Ви є тут

Пам'ятник Сергію Лебедєву


Кампус КПІ. Пам'ятник Сергію Лебедєву

Пам'ятник Лебедєву Сергію Олексійовичу. Встановлено на Музейній площі (перед 6 корпусом КПІ). Відкрито в 2002 року. Скульптор О.П. Скобліков. Бронзову напівпостать вченого на прямокутному постаменті з червоного полірованого граніту встановлено на двоступінчастому п'єдесталі з того ж матеріалу. Сергія Лебедєва зображено в зрілому віці. Ретельно відтворено риси зовнішності: худорляве обличчя, густе коротке волосся, зачесане назад, окуляри. Фронтальна композиція урізноманітнюється рухом рук, де ліва покладена на стопку книжок, права, зігнута в лікті, піднята перед собою у спокійному виразному жесті. Реалістичне трактування образу з його сюжетно-психологічною розробкою підкріплене формально-пластичним вирішенням скульптури, де лаконічність силуету доповнюється окремими деталями.

На постаменті пам’ятника накреслено: «Лебедєв Сергій Олексійович», "...Електронно-обчислювальна техніка буде мати не менше якщо не більше значення ніж будь-які інші технології", 1948 р.
На зворотньому боці постамента накреслено: Творцю першої в континентальній Європі обчислювальної машини від київських політехніків. 2002 р. Скульптор Скобліков О.П.

Біографічна довідка: Лебедєв Сергій Олексійович (1902— 1974) — вчений у галузі електротехніки і обчислювальної техніки, акад. АН УРСР (з 1945), акад. АН СРСР (з 1953), Герой Соціалістичної Праці (1956). Після закінчення Московського вищого технічного училища (1928) працював у Всесоюзному електротехнічному інституті, з 1930 — засновник і завідувач лабораторії електричних систем, у 1936-1946 - відділу автоматики. Одночасно — один з перших викладачів Московського енергетичного інституту (з 1930), професор (з 1935), завідувач кафедри (з 1943). Після переїзду до Києва у 1946—1951 — директор Інституту енергетики (з 1947 — електротехніки) АН УРСР. Тут під керівництвом С. Лебедєва, у заснованій ним лабораторії 1950 створено і введено в експлуатацію першу в СРСР і в Європі електронну цифрову обчислювальну машину «МЗСМ» (на будинку інституту на вул. О. Гончара, 55-б 1977 встановлено гранітну меморіальну дошку вченому). 1957 на базі зазначеної лабораторії організовано Обчислювальний центр АН УРСР, перетворений 1962 в Інститут кібернетики АН УРСР (тепер НАН України). Брав активну участь у роботі комісій АН УРСР — з відновлення діяльності Ради продуктивних сил УРСР (грудень 1947), перегляду Статуту академії (січень 1948), історії техніки (березень 1949). У Києві мешкав на вул. Костьольній, 15, квартира № 21. 1952 - 1973 — директор Інституту точної механіки та обчислювальної техніки АН СРСР, де під його керівництвом було створено серію електронних обчислювальних машин «БЗСМ» на рівні найкращих світових стандартів. Один з ініціаторів заснування Московського фізико-технічного інституту.

Наукові праці присвячені проблемам створення потужних об'єднаних енергосистем, автор оригінальної теорії штучної стійкості енергосистем. Один з основоположників електронної обчислювальної техніки, засновник наукової школи у цій галузі. Відзначений Державними преміями СРСР (1950, 1969), Ленінською премією (1966). Президією АН СРСР 1977 засновано премію ім. С. Лебедєва.

x

Електронний кампус

Інформаційні ресурси

Викладачі КПІ

GitHub репозиторій