АНТИВІРУСНА Й ІНТЕРФЕРОНІНДУКУЮЧА АКТИВНІСТЬ НОВИХ СПОЛУК – ПОХІДНИХ ІНДОЛОХІНОКСАЛІНУ /Т.А. Богун, Л.Г. Жолнер, Т.І. Бикова, Н.М. Жолобак, М.Я. Співак – К.: Наукові вісті НТУУ “КПІ”. – 2016. – № 3. – С.
Проблематика. Розробка нових препаратів з антивірусною активністю та здатністю індукувати інтерферон є актуальним завданням з огляду на стрімке поширення вірусних інфекцій, формування резистентних до існуючих антивірусних препаратів штамів вірусів, загальне зниження імунної відповіді.
Мета дослідження. Визначення антивірусної та інтерфероногенної активності похідних індолохіноксалінів в умовах in vitro.
Методика реалізації. У роботі в умовах in vitro на перещеплюваній культурі клітин ST вивчали антивірусну та інтерфероніндукуючу дію 18 нових новосинтезованих сполук – похідних індолохіноксалінів.
Результати дослідження. Показано здатність досліджуваних речовин пригнічувати розвиток вірусного цитопатичного ефекту на моделі ST-BBC тільки при лікувальній схемі введення. На моделі перещеплюваних культур клітин ST показано, що 12 із 18 досліджених сполук у концентраціях 0,1–0,2 мкг/мл здатні до індукції ІФН.
Висновки. Cеред досліджених сполук – похідних індолохіноксаліну як перспективну для подальших досліджень визначено сполуку RG-61, яка проявляє низьку токсичність (порівняно зі сполуками низки похідних) і антивірусну активність у інфікованих клітинах, а також здатна до індукції ІФН.
Ключові слова: індуктори інтерферону; антивірусна активність; вірус везикулярного стоматиту; інтерфероніндукуюча дія; аміксин; похідні індолохіноксалінів.
Продукування водню при анаеробній ферментації відходів кукурудзи і соняшнику /Н.Б. Голуб, Д.І. Драпой – К.: Наукові вісті НТУУ “КПІ”. – 2016. – № 3. – С.
Проблематика. Одержання водню – альтернативного енергоносія з відновлюваної сировини (сільськогосподарських відходів).
Мета дослідження. Встановлення раціональних параметрів попередньої лужної обробки відходів соняшнику та кукурудзи для підвищення швидкості продукування водню асоціацією мікроорганізмів.
Методика реалізації. Для дослідження якісного та кількісного складу біогазу, що утворюється в процесі ферментації, використовували метод газової хроматографії. Для визначення зон лізису та контролю видового складу асоціації мікроорганізмів використовували методи світлової мікроскопії.
Результати дослідження. Визначено вплив 5, 10, 20, 30, 40 %-ної концентрації лугу при попередній обробці відходів кукурудзи та соняшнику на вихід водню в процесі анаеробної ферментації протягом 1, 2 і 3 год. Найвищій вихід водню спостерігається при обробці 20 %-ним розчином NaOH протягом 3 год. Досліджено вихід водню в процесі ферментації за об’ємного співвідношення інокуляту і культурального середовища (0,0267 г у 1 см3) 1:6; 1:3; 1:2; 2:3; 1:1. Вміст мікроорганізмів у суспензії інокуляту 0,0011 г/см3. Показано, що за використання асоціації, яка збагачена мікроорганізмами родів Clostridium і Bacillus, вихід водню у газовій фазі досягає 87,5 ± 4,2 % за умови співвідношення інокуляту і культурального середовища 2:3. Досліджено процес ферментації за двох температурних режимів: 22 ± 2 і 35 ± 2 °C. Показано, що підвищення температури з 22 ± 2 до 35 ± 2 °C дає змогу збільшити вихід водню у 2 рази. Показано, що найвищій вихід водню спостерігається при проведенні ферментативного процесу за значень рН 6–6,5. Зниження рН спричиняє зміну метаболічних шляхів з ацетатного типу бродіння в бік утворення бутирату, що призводить до зниження виходу водню.
Висновки. Найбільш ефективним методом попередньої обробки субстрату для процесу отримання водню при анаеробній ферментації відходів кукурудзи та соняшнику (1:1) є обробка 20 %-ним розчином NaOH протягом 3 год. Максимальний вихід водню спостерігається за співвідношення інокуляту і культурального середовища 2:3 за значень рН 6–6,5 і температури 35 ± 2 °C.
Ключові слова: анаеробна ферментація; водень; відходи; мікроорганізми; інокулят; субстрат; целюлозовмісна сировина.
Біобезпека в контексті охорони праці. Біотехнологічний І нормативно-правовий аспекти /В.В. Данилова, Н.В. Дехтяренко, Ю.В. Горшунов, О.Ю. Галкін – К.: Наукові вісті НТУУ “КПІ”. – 2016. – № 3. – С.
Проблематика. Швидке поширення сучасних біотехнологій викликає стурбованість громадськості щодо її потенційної шкідливої дії на біологічне різноманіття, а також щодо ризиків для здоров’я людини. Одним із важливих аспектів реалізації вимог біобезпеки є додержання правил охорони праці.
Мета дослідження. Аналіз сучасного стану забезпечення біобезпеки через реалізацію вимог до охорони праці на підприємствах й у науково-дослідних установах біотехнологічного (фармацевтичного) профілю.
Методика реалізації. Проведено аналіз і узагальнення інформації щодо біотехнологічних і нормативно-правових аспектів біобезпеки та охорони праці.
Результати дослідження. Принцип біологічної безпеки – це обмеження поширення або запобігання витоку інфекційного матеріалу з лабораторного середовища, де з ним проводять різні маніпуляції або підтримують в культурі. Основними нормативно-правовими документами, що регулюють сферу охорони праці при роботі з біологічним об’єктом в Україні, є: закони України “Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення”, “Про державну систему біобезпеки при створенні, випробуванні, транспортуванні та використанні генетично модифікованих організмів”, Державні санітарні норми і правила “Організація роботи лабораторій при дослідженні матеріалу, що містить біологічні патогенні агенти I–IV груп патогенності молекулярно-генетичними методами”, Державні санітарні правила “Безпека роботи з мікроорганізмами І–ІІ груп патогенності”.
Висновки. Важливим елементом доступу продукції біотехнологічної галузі України на ринки розвинених країн є дотримання міжнародних рекомендацій щодо біобезпеки, що не можливо без імплементації відповідних міжнародних документів у вітчизняне законодавство. Формуванню системного підходу в галузі біобезпеки та охорони праці на підприємствах та у науково-дослідних установах біотехнологічного профілю сприятиме розробка та впровадження правил (ліцензійних умов) провадження діяльності з генетично модифікованими організмами.
Ключові слова: біобезпека; охорона праці; біологічні об’єкти; ризики.
ПІДБІР МЕТОДІВ ЕКСТРАКЦІЇ КАРОТИНОЇДІВ ІЗ ГЛИБИННОГО МІЦЕЛІЮ LAETIPORUS SULPHUREUS /Л.П. Дзигун, О.А. Палюшок, О.М. Чуднівець – К.: Наукові вісті НТУУ “КПІ”. – 2016. – № 3. – С.
Проблематика. Отримання природних каротиноїдів для їх практичного застосування. Ксантокаротин, що отриманий біотехнологічним способом, може використовуватися у легкій промисловості як альтернатива штучним пігментам. Потреба у виділені природних каротиноїдів також зумовлена їх придатністю для медичного застосування, оскільки ці речовини характеризуються різноманітною біологічною активністю (протипухлинною, радіопротектроною, антимікробною, противірусною, антиоксидантною).
Мета дослідження. Метою роботи є підбір способу й умов для ефективного екстрагування каротиноїдів з біомаси Laetiporus sulphureus.
Методики реалізації. По завершенні глибинного культивування продуцента проводили екстракцію пігментів різними методами та визначали вміст каротиноїдів.
Результати дослідження. Вибрано ефективну схему екстракції, що дає змогу достатньо повно виділити каротиноїдні сполуки, та розраховано вміст каротиноїдних речовин у біомасі продуцента.
Висновки. Визначено оптимальний спосіб екстрагування – етанол-гексановий. Встановлено, що з підвищенням температури витримки екстракту змінюється склад ключової фракції речовини.
Ключові слова: каротиноїди; ксантокаротин; екстракція; оптична густина; глибинне культивування; Laetiporus sulphureus.
Біогенні рамноліпідні ПАР у комплексних регуляторах росту рослин /І.В. Карпенко, Г.Г. Мідяна, О.В. Карпенко – К.: Наукові вісті НТУУ “КПІ”. – 2016. – № 3. – С.
Проблематика. Актуальною проблемою біотехнології є створення екологічно безпечних препаратів для рослинництва. З урахуванням екологічної загрози синтетичних засобів пріоритетними є біологічні продукти для рослин. Серед них заслуговують на увагу біогенні поверхнево-активні речовини (біоПАР), що пов’язано з їх фізико-хімічними і біологічними властивостями.
Мета дослідження. Вплив поверхнево-активних продуктів мікробного синтезу штаму Pseudomonas sp. PS-17 (рамноліпідних біоПАР) на активність фітогормонів для створення комплексних регуляторів росту рослин.
Методика реалізації. Вплив супернатанту культуральної рідини (CКР) і рамноліпідного біокомплексу (РБК) на активність фітогормонів визначали у біотестах на ауксини, цитокініни, гібереліни.
Результати дослідження. Показано, що у композиціях РБК із фітогормонами підвищується їх активність: ауксинів – на 28 % (індоліл-3-оцтова кислота) і 63 % (індоліл-3-масляна кислота), гіберелінів – на 30 %, цитокінінів – на 24–30 % (порівняно з варіантами без ПАР). Схожий стимулювальний вплив на фітогормони встановлено і для препарату СКР, крім того, він проявляв фітогормоноподібну дію.
Висновки. Результати доводять перспективність рамноліпідних ПАР для створення екологічно безпечних комплексних регуляторів росту рослин.
Ключові слова: рамноліпідні ПАР; колеоптиль; гіпокотиль; цитокінін; гіберелінова кислота; ауксин.
ЗАСТОСУВАННЯ ОКИСНИКІВ ДЛЯ ІНТЕНСИФІКАЦІЇ БІОЛОГІЧНОЇ СКЛАДОВОЇ ПРОЦЕСІВ ЗНЕЗАЛІЗНЕННЯ І ДЕМАНГАНАЦІЇ ВОДИ /О.В. Кравченко – К.: Наукові вісті НТУУ “КПІ”. – 2016. – № 3. – С.
Проблематика. Залізо- та марганцевмісні підземні води зустрічаються практично у всіх регіонах України. Концентрація відповідних елементів коливається у дуже широкому діапазоні, і у деяких регіонах сягає 20–30 мг/дм3 для заліза та 2–3 мг/дм3 для марганцю. Високий вміст у воді вказаних сполук погіршує її органолептичні показники, призводить до утворення кольорових плівок та осадів і, як наслідок, до заростання водопровідних мереж, водозабірної арматури, сантехнічних виробів. Тому вдосконалення існуючих або розроблення нових технологій знезалізнення та деманганації води залишається актуальним питанням сьогодення.
Мета дослідження. Метою роботи є перевірка впливу окисників – озону та перекису водню – на ефективність знезалізнення та деманганації води.
Методика реалізації. Дослідження проводили на лабораторних колонках, заповнених цеолітом Сокирницького родовища фракцією 1–4 мм. Колонки заселяли чистою культурою мікроорганізмів р. Leptothrix, а також змішаними культурами мікроорганіз-мів р. Leptothrix і р. Sphaerotillus. Через колонки пропускали модельні розчини різного складу, які обробляли, відповідно, озоном (1 мг/дм3) та розчином перекису водню (1 мг/дм3).
Результати дослідження. Додавання окисників у невеликих концентраціях сприяє інтенсифікації процесу знезалізнення та деманганації чистими і змішаними культурами залізо- та марганецьокисних бактерій (до 98 %). Отримані результати підтверджують той факт, що при видаленні заліза та марганцю із води інтенсифікується саме біологічна, а не фізико-хімічна складова процесу.
Висновки. Зроблено висновки щодо ефективності озонування для знезалізнення та деманганації води. Показано значне підвищення ефективності видалення заліза і марганцю із розчинів, оброблених озоном. Технологічно цей процес зручно реалізувати попереднім озонуванням перед фільтром із заселеним залізо- та марганецьокисними мікроорганізмами завантаженням.
Ключові слова: знезалізнення; деманганація; озонування; перекис водню.
Методи оцінки біологічної активності рекомбінантного інтерлейкіну-7 людини і дослідження стабільності препарату на його основі /Т.М. Луценко, Д.Б. Старосила, С.Л. Рибалко, О.Ю. Галкін – К.: Наукові вісті НТУУ “КПІ”. – 2016. – № 3. – С.
Проблематика. Інтерлейкін-7 є одним із найважливіших регуляторних цитокінів імунної системи. Рекомбінантний інтерлейкін-7 людини (рІЛ-7) у водних розчинах піддається механізмам хімічного розкладання, таким як протеоліз, окиснення, дисульфідний обмін, олігомеризація тощо. Подібні зміни впливають на строк придатності препарату на основі рІЛ-7. Оцінку біологічної активності рІЛ-7 можна проводити через його противірусну активність.
Мета дослідження. Порівняння методів інгібіції репродукції вірусів грипу, простого герпесу та гепатиту С рекомбінантним інтерлейкіном-7 людини та дослідження стабільності препарату на його основі.
Методика реалізації. У роботі використовували перещеплювані культури клітин: нирки собак, нирки бика та нирки африканської зеленої мавпи Vero. Використовували такі віруси: сурогатний вірус гепатиту С (вірус бичачої вірусної діареї (ВБВД)), вірус грипу (штам А/FM/1/47(H1N1)), вірус простого герпесу 2 типу (ВПГ-2) (штам ВН). Для визначення антивірусної активності рІЛ-7 в умовах in vitro використовували добову перещеплювану культуру клітин. Клітини вирощували на середовищі RPMI-1640.
Результати дослідження. Показано, що рІЛ-7 у буферних стабілізуючих розчинах і культуральному середовищі через 1 тиждень зберігання був активним до розведення 0,003 мкг/мл проти вірусу ВБВД. За результатами досліджень антивірусної активності препарату рІЛ-7 у буферних розчинах та культуральному середовищі проти вірусу грипу А/FM/H1N1 можна зробити висновок, що зберігання препарату в буферних розчинах і в інтактному стані за температурі 4 °С протягом 1 тижня не впливало на його антивірусну активність. Показано, що антигерпетична активність препаратів через 1 тиждень зберігання за температури 4 °С у буферних стабілізуючих розчинах та інтактному стані залишалася ефективною. Антивірусна активність препаратів у стабілізуючому розчині зберігалася упродовж 3-х місяців за температури 4 °С, а в інтактному стані рІЛ-7 втрачав свою антивірусну активність через 1 тиждень відносно вірусу герпесу і через 1 місяць відносно ВБВД.
Висновки. Розроблено методики оцінки противірусної активності рІЛ-7 відносно ВБВД, вірусу грипу, а також ВПГ-2. Доведено, що запропоновані нами буферні стабілізуючі розчини забезпечують високий рівень біологічної активності препаратів рІЛ-7 при їх зберіганні за температури 4 °С упродовж 3-х місяців, що є передумовою для розробки на їх основі рідких лікарських форм фармацевтичних препаратів.
Ключові слова: інтерлейкін-7 людини рекомбінантний; противірусна активність; біологічна стандартизація.
Фермент пуллуланаза: аналіз різних типів пуллуланаз, їх продуцентів, галузей використання /М.В. Молочко, Н.В. Дехтяренко – К.: Наукові вісті НТУУ “КПІ”. – 2016. – № 3. – С.
Проблематика. Роботу присвячено критичному аналізу літератури, що охоплює головні аспекти створення ферментних препаратів пуллуланази.
Мета дослідження. Метою роботи є визначення перспективних напрямів досліджень у галузі створення пуллуланазних ферментних препаратів.
Методика реалізації. Проведено аналіз і узагальнення інформації щодо галузей використання, джерел одержання, механізму дії, властивостей ферменту пуллуланази, а також способів культивування та методів виділення й очистки ферментного препарату, методів іммобілізації та способів визначення активності ферменту.
Результати дослідження. В результаті аналізу літературних джерел визначено існування великої кількісті лабораторних розробок отримання ферменту пуллуланази і встановлено, що його промислове виробництво як у нашій країні, так і у країнах близького зарубіжжя відсутнє.
Висновки. Окреслено перелік галузей, у яких спостерігається успішне використання пуллуланази. Проведено патентний пошук сучасних продуцентів пуллуланаз та визначено особливості їх культивування. Встановлено найпоширеніші способи отримання очищеної пуллуланази та сучасні методи її іммобілізації, а також способи визначення активності пуллуланази відносно субстрату пуллулану. Зазначено коло світових виробників пуллуланазних ферментних препаратів.
Ключові слова: пуллуланаза; фермент; промисловість; механізм дії; продуцент; властивість; активність; очистка; виробники; штам.
ВПЛИВ ОПРОМІНЮВАННЯ СВІТЛОМ СИНЬОГО ДІАПАЗОНУ СПЕКТРА НА ПІДВИЩЕННЯ РІВНЯ ТРАНЗІЄНТНОГО НАКОПИЧЕННЯ РЕКОМБІНАНТНОГО РЕПОРТЕРНОГО БІЛКА GFP У РОСЛИНАХ NICOTIANA BENTHAMIANA /А.А. Петерсон, М.Ю. Василенко, Ю.С. Прищепа, Л.Б. Орябінська, М.В. Кучук – К.: Наукові вісті НТУУ “КПІ”. – 2016. – № 3. – С.
Проблематика. Рослинні експресійні системи набувають все більш широкого застосування у науковій та комерційній біотехнології. Дослідження впливу різних факторів на ефективність рослинних транзієнтних експресійних систем розширює наукове підґрунтя для масштабного та економічно обґрунтованого використання цих систем у біотехнологічному виробництві.
Мета дослідження. Визначення впливу опромінення рослин Nicotiana benthamiana синім світлом безпосередньо перед агроінфільтрацією на рівень транзієнтного накопичення рекомбінантного репортерного білка GFP.
Методика реалізації. Опромінення рослин синім світлом здійснювали світлодіодними освітлювачами (λ = 440 нм). Кількість накопиченого репортерного білка в листі рослин визначали флюорометричним методом.
Результати дослідження. Продемонстровано збільшення накопичення GFP у біомасі опромінених рослин відносно накопичення цього білка в неопромінених рослинах. Збільшення рівня накопичення коливається в межах 60–87 % залежно від інших умов агроінфільтрації.
Висновки. Продемонстрований ефект є перспективним у методичному плані як у лабораторній, так і у виробничій практиці з огляду на те, що апаратне забезпечення для опромінювання є конструктивно простим, дешевим, має наднизьке споживання електроенергії, а саме опромінювання відбувається протягом короткого часу.
Ключові слова: рослинна експресійна система; транзієнтна експресія; Nicotiana benthamiana; рекомбінантний білок; зелений флюоресціюючий протеїн; GFP.
СУЧАСНІ МОЖЛИВОСТІ ОТРИМАННЯ ЕФІРНОЇ ОЛІЇ З АРОМАТОМ ТРОЯНДИ /В.Ю. Поліщук, О.М. Дуган – К.: Наукові вісті НТУУ “КПІ”. – 2016. – № 3. – С.
Проблематика. Ефірна олія троянди є однією з найцінніших ефірних олій, вона користується великим попитом та широко застосовується у парфумерно-косметичній, харчовій і фармацевтичній галузях. Проте традиційні методи її виробництва мають певні недоліки, тому актуальними стають біотехнологічні методи отримання ефірної олії з ароматом троянди.
Мета дослідження. Аналіз сучасних літературних джерел щодо можливості отримання ефірної олії з ароматом троянди традиційними та біотехнологічними способами, пошук найбільш перспективних мікроорганізмів для подальших досліджень.
Методика реалізації. У роботі здійснено моніторинг й аналіз вітчизняних та зарубіжних літературних джерел.
Результати дослідження. Розглянуто традиційні методи отримання трояндової ефірної олії, її властивості та застосування. Виявлено роди мікроорганізмів, здатних синтезувати запашні з’єднання, що входять до складу ефірної олії троянди. Представники роду Eremothecium належать до перспективних продуцентів, що синтезують як рибофлавін, так і компоненти трояндової ефірної олії (β-фенілетанол, гераніол, цитронелол і нерол).
Висновки. Економічна доцільність виробництва на основі Eremothecium може бути збільшена за рахунок комплексного отримання рибофлавіну та ефірної олії для задоволення потреб у них медичної, фармацевтичної, парфумерно-косметичної та харчової промисловості.
Ключові слова: ефірна олія троянди; гриби; синтез de novo; продуцент; Eremothecium.
МЕТАНОПРОДУКЦІЯ МЕЗОФІЛЬНИХ БАКТЕРІАЛЬНИХ УГРУПОВАНЬ, ВИДІЛЕНИХ ІЗ ВІДХОДІВ ТВАРИННИЦЬКИХ КОМПЛЕКСІВ /Л.А. Хрокало, А.І. Доломан, В.Ю. Черненко – К.: Наукові вісті НТУУ “КПІ”. – 2016. – № 3. – С.
Проблематика. Розглянуто перспективні субстрати для розробки біологічних препаратів у технологіях одержання біогазу.
Мета дослідження. Метоюроботи є виділення з відходів тваринництва (гноївки свиноферми, курячого посліду, ферментованих відходів) накопичувальних культур мезофільних анаеробних бактеріальних угруповань, оцінка їх продуктивності за метаном, виділення та ідентифікація культур метаногенних бактерій.
Методика реалізації. Культурибактерійвирощували в анаеробних умовах на рідкому та агаризованому середовищах Жиліної з додаванням ацетату натрію за температури +33 ± 2 oC. Склад газоподібних метаболітів аналізували на газовому хроматографі ЛХМ-8МД. Зразки культури, відібраної в потоці аргону, фіксували, забарвлювали за Грамом і мікроскопували.
Результати дослідження. Всі виділені накопичувальні культури достатньо ефективно продукували метан, з 12-ї доби культивування у флаконах містилось 10–15 об. % метану. Наприкінці експерименту найвищі показники продукції метану (28 об. %) мали накопичувальні культури бактеріальних угруповань, виділені з ферментованих відходів тваринництва. Культури метаногенних бактерій одержали серією пересівів на рідке та тверде живильні середовища з додаванням амоксициліну. Було ідентифіковано представників родів Methanosarcina та Methanosaeta.
Висновки. Одержанікультури є перспективними для розробки бактеріальних препаратів та їх подальшого використання в біогазових технологіях.
Ключові слова: анаеробні мезофільні бактеріальні угруповання; метанпродукуючі бактерії; Methanosarcina; Methanosaeta.
Одержання оксицелюлози із бавовняних волокон дією різних окисників /В.А. Барбаш, Ю.Я. Нікітюк, І.М. Дейкун – К.: Наукові вісті НТУУ “КПІ”. – 2016. – № 3. – С.
Проблематика. Розробка технологій виробництва різних за призначенням матеріалів із альтернативних нафті й газу природних джерел сировини, зокрема з целюлози.
Мета дослідження. Визначення оптимальних значень технологічних параметрів процесу окиснення бавовняних волокон дією різних окисників – пероксиду водню, Оксону, PINO – на показники якості оксицелюлози.
Методика реалізації. Окисненнямеханічно подрібнених бавовняних волокон розчинами пероксиду водню, Оксону і PINO проводили з барботуванням повітря за допомогою компресора через розчин целюлози в круглодонній колбі, зануреній у водяну баню необхідної температури. Для визначення оптимальних параметрів процесу використовували методи планування експерименту та оптимізації.
Результати дослідження. Досліджені окисники для одержання оксицелюлози із бавовняних волокон за збільшенням ефективності розміщуються в такий ряд: пероксид водню – Оксон – PINO. Методом повного факторного експерименту визначено рівняння регресії, які адекватно описують процес отримання оксицелюлози із волокон бавовни дією Оксону і PINO, а за допомогою методу Гаусса–Зейделя – оптимальні значення технологічних параметрів процесу одержання оксицелюлози. Показано, що проведення процесу окиснення бавовняних волокон за оптимальними значеннями технологічних параметрів дає змогу отримати бавовняну оксицелюлозу із вмістом карбоксильних груп до 3 %.
Висновки. Одержана оксицелюлоза може використовуватися в медицині як один із компонентів нетоксичних, кровоспинних, антимікробних матеріалів.
Ключові слова: бавовняне волокно; пероксид водню; Оксон; PINO; оксицелюлоза; карбоксильна група.
Сорбційне концентрування слідових кількостей хлорамфеніколу на поверхні силікагелю, модифікованого октадецильними групами /О.М. Іванова, Т.В. Сіколенко – К.: Наукові вісті НТУУ “КПІ”. – 2016. – № 3. – С.
Проблематика. Хлорамфенікол (ХЛ) – антибіотик широкого спектра дії, використовується у різних галузях ветеринарії і може накопичуватись у продуктах харчування тваринного походження. Тому гранично допустиму концентрацію ХЛ у продуктах харчування істотно обмежено в країнах ЄС та США. Часто сучасні методи аналізу не дають змоги визначати слідові кількості препарату із різних матриць без попереднього концентрування. Метод рідинно-рідинної екстракції (РРЕ) може супроводжуватись втратою цільового компонента. Тому доцільно використовувати твердофазову екстракцію аналіту задля підвищення чутливості визначення інструментальними методами та забезпечення стабільності вилучення ХЛ.
Мета дослідження. Розробка методики сорбційного концентрування ХЛ із проб меду з його подальшим детектуванням за допомогою імуноферментного методу.
Методика реалізації. Використовували набір реагентів для визначення ХЛ імуноферментним методом “Хлорамфені- кол ІФА” виробництва ТОВ “ХЕМА”. Для розробки методики твердофазового екстрагування ХЛ із проб меду використано картриджі, заповнені силікагелем (SiO2-C18) з прищепленими октадецильними групами виробництва фірми “Agilent”. Апробацію методики проводили на зразках меду, що були попередньо досліджені на наявність ХЛ за стандартною процедурою РРЕ аналіту.
Результати дослідження. Досліджено можливість проведення сорбційного концентрування ХЛ на поверхні силікагелю із прищепленими октадецильними групами. Встановлено оптимальні умови вилучення аналіту на поверхні сорбенту та досліджено умови дерсорбування ХЛ з поверхні силікагелю. Методику тведофазового екстрагування ХЛ із матриць меду випробувано на контрольних матеріалах – зразках меду з відомою концентрацією ХЛ, придбаних ТОВ “ХЕМА” для проведення референсних досліджень.
Висновки. Для вилучення ХЛ із матриць меду доцільно використовувати метод твердофазової екстракції. Запропонований нами метод пробопідготовки дає змогу скоротити час пробопідготовки зразків меду та є перспективним для розробки методу одночасного концентрування антибіотиків різних груп для імуноферментного дослідження.
Ключові слова: хлорамфенікол; твердофазова екстракція; мед; сорбційне концентрування; імуноферментний аналіз.
Радикально-ланцюгове окиснення кумолу за наявності різних супрамолекулярних систем, що містять аніон-радикал кисню /О.В. Смирнова, І.В. Єфімова – К.: Наукові вісті НТУУ “КПІ”. – 2016. – № 3. – С.
Проблематика. У більшості публікацій з проблем, пов’язаних з активними формами кисню, підкреслюється їх деструктивна дія на мембрани, нуклеїнові кислоти і білки. Але поза увагою багатьох дослідників залишається величезний масив даних, що свідчать про абсолютну необхідність активних форм кисню для процесів життєдіяльності. Численні емпіричні дані входять у суперечність зі сформованою в класичній біохімії схемою, в рамках якої активні форми кисню бачаться лише як надактивні хімічні частинки, які можуть порушувати стрункий хід нормальних біохімічних процесів. Тому актуальним є вивчення ролі супероксиданіона в процесах радикально-ланцюгового окиснення, де його функція як медіатора практично не досліджена.
Мета дослідження. Дослідження процесу ініційованого окиснення кумолу за наявності різних супрамолекулярних систем, що містять аніон-радикал кисню.
Методика реалізації. Використано рівноважні розчини супрамолекулярних комплексів КО2*краун-ефір, для яких час досягнення рівноваги оцінювався методом вимірювання електропровідності. За кінетикою окиснення кумолу за наявності аніон-радикала кисню спостерігали газоволюмометрично. Для дослідження впливу природи катіона на процес окиснення дослідної суміші використано різні краун-ефіри для утворення супрамолекулярної системи КО2*краун-ефір у середовищі ДМСО.
Результати дослідження. Встановлено, що ефективність дії комплексу КО2*краун-ефір залежить від природи краун-ефіру, що дає змогу вибрати найбільш оптимальну систему для готування інгібуючої суміші.
Висновки. Проведені дослідження дають можливість вибрати оптимальний режим і структуру комплексу – джерела аніон-радикала кисню залежно від цілей експерименту. Отримані данні можуть мати суттєве значення при вивченні ролі активних форм кисню в біохімічних процесах.
Ключові слова: радикально-ланцюгове окиснення; інгібітор; супероксид-аніон.