноземців, покращивши їх побутові умови, медичне обслуговування та безпеку.

У подальшій роботі нам слід врахувати результати соціологічних досліджень серед іноземних студентів щодо якості навчання та умов проживання у нас. Так, переважна більшість іноземних громадян не почуває себе в безпеці в гуртожитках (29% опитуваних), в корпусах (15%); визнають недостатній рівень опанування мов викладання (25%), недостатньо забезпечені літературою (35%), не мають змоги відвідувати спорткомплекс університету (29%), недостатньо знайомі з умовами
отримання та користування банківськими картками (32%). У наших закладах харчування не мають можливості замовити страви національної кухні, стикаються з проявами хабарництва в гуртожитках (32%), в міліції (29%) і
в службі безпеки університету (24%), в деканатах та на кафедрах (14%), не задоволені якістю медичних послуг (31%). Мають місце загострення на міжнаціональній основі – 44 %.

Тому необхідно вдосконалювати систему інтернаціональної роботи, поклавши в її основу взаємне поглиблення культури, виховання молоді в стилі толерантності; практикувати інтернаціональні вечори, конкурси, у тому числі – за напрямками навчально-профорієнтаційної підготовки, спортивні змагання та інше.

Шановні колеги!

Усі наші здобутки були б неможливі без ефективної роботи адміністративно-господарських
служб університету.

Їх зусилля були зосереджені на утриманні та подальшому розвитку матеріально-технічної бази, вирішенні соціальних питань студентів, викладачів та співробітників університету.

Сьогодні КПІ займає загальну площу 550 тисяч кв.м, у тому числі 408 тисяч кв.м – це навчальні корпуси та інші об'єкти, 142 тисячі кв.м – студентські гуртожитки. Ми утримуємо 6 житлових будинків, 4 бази відпочинку, паркову зону, зовнішні інженерні мережі та інші об'єкти. Значна частина наших споруд є пам'ятниками архітектури і охороняється законом України.

На утримання такої бази витрачаються великі кошти. Тільки за минулий рік університет витратив за спожиті електроенергію, тепло, воду та газ 12 мільйонів 320 тисяч грн. Це на 1 млн. більше ніж у позаминулому році, що викликано як об'єктивними причинами, так і деякими нашими недоробками.

По-перше, у нас швидко зростає насиченість навчальних корпусів і студентських гуртожитків енергоспоживаючим
обладнанням і приладами, зокрема комп'ютерною та копіювальною технікою, обігрівачами, холодильниками.

По-друге, має місце постійне підвищення цін на енергоносії.

Поряд з цим, більшості підрозділів ще притаманна низька культура енергозбереження, не здійснюється облік спожитих енергоносіїв, відсутнє ефективне управління цим процесом на рівні ректорату.

Для усунення цих недоліків, а також враховуючи те, що з цього року в оперативне управління факультетів та інститутів передаються їх майнові комплекси, розроблено систему енергоменеджменту в КПІ, якою передбачено облік споживання енергоресурсів і відповідні матеріальні стимули або санкції підрозділам за їх заощадження або перевитрату.

З важливих робіт, що виконуються, хочу назвати ремонт аудиторій та лабораторій, реконструкцію баз відпочинку, благоустрій території, інженерних мереж, дахів у корпусах і гуртожитках, реконструкцію парку, благоустрій та реставрацію пам'ятника загиблим у роки Великої Вітчизняної війни, облаштування автостоянок, відкриття книжкових магазинів, буфетів та інше.

У студентському містечку виконано суттєві ремонтні роботи, практично в усіх гуртожитках облаштовано робочі та спортивні кімнати, підвищено рівень безпеки. Дуже болюче питання – це неповна забезпеченість студентів місцями в гуртожитках, тому на часі будівництво ще одного-двох нових гуртожитків. Ректорат намагається залучити кошти інвесторів для вирішення цієї проблеми.

Багато зроблено для підготовки баз відпочинку та проведення оздоровчого сезону. У минулому році було введено в експлуатацію третю чергу пансіонату “Маяк” на березі Чорного моря. Зараз в стаціонарному корпусі пансіонату одночасно можуть відпочивати до 500 співробітників з родинами, до їх послуг – двомісні номери з місцями загального користування з холодною і гарячою водою, є кімнати відпочинку та інше.

Усього в минулому році за оздоровчий період на базах університету покращили стан здоров'я близько 2,5 тисяч співробітників, у тому числі понад тисяча студентів та 456 дітей співробітників. Значну роботу з оздоровлення студентів і співробітників проводить університетський санаторій-профілакторій, який щорічно обслуговує понад 4 тисячі осіб. У ньому є лікувальні кабінети, організовано дієтичне харчування та інше. Разом з нашою студентською поліклінікою – це вже значний лікувально-оздоровчий комплекс.

Приділялася увага розширенню та якісній роботі мережі пунктів громадського харчування, поступово проводиться ремонт їх приміщень. Соціально-побутовий відділ піклувався про житлові
питання, про допомогу учасникам ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, про дітей з багатодітних родин, про безкоштовні обіди для пенсіонерів.

Шановні колеги, на завершення доповіді хочу акцентувати вашу увагу на головних завданнях на новий навчальний рік.

У навчальній роботі :

  • необхідно зосередити зусилля колективу на підвищенні якості навчання, престижу вузу і його випускників, забезпечивши подальший розвиток кафедр, факультетів та інститутів у напрямку удосконалення змісту освіти, покращення кадрового, методичного та інформаційного забезпечення навчального процесу, суттєвого зміцнення зв'язків з ринком праці;
  • виходячи із завдань Болонських перетворень забезпечити протягом наступного навчального року перехід інститутів і факультетів на кредитно-модульну систему, адаптувати до неї навчальні плани і програми дисциплін, розробити систему внутрішнього і зовнішнього моніторингу якості навчання, що відповідає європейським критеріям;
  • удосконалити та розширити систему підвищення кваліфікації і перепідготовки кадрів, надання другої освіти, втілюючи принцип “навчання протягом усього життя”;
  • забезпечити безперервну підготовку з іноземних мов, інформаційних технологій, правових та економічних дисциплін для підвищення мобільності студентів;
  • потрібно багато зробити для удосконалення технічної оснащеності навчальних та наукових лабораторій.

У навчально-виховній роботі наші зусилля мають бути спрямовані на розвиток молодіжного самоврядування в навчанні, вихованні, організації побуту, втіленні функцій керування навчальним закладом. Залишаючись поза політичними баталіями, необхідно створити всі умови для студентського самовираження, розвитку їх культурно-масової та спортивної роботи, для функціонування груп за інтересами, земляцтв, зв'язків з ровесниками, закордонною молоддю.

Наукову роботу маємо спрямувати на подальшу інтеграцію з
навчальним процесом, на впровадження наукових розробок у виробництво, на виконання комплексних наукових тем за участю різних кафедр університету. Нормою має стати залучення штатних науковців КПІ до викладацької роботи і стовідсоткове занурення студентів старших курсів, особливо майбутніх магістрів, у науково-дослідну діяльність.

Ми повинні підвищити ефективність підготовки кандидатів і докторів наук, забезпечити проведення наукових досліджень усіма без винятку кафедрами університету.

Нам потрібно суттєво підсилити інноваційну складову нашої науки, розвиваючи нові інноваційні структури: технопарк, бізнес-інкубатор, зробити все необхідне для створення першого в Україні технополісу.

Необхідно впровадити дієву систему захисту і використання інтелектуальної власності науковців, яка б дозволила за умов ринкової економіки ефективно патентувати нові розробки, продавати ліцензії на кінцеві продукти наукової діяльності: винаходи, нові технології, промислові зразки, програми ЕОМ, бази даних тощо.

Міжнародна діяльність має бути зорієнтована на інтеграцію КПІ у європейську систему вищої освіти та науки, розширення контактів з університетами-партнерами та науковими центрами з усього світу. Залишаються актуальними завдання підвищення якості підготовки студентів-іноземців, створення для них належних умов проживання, безпеки, медичного обслуговування, розширення участі наших науковців у виконанні міжнародних наукових програм, організації та проведення міжнародних конференцій з актуальних питань навчальної та наукової роботи.

У соціальній сфері та господарській діяльності ми повинні покращити умови навчання, роботи та відпочинку членів нашого колективу, побудувати новий гуртожиток, вжити заходів щодо подальшого забезпечення житлом співробітників, реконструювати бази відпочинку “Політехнік”,
“Сосновий”, “Глобус”, спорудити мале спортивне ядро університету, спортивні майданчики, закінчити проектування та розпочати будівництво корпусів ФАКС та видавничо-поліграфічного інституту, виконати ремонтні роботи в корпусах та гуртожитках, завершити намічену програму благоустрою території.

Шановні друзі! Ми зможемо виконати все заплановане тільки за умови злагодженої, творчої праці всього колективу університету. Ще раз вітаю вас з новим навчальним роком і бажаю всім міцного здоров'я, благополуччя, творчої наснаги в роботі та житті.

x

Електронний кампус

Інформаційні ресурси

Викладачі КПІ

GitHub репозиторій