У системі вищої освіти держави зосереджено вагомий науковий потенціал України (близько 70 % докторів і кандидатів наук). Підготовка 81 % докторантів і 85 % аспірантів здійснюється саме у вищих навчальних закладах. Тому від раціональної організації та адекватного фінансування науки в університетах залежать і якість підготовки людського капіталу, і науковий базис інноваційного розвитку економіки, науково-технічний та інтелектуальний потенціал України. Майбутнє країни формується і здійснюється руками молоді, і від того, де вона бачить перспективу своєї подальшої діяльності та практичної реалізації: в Україні чи за кордоном, – уже сьогодні залежить національна безпека України.
Особлива місія науки в університетах
Місія науки в університетах є багатоплановою. Насамперед, це забезпечення високої якості підготовки студентів, які, беручи безпосередню участь у наукових дослідженнях, мають змогу самі зростати як дослідники. Нові наукові знання викладачів університету, перш за все тих, котрі самі виконують наукові дослідження, є постійним джерелом оновлення змісту освіти через формування нових навчальних дисциплін, застосування результатів наукових досліджень у модернізації лабораторних і практичних робіт, підготовці нових навчальних посібників і підручників за новітніми спеціальностями, які, власне, з’являються на базі нових знань, наданих наукою.
Без адекватної науки в університетах неможливе наукове зростання викладачів, адже їхні дисертації як кваліфікаційні роботи за визначенням мають ґрунтуватися на нових знаннях.
Наука в університетах за умов її належної організації є джерелом отримання нових знань, а на цьому базисі – створення нових технологій і техніки. Ці результати своєю чергою формують засади інноваційного розвитку конкурентоспроможної промисловості й економіки держави. Внаслідок великого педагогічного навантаження викладачів ефективність формування таких засад часом невелика, але за наявності в університетах усталених наукових шкіл, наукових підрозділів, штатних наукових працівників, активної участі молоді окремі університети, в тому числі НТУУ «КПІ», демонструють здобуття наукових результатів світового рівня, які публікуються в журналах нобелівських лауреатів типу «Nature», щорічно отримують Державні премії України в галузі науки і техніки, готують наукове підґрунтя для прийняття урядових рішень, створюють і впроваджують інноваційні розробки державного значення тощо.
НТУУ «КПІ» є лідером університетської науки в країні, маючи публікації в зазначених міжнародних виданнях, щорічне відзначення здобутків державними преміями – до Дня науки 2013 р. преміями відзначено 6 науковців. За підсумками 2012 року наукові дослідження віддзеркалені в трьох постановах Кабінету Міністрів України. Але це досягається «не завдяки, а всупереч» існуючому стану науки, яка за роки незалежності втратила дуже багато. Адже на час розпаду СРСР за своїм науковим потенціалом був серед світових лідерів.
На жаль, нерозуміння усіма владами незалежної України унікальної ролі науки як генератора нових знань і базису інноваційного розвитку економіки, як і трагічно пророчі слова першого Президента незалежної України, що «наука може почекати», зменшили наукоємність валового внутрішнього продукту України до 0,7 %, тоді як у розвинених країнах цей показник сягає 60–80 %. У всесвітньому рейтингу конкурентоспроможності за останні роки Україна опустилася на 89 місце, ставши сусідом африканських країн.
Пріоритети та державне замовлення має формувати ринок
Одним із шляхів формування пріоритетів і державних замовлень на науку в цілому, і в університетах зокрема, може стати залучення для визначення пріоритетів представників підприємств і компаній, які успішно працюють на внутрішньому і зовнішньому ринках. Саме вони можуть доволі адекватно спрогнозувати, яка науково-технічна продукція буде необхідною і матиме попит у найближчий період. Якщо сконцентрувати фінансові й інтелектуальні ресурси на вирішенні таких завдань, то результат буде значно вагоміший, аніж зараз. Особливо якщо залучити представників таких підприємств до експертизи виконаних робіт, тобто зробити їх безпосереднім замовником виконання робіт за бюджетні кошти або на засадах державно-приватного партнерства. Безумовно, це тільки ідея, механізм потребує детального опрацювання, але за умови її реалізації науковці будуть працювати не лише «на полиці» УкрІНТЕІ, а й на користь держави.
Нині склалася сприятлива ситуація, щоб запропонувати відповідний пілотний експеримент. Мається на увазі розпорядження КМ України від 17.12.2012 р. № 1077-р, а також підписання Генеральної угоди між ДП «КБ «Південне» і НАН України минулого року та між ДП «КБ «Південне» і двадцятьма університетами МОН України, яке відбулося 07.02.2013 р. Наявних механізмів для реалізації обох угод на сьогодні майже немає, але розпорядження уряду дає можливість створити такий механізм і відпрацювати його, нехай на прикладі однієї організації – ДП «КБ «Південне». Саме так можна було б реалізувати систему державного замовлення, виконання програм (а не так, як це відбувається нині).
Базове та конкурсне фінансування наукової діяльності університетів
Базове фінансування науки є в інститутах національних академій наук і формується на засадах цільового виконання тем, що визначаються безпосередньо й остаточно інститутами. Для університетів таке фінансування нині відсутнє, але воно необхідне насамперед для здійснення освітньої функції науки та створення умов для ефективної діяльності штатних працівників.
Необхідно передбачити фінансування на заробітну плату штатних працівників, які займаються обслуговуванням наукового обладнання, стендів, приладів, визначивши їх чисельність і кваліфікацію, а також мінімально необхідне фінансування на підтримку обладнання, комунальні платежі та енергоносії. Для цього доцільно на рівні МОН України розробити систему атестації таких наукових підрозділів, яка може бути здійснена силами експертів відповідних секцій або іншими фахівцями. Сьогодні штатні працівники наукових підрозділів, особливо інженерно-технічний склад, є соціально незахищеною категорією, оскільки вони мають звільнятися з роботи щоразу після закінчення теми, і, якщо фінансування нової теми не буде, вони лишаються безробітними. У разі виникнення такої ситуації зібрати колектив виконавців через рік (при успішному проходженні нової теми в наступному конкурсі і її фінансуванні) буде вже майже неможливим. Для реалізації такої схеми фінансування не потрібні додаткові кошти – необхідно тільки провести їх перерозподіл у межах існуючого бюджету організації, виділивши частку на утримання штатних працівників відповідної категорії, а іншу спрямувавши безпосередньо на виконання конкурсних проектів силами штатних наукових співробітників, залучених до виконання проектів викладачів, аспірантів і студентів.
Конкурсне фінансування бюджетної тематики також потребує свого вдосконалення. Існуюча експертиза наукових проектів за великим списком критеріїв зараз є фактично єдиним, але недосконалим механізмом відбору тем для фінансування. Склад експертів, відібраний переважно за принципом представництва університетів, а не визнаних наукових шкіл, не завжди у змозі об’єктивно оцінити наукову цінність проектних пропозицій. Змагання за кількістю статей, монографій, підручників тощо є певною мірою умовним, інколи віртуальним, бо зрозуміло, що лише за два роки виконання прикладної теми підготувати підручник або монографію саме за виконуваною темою майже неможливо. Взагалі різниця між фундаментальними і прикладними дослідженнями здається доволі розмитою, а встановлені строки їх виконання (прикладні – 2 роки, фундаментальні – 3 роки) не відповідають закордонному досвіду.
Виконання госпдоговірних робіт
Упроваджена кілька років тому система зарахування коштів госпдоговірної тематики та надання науково-технічних послуг до так званого спецфонду бюджету з відповідним обслуговуванням через держказначейство штучно створила низку проблем організації науково-дослідної діяльності. Необхідно забезпечити оперативність розпорядження коштами на придбання обладнання, матеріалів і комплектуючих виробів, які здійснюються в рамках господарчих договорів і контрактів з українськими та закордонними замовниками. Для цього відповідні платежі мають здійснюватися через банківські рахунки університету, а не через Державну казначейську службу.
В існуючих умовах укладати госпдоговори стає проблематично, оскільки існуючий небанківський порядок проходження коштів на науку:
- є основною перешкодою фінансової автономії ВНЗ;
- значно погіршує діловий імідж університетів;
- не дає змоги швидко і якісно виконувати технічні завдання на госпдоговірні теми та науково-технічні послуги;
- не сприймається закордонними партнерами і призводить до фінансових втрат університетів.
Водночас справедливі вимоги міністерства щодо збільшення обсягів спецфонду, впровадження розробок, комерціалізації залишаються в силі. Проте ситуацію зі збільшенням обсягів договірної тематики також ускладнюють надмірні податкові навантаження та встановлені обов’язкові відрахування, за яких безпосередній виконавець може отримувати лише близько 40 % коштів від загального обсягу теми.
Дослідницькі університети: лише вивіска чи адекватний зміст?
Започаткування в Україні надання дослідницького статусу окремим університетам передбачало створення умов для надання насамперед не масової, а елітної освіти, яка б ґрунтувалася на органічному поєднанні в діяльності таких університетів трьох складників: навчання, наукових досліджень і впровадження інноваційних технологій. Це мало здійснитися за прикладом закордонних університетів, що займають лідерські позиції у світових рейтингах. Але жоден із 14 визначених владою університетів зі статусом «дослідницький» реально не отримав належної фінансової підтримки, а окремі університети навіть втратили фінансування бюджетної науки через здійснений міністерством у 2013 р. механізм скорочення фінансування нових тем на 42 %. І це при тому, що в середньому річний бюджет науки одного дослідницького українського університету навіть менший, ніж (вибачте за порівняння) вартість трансферу одного футболіста. А вартість трансферу цілої футбольної команди можна зіставити з річним бюджетом коштів на науку всіх університетів України. До того ж, наприклад, цих бюджетних коштів міністерства на науку в 10 разів менше, ніж у бюджеті науки лише одного Лондонського Імперіал Коледжу (3925 млн грн); останнє, до речі, в півтора разу перевищує бюджет усіх наукових установ Національної академії наук України. Отакі сумні макроекономічні показники бюджету науки є реаліями сьогодення.
І чи не в цьому відповідь на запитання: «Чому не маємо нобелівських лауреатів від України?» Звісно, про подібні до закордонних бюджети українські університети навіть мріяти не можуть, хоча у світові рейтинги намагаються потрапити. То чи не доцільно, враховуючи реальні фінансові можливості України, сьогодні обмежитися лише кількома дослідницькими університетами, відібраними на конкурсних критеріальних засадах, як, наприклад, це нещодавно зробили в Російській Федерації. Виділивши для таких університетів цільове базове фінансування і здійснивши відповідні пілотні проекти, можна було б напрацювати український досвід наповнення адекватним змістом діяльності дослідницьких університетів. Принаймні було б отримано шанс для реалізації в Україні відомих із закордонного досвіду переваг університетів дослідницького типу.
Інновації за відсутності інноваційної системи
Про інноваційну систему в Україні говорять, пишуть, створюють законодавчі та нормативні акти вже давно. Але, якщо відверто називати речі своїми іменами, наша держава не сприйнятлива до впровадження інновацій. У країні не відбулося формування фінансових механізмів стимулювання масової інноваційної діяльності. Складається враження, що чим більше на словах суспільство переймається важливістю інновацій, тим менш інноваційною на практиці стає економіка нашої держави. Трагічна доля спіткала технопарки. Кілька наукових парків мають вигляд маленьких острівців інноваційного прориву. Дехто з них уже готовий виконувати державні замовлення на створення інноваційної продукції, трансфер технологій, організацію вітчизняного виробництва імпортозаміщувальної продукції, але таких замовлень їм не дають. Як із наукою, так і з інноваціями: без їх затребуваності, без створення під егідою держави відповідного сприятливого клімату залучення інновацій до економіки ситуація на краще не зміниться. То, може, стане переломною нова державна програма активізації вітчизняної економіки?
Депутати нас почули
13 березня 2013 р. відбулися слухання у Комітеті з питань науки і освіти Верховної Ради України на тему «Про стан та законодавче забезпечення фінансування наукової і науково-технічної діяльності». До цього форуму група проректорів з наукової роботи провідних університетів України із різних регіонів (М.Ю.Ільченко – Київ, О.В.Гайдачук – Харків, Є.О.Башков – Донецьк, В.О.Іваниця – Одеса, О.В.Садовой – Дніпродзержинськ, А.М.Чорноус – Суми) надала і обґрунтувала 12 конкретних пропозицій до Рекомендацій слухань. Слід відзначити, що 10 наших пропозицій були враховані і підсумковий документ слухань сформулював таких 10 доручень Уряду країни:
– Кабінету Міністрів України підготувати пропозиції щодо поетапного, протягом семи років починаючи з 2014 року, виконання положень Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» щодо фінансування науки на рівні 1,7 % ВВП та внести до 1 червня 2013 року відповідні пропозиції до Верховної Ради України;
– Кабінету Міністрів України надати доручення Міністерству освіти і науки України забезпечити стабільним базовим фінансуванням провідні наукові школи університетів, здійснити заходи щодо уніфікації тарифних сіток для всіх категорій науковців, котрі працюють в інститутах НАН України, національних галузевих академіях наук та університетах IV рівня акредитації;
– Кабінету Міністрів України надати доручення Міністерству освіти і науки України забезпечити вищим навчальним закладам і науковим установам доступ до електронних ресурсів комерційних наукометричних баз Scopus, Web of Science і наукової періодики провідних світових видавництв Elsevier, Springer та ін.;
– Кабінету Міністрів України надати доручення Міністерству освіти і науки України посилити інтеграцію університетів України в міжнародне наукове співтовариство, забезпечити ширшу участь в міжнародних проектах з метою отримання конкурентоспроможних наукових результатів світового рівня, розширити перелік міждержавних програм спільних досліджень, забезпечити підтримку участі університетів у європейських грантових програмах, у тому числі сплатою України відповідного фінансового внеску;
– Кабінету Міністрів України надати доручення Міністерству освіти і науки України, враховуючи зростаючі обсяги міжнародного наукового співробітництва між українськими та закордонними ВНЗ і науковими установами, збільшення кількості стажувань аспірантів і докторантів за кордоном за підтримки як МОН України, так і закордонних установ і міжнародних фондів, нормативно закріпити можливість подвійного керівництва і консультування кандидатськими і докторськими дисертаціями, де одним із керівників (консультантів) буде виступати представник закордонного ВНЗ або наукової установи;
– Кабінету Міністрів України з метою підвищення престижу наукової праці та статусу наукового працівника, заохочення обдарованої молоді та молодих учених до наукової та науково-педагогічної діяльності доручити Міністерству соціальної політики України внести пропозиції щодо:
забезпечення вчених житлом, у тому числі службовим, та надання молодим науковцям додаткових довгострокових пільгових кредитів на його будівництво;
врахування всіх видів наукової, науково-технічної діяльності, які здійснюються за договорами правового та цивільно-правового характеру та за сумісництвом при нарахуванні пенсій науковим працівникам;
– Кабінету Міністрів України доручити Міністерству доходів і зборів України опрацювати питання та внести до 1 червня 2013 року пропозиції щодо сплати обов’язкових податків і страхових зборів за фактом надходження коштів замовника за виконані науково-технічні роботи, а не після підписання актів приймання-здавання науково-технічної продукції (наукові установи та ВНЗ не мають вільних коштів для сплати зазначених обов’язкових платежів у терміни, визначені чинним законодавством);
– Кабінету Міністрів України доручити Міністерству доходів і зборів України опрацювати питання та внести до 1 червня 2013 року пропозиції щодо звільнення від оподаткування частини прибутку підприємств, незалежно від форми їх власності, які спрямовуються на фінансування наукових досліджень в університетах і наукових організаціях (що сприятиме зацікавленості таких підприємств у фінансуванні і впровадженні українських інноваційних розробок);
– Кабінету Міністрів України доручити Міністерству фінансів України до 1 червня 2013 року внести законодавчі пропозиції щодо надання права науковим організаціям та вищим навчальним закладам розпоряджатися коштами, отриманими за виконання науково-технічних робіт, інноваційних проектів безпосередньо через банківські рахунки, звільнивши їх від лімітування розподілу по статтях.
А що далі?
Таким чином, маємо підстави констатувати, що виконання наданих депутатами доручень сприяло б здійсненню програми Президента України з проведення економічних реформ з метою підвищення конкурентоспроможності вітчизняної промисловості на засадах впровадження інновацій, залучення до наукового пошуку студентської молоді, підвищення якості підготовки фахівців. При цьому маємо врахувати, що необхідний для прогресу держави результат буде досягнуто лише за умови, коли наука та передова освіта будуть поставлені в основу розвитку економіки та суспільства. В іншому випадку навіть за умови покращення фінансування нічого в принципі не зміниться.
«Сьогоднішній стан науки в Україні нагадує таку картину: зоряне небо, на якому ще виблискують поодинокі зірки окремих учених та наукових колективів, але між ними – порожнеча». Це слова академіка В.П. Семиноженка від 13 вересня 2011 року. За останні півтора року стан науки не покращився. Кількість зіркових наукових колективів та острівців інноваційного прориву, на жаль, не збільшилася. Але оптимізму додає те, що Україна має перспективну молодь, чудовий людський інтелектуальний потенціал, який зміг би сприяти зростанню не тільки закордонної, а й насамперед вітчизняної економіки. Свідченням цьому є переконливі перемоги на міжнародних конкурсах наших молодих учених, студентів і школярів старших класів, діяльність Малої академії наук, здійснення програми «Майбутнє України».
Тож задля свого достойного майбутнього держава має здійснити реальні дії для затребуваності науки й інновацій саме в Україні, законодавці незалежно від своїх політичних уподобань мають об’єднатися для формування адекватного законодавства, яке б сприяло розвитку науки та якого слід чітко дотримуватися. Адже, як зазначав всесвітньо відомий учений Фредерік Жоліо-Кюрі, «...наука потрібна народу. Країна, яка її не розвиває, неминуче перетворюється на колонію». Таким чином, наука України не може далі чекати…