12 листопада 2010 року виповнюється 100 років з дня народження видатного вченого – механіка, засновника Інституту проблем міцності НАН України та всесвітньо відомої школи з міцності матеріалів та елементів конструкцій в екстремальних умовах, дійсного члена НАН України і Міжнародної академії астронавтики, заслуженого діяча науки УРСР, лауреата Державної премії СРСР і Державних премій УРСР у галузі науки і техніки Георгія Степановича Писаренка.
Г.С. Писаренко народився у родині козаків на Полтавщині. Трудовий шлях почав у сімнадцять років, працював робітником у Полтаві, Златоусті, Нижньому Новгороді. В 1931 році Г.С. Писаренко вступив до Нижньоновгородського механіко-машинобудівного інституту. Закінчив у 1936 р. кораблебудівний факультет за фахом «Механічне устаткування суден». Вивчення великого циклу фундаментальних дисциплін, які передбачались спеціальністю, дозволило Г.С. Писаренку стати інженером-механіком широкого профілю.
У 1937 р. за рекомендаціями багатьох професорів, Г.С. Писаренко як здібний і перспективний для наукової діяльності молодий спеціаліст був зарахований без іспиту в аспірантуру Київського політехнічного інституту за фахом «Парові турбіни», яку успішно закінчив та захистив у 1941 році кандидатську дисертацію на тему «Визначення прогинів і напруг у роз’ємних діафрагмах парових турбін». Г.С. Писаренко глибоко вивчив теорію згину пластин і на основі методу Б.Г. Гальоркіна розв’язав складну задачу про поперечний згин пластин напівкільцевої форми з опиранням по зовнішньому круговому контуру.
З початку 1939 року Г.С. Писаренко працює за сумісництвом в Інституті будівельної механіки АН УРСР (нині – Інститут механіки ім. С.П. Тимошенка НАН України). У цьому ж році він почав педагогічну діяльність у Київському політехнічному інституті. Серед робіт, виконаних в Інституті будівельної механіки АН УРСР, слід відзначити дослідження напруженого стану багатоопорних колінчастих валів судових двигунів з урахуванням піддатливості опор.
Під час евакуації 1941 р. Академії наук України в м. Уфу Г.С. Писаренко працює на Уфімському моторобудівному заводі, де разом з іншими вченими під керівництвом С.В. Серенсена вирішує проблему підвищення міцності і надійності авіаційних двигунів.
Після повернення до Києва Г.С. Писаренко вперше виконав фундаментальні дослідження коливань з урахуванням гістерезисних втрат в нелінійній постановці. Ці роботи стали основою його докторської дисертації, яку він успішно захистив у червні 1948 року. Паралельно з цим Г.С. Писаренко з 1950 р. почав займатися вивченням міцності металокерамічних матеріалів у лабораторії спецсплавів Інституту чорної металургії АН УРСР, на базі якого в 1955 році був створений Інститут металокераміки і спецсплавів АН УРСР (з 1964 р. – Інститут проблем матеріалознавства), де Г.С. Писаренко працював керівником сектора міцності, заступником директора з наукової роботи.
Подальша наукова і науково-організаційна діяльність Г.С. Писаренка нерозривно пов’язана з розвитком наукового напрямку вивчення міцності матеріалів і елементів конструкцій, які працюють в екстремальних умовах. Результатом цієї діяльності стало створення з ініціативи Г.С. Писаренка у жовтні 1966 р. на базі сектора міцності Інституту проблем матеріалознавства АН УРСР єдиного в нашій країні спеціалізованого Інституту проблем міцності НАН України, який він очолював із дня заснування до травня 1988 р.
Створення й успішний розвиток нового інституту стали можливі завдяки вмілому залученню Г.С. Писаренком до роботи молодих талановитих фахівців і аспірантів, головним чином випускників КПІ, створенню кваліфікованого наукового колективу співробітників, наявності фундаментальної експериментальної бази, створеної, в основному, у процесі роботи з актуальних проблем міцності. Особливість наукових досліджень під керівництвом Г.С. Писаренка – об’єднання теоретичних і експериментальних досліджень міцності з урахуванням впливу факторів, що супроводжують реальні умови експлуатації. При цьому особлива увага приділялася розвитку досліджень у найбільш важливих галузях сучасної техніки: атомній енергетиці, турбобудівництві, авіа- і суднобудуванні, хімічному машинобудуванні, криогенній техніці, будівництву магістральних трубопроводів, глибоководній апаратурі для вивчення Світового океану та інше.
Життя Г.С. Писаренка як учня та послідовника наукової школи Степана Прокоповича Тимошенка більш як 60 років нерозривно пов’язане з Київським політехнічним інститутом, де він 32 роки очолював кафедру опору матеріалів (ОМ) КПІ, з 1952 по 1956 роки працював проректором з наукової роботи.
Керуючи кафедрою, проф. Г.С. Писаренко багато зробив для розвитку творчого співробітництва кафедри з науковими інститутами АН УРСР, залучаючи провідних учених з АН УРСР до роботи на кафедрі за сумісництвом, проводячи наукові семінари за участю вчених з інших ВНЗ України та Академії наук.
Особливо великого значення протягом 50 років як в Інституті проблем міцності НАН України, так і на кафедрі опору матеріалів набули дослідження в галузі вивчення міцності матеріалів і елементів конструкцій у складних умовах термосилового навантаження відповідно до реального стану високонапружених конструктивних елементів нової техніки. Результати цих досліджень відображено в багатьох монографіях та довідниках, серед яких слід відзначити монографію «Міцність матеріалів за високих температур», видану в 1966 р. під редакцією академіка Г.С. Писаренка, яка в 1969 р. була видана англійською мовою в США. За цю монографію колектив авторів у 1969 р. отримав Державну премію України.
У 1980 р. під редакцією Г.С. Писаренка вийшла друга узагальнююча двотомна монографія «Міцність матеріалів і елементів конструкцій в екстремальних умовах», підготовлена колективом авторів з Інституту проблем міцності АН УРСР і кафедри опору матеріалів. Цю монографію, що не має аналогів у світовій літературі, у 1982 р. було відзначено Державною премією СРСР.
Усе своє життя особливу увагу Г.С. Писаренко приділяв вихованню молодих учених, залученню талановитої студентської молоді до наукової роботи. Він завжди доброзичливо та тепло ставився до своїх учнів, допомагав їм на всіх етапах виконання наукових робіт, щедро ділився з ними своїми ідеями. Із 175 підготовлених ним кандидатів наук близько половини успішно закінчили аспірантуру Київської політехніки.
Г.С. Писаренко дбав про вдосконалення викладання курсу опору матеріалів; підготовку підручників з опору матеріалів та навчальних посібників, насамперед з лабораторних занять, як необхідної умови підвищення рівня засвоєння навчального матеріалу студентами.
1968 року було видано написаний Г.С. Писаренком у співавторстві з В.А. Агарєвим, А.Л. Квіткою, Є.С. Уманським В.Г. Попковим і підручник з опору матеріалів для студентів машинобудівних спеціальностей вищих навчальних закладів, у якому з урахуванням багаторічного досвіду викладання в КПІ висвітлені основні питання опору матеріалів, що відображають сучасний рівень науки і техніки. Четверте видання підручника, що вийшло в 1979 р., відзначене в 1980 р. Державною премією УРСР.
Георгій Степанович був завжди ініціативною людиною, він прозорливо бачив шляхи розвитку науки механіки в Україні, її кадрового забезпечення. Так, важливим етапом розвитку школи механіків КПІ стало, за безпосередньої ініціативи Г.С. Писаренка, відкриття в 1970 р. на кафедрі ОМ спеціальності «Динаміка та міцність машин» з кваліфікацією «Інженер-механік-дослідник».
Необхідність запровадження такої спеціальності була викликана потребами як інститутів АН УРСР (таких як Інститут проблем міцності, Інститут механіки, Інститут надтвердих матеріалів, Інститут проблем матеріалознавства, Інститут електрозварювання ім. Є.О. Патона), так і великих машино-, авіа- і суднобудівних підприємств України. Ускладнення конструкторських завдань на стадії проектування виробів нової техніки викликало гостру потребу у вирішенні проблем міцності з використанням складних математичних моделей і сучасних обчислювальних комплексів.
В основу підготовки фахівців було покладено глибоку математичну підготовку на рівні механіко-математичних факультетів класичних університетів, але з прикладним ухилом, а також поглиблену фахову підготовку в галузі експериментальних методів досліджень. На сьогодні з названої спеціальності підготовлено близько 1000 фахівців, з них 15 захистили докторські та понад 110 – кандидатські дисертації.
Наш університет шанує пам’ять Георгія Степановича Писаренка, підтримує та розвиває його ідеї, його наукову та освітянську школи.