Теплими квітневими днями свій ювілей святкує доктор технічних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України Наталія Сергіївна Равська.
Цю енергійну, розумну, принципову жінку знають і поважають у нашому університеті та далеко за його межами. Що ж в ній є такого особливого, що запам'ятовується вже навіть після однієї зустрічі з Наталією Сергіївною, запам'ятовується надовго, і завжди ці спогади приємні. Часто буває так, що природа дає людині те, що на перший погляд не є першочерговим і обов'язковим у житті. Наталію Сергіївну бог щедро наділив гострим розумом, який дозволяє швидко бачити суть, допитливістю, яка з роками не вщухає, працездатністю, яка дозволила досягти великих результатів, життєлюбством та відкритістю.
Ще у шкільні роки у маленької Наташі виявився неабиякий хист до точних наук, до математики, проявилася велика жага до всього нового, до "задач, які не вирішуються". Тому не дивно, що вибір, куди вступати після школи, був однозначний – КПІ! В п'ятдесяті роки ХХ століття вступити до КПІ на механічні спеціальності було важко. То був дійсно конкурсний вступ з величезною кількістю іспитів. Ще під час вступу активну, розумну, принципову абітурієнтку помітив тодішній декан механічного факультету професор Сергій Олексійович Картавов. Студентські роки були цікавими і насиченими: відмінниця, староста групи, майстер спорту з академічної греблі, активна учасниця освоєння цілини (нагороджена медаллю "За освоение целинных земель").
Випускниця 1960 року, інженер-механік за спеціальністю "Технологія машинобудування, металорізальні верстати та інструменти" вирішила, що стати справжнім інженером можна тільки працюючи на виробництві. Н. С. Равська приходить на завод "Генератор", де за 16 років проходить шлях від інженера до заступника начальника великого механічного цеху оборонного підприємства, начальника галузевої лабораторії Міністерства електронної промисловості СРСР.
У 1975 році без відриву від виробництва Наталія Сергіївна захищає кандидатську дисертацію на тему "Дослідження галузі застосування та різальних властивостей інструменту з безвольфрамових твердих сплавів". Того ж року чл.-кор. НАН України, професор Петро Родіонович Родін запрошує Наталію Сергіївну на кафедру інструментального виробництва (з 2009 року – кафедра інтегрованих технологій машинобудування).
У 1982 році Наталія Сергіївна отримує звання доцента, а в 1991 році захищає дисертацію на здобуття вченого ступеня доктора технічних наук. Робота на тему "Розробка прогресивних різальних інструментів на основі моделювання їх роботи за методом самоорганізації" дозволила вирішити важливі для промисловості питання оптимізації геометричних та конструктивних параметрів різального інструмента та режимів його експлуатації. Результати її наукового пошуку знайшли широке застосування на провідних підприємствах різних галузей промисловості, зокрема авіаційної, автомобілебудівної. Науково-технічні розробки, виконані під керівництвом Н.С. Равської, знайшли своє визнання і за кордоном. Так, було успішно виконано замовлення однієї з німецьких фірм на розробку та впровадження відрізних дискових пил з нерівномірним кроком зубів для різних умов їх застосування.
У 1992 році Н. С. Равській було присвоєно вчене звання професора по кафедрі інструментального виробництва. Сьогодні Наталія Сергіївна – знаний і шанований учений у галузі формоутворення поверхонь при механічному обробленні, проектування різальних інструментів, моделювання процесів різання та експлуатації різальних інструментів. 2 підручники, 12 навчальних посібників, 4 монографії, 280 наукових статей, 39 патентів, наукове консультування 3 докторських і керівництво 27 кандидатськими дисертаціями – гідний доробок, яким можна пишатися. Багато вчених цінують Наталію Сергіївну і за її роботу в спеціалізованій вченій раді із захисту докторських і кандидатських дисертацій. Від самого початку створення ради вона сумлінно вела роботу вченого секретаря, і вже майже 20 років є незмінною головою цієї ради.
З 1996 по 2010 рік Н. С. Равська завідувала кафедрою інструментального виробництва Механіко-машинобудівного інституту НТУУ “КПІ”. Велика організаційна робота з проведення наукових досліджень, вдосконалення навчального процесу, розвитку матеріальної бази дозволила кафедрі в дуже непрості часи зайняти гідне місце серед провідних кафедр нашого університету. Властиве жінкам прагнення розрадити, допомогти своїм співробітникам у життєвих, побутових ситуаціях дозволило Наталії Сергіївні Равській згуртувати колектив, створити комфортні, творчі умови для діяльності кафедри. Зусиллями Н.С. Равської та директора Інституту надтвердих матеріалів ім. В.М. Бакуля НАН України академіка М.В.Новикова був створений спільний науково-дослідний центр, де на базі ІНМ студенти-інструментальники старших курсів раз на тиждень слухають лекції провідних учених НАН України та виконують наукові дослідження. Особистий авторитет Н.С.Равської допоміг створенню в 2002 році Спільного українсько-німецького факультету машинобудування. Завдяки далекоглядності Наталії Сергіївни, у 2007 році на базі кафедри інструментального виробництва був створений Спільний центр CAD/CAM технологій між НТУУ "КПІ" та компанією DELCAM plc (Велика Британія). Постійний пошук нового привів до впровадження на кафедрі підготовки спеціалістів і магістрів за новою спеціалізацією – технічний дизайн. Усе це вивело кафедру інструментального виробництва на якісно новий рівень, розширило сферу наукових і навчальних інтересів та дозволило їй трансформуватися в кафедру інтегрованих технологій машинобудування.
Значущість науково-технічних розробок була гідно оцінена державою – у 1998 році Наталія Сергіївна Равська отримала почесне звання "Заслужений діяч науки і техніки України". Не менш вагомим є визнання рідної Alma Mater – від самого початку введення в КПІ у 2006 році конкурсу "викладач-дослідник" Наталія Сергіївна є щорічним його переможцем.
Усе, за що береться Наталія Сергіївна, в чому впевнена, що приносить користь студентам, викладачам, науковцям кафедри, університету, горить в її жіночих руках, не даючи вже багато років спокою ані їй самій, ані тим, хто поруч.
Я знаю, що для себе Наталія Сергіївна вже давно вивела формулу щастя – бути потрібною людям. Ви ніколи не побачите її саму, біля неї завжди аспіранти і докторанти, колеги по КПІ або з інших університетів. До неї часто звертаються за порадою і допомогою, і вона всім встигає допомогти.
Тож, побажаємо їй довгих років життя, натхнення та успіхів!