Маловідомі факти з життя Ігоря Сікорського

Наш університет носить ім'я Ігоря Сікорського – авіаконструктора, українця за походженням, знаного у світі. Біографи детально дослідили історичні факти його американського періоду життя. Та події 1889–1918 рр. часом мають вільне трактування. Спираючись на архівні джерела та публікації, завідувачка відділу науково-освітньої роботи ДПМ, доктор філософії в галузі "Історія науки і техніки" Л.С.Перелигіна дослідила маловідомі факти та в журналі "East European Science journal" розвінчала неправдиві публікації стосовно київського періоду життя І.Сікорського.

Перші гелікоптери

Вона розповіла кореспонденту "КП": "Влітку 1908 р. Ігор поїхав з батьком до Німеччини, де зацікавився демонстраційними польотами американського авіатора У.Райта та вирішив будувати безпечніший за літак повітроплавний апарат – гелікоптер. Конструкцію вибрав за співвісною схемою, з двома гвинтами, що оберталися в протилежних напрямках".

У грудні 1908 р. юнак відправився в Париж для купівлі двигуна та вивчення авіаційної справи. У лютому 1909 р. вступив до авіаційної школи Ф.Фербера. У травні повертається в Київ з двигуном "Анзані" у 25 к.с., матеріалами для майбутнього гелікоптера та починає його будувати на подвір'ї родинної садиби. У липні машина була готова. Двигун працював на повну потужність, але гвинтокрил не підіймався, а тільки крутився. Тож конструкція вимагала доопрацювання.

Восени 1909 р. І.Сікорський знову відвідав Париж і привіз два двигуни потужністю 25 і 15 к.с. Навесні 1910 р. гелікоптер №2 було побудовано. Він зміг підняти лише свою власну вагу (180 кг) та став першим гвинтокрилом в Україні, який відірвався від землі. Крім того, ці гелікоптери стали першими у світі гвинтокрилими літальними апаратами співвісної схеми, для яких було  проведено натурні випробування. І побудували їх на київській землі. Зауважимо, що в сучасних російських публіцистічних виданнях часто хибно стверджується, ніби то другий гелікоптер Ігор Сікорський будував і випробовував у Парижі.

Родинні стосунки

Зі своєю першою дружиною, Ольгою Синькевич, Ігор познайомився у червні 1914 р. під час демонстраційних польотів на літаку "Ілля Муромець". На той час йому було 25 років, Ользі – лише 15, і вона доводилася йому близькою родичкою – двоюрідною племінницею. На шлюб довелося просити дозволу вищих церковних властей. Радості ця подія ні у наречених (не було глибокого почуття, що їх поєднувало б), ні в їхніх родинах (через близькі родинні зв'язки молодих) не принесла. (Метрична книга із записом про шлюб, датованим 6 листопада 1915 р., зберігається в фондах Центрального державного історичного архіву у м. Київ.) І.І.Сікорський на той час працював завідувачем авіаційного відділу Російсько-Балтійського вагонного заводу у м. С.-Петербург і до Києва приїжджав зрідка. Щоб облаштувати та полегшити життя дружини з немовлям – дочкою Тетяною, 1916 р.н. – Ігор Іванович придбав під Києвом маєток, що називався, як і розташоване поруч село, Гаврилівкою. Це було, ймовірно, у 1916 чи 1917 рр.

Другим чоловіком О. Синькевич став лікар М.Ковалевський, від нього мала трьох доньок. Померла Ольга в 1929 р. від туберкульозу в Луганську. У 1924 р. І.І.Сікорський у  Нью-Йорку взяв другий шлюб з Елізабет Семіон, росіянкою за походженням. Неправдивість поширеної нині інформації стосовно родинних стосунків полягає в тому, що датами першого шлюбу та народження Тетяни вважаються, відповідно, 1917 р. і 1918 р.

Гаврилівка

Маєток, придбаний І.І.Сікорським, розташовувався майже на 1000 десятинах землі. Великий двоповерховий будинок прикрашався білими колонами. За будинком був фруктовий сад, далі – парк, за ним тягнувся сосновий ліс. Діти обох родин – Сікорських і Синькевичів – приїжджали туди відпочивати. У серпні 1918 р. селяни пограбували і спалили маєток, спустили став. Ольга з дитиною і челяддю втекла через ліс.

Село Гаврилівка і тепер існує у Вишгородському районі, за 40 км від Києва. За спогадами старожилів, прізвище останнього пана дійсно було Сікорський, але пов'язують його з батьком І.І.Сікорського – Іваном Олексійовичем.

за матеріалами East European Science journal, №2, 2018 р.