Мені пощастило зустріти справжню Жінку – матір і дружину, яка повністю реалізувала себе в професійній сфері і продовжує творчий рух уперед. Це д.т.н., в.о. завідувача кафедри технології електрохімічних виробництв проф. Ольга Володимирівна Лінючева.
На кафедрі технології електрохімічних виробництв (ТЕХВ) ХТФ багато років поспіль трудиться згуртований високопрофесійний колектив. Тут працювали відомі електрохіміки проф. Л.І.Антропов, д.т.н. В.П.Чвірук та ін. Мабуть, так визначили зорі, що в 1980-му на перший курс ХТФ прийшла моторна кияночка з русявою косою – Оля Копаниця. Хімія захоплювала її незбагненними перетвореннями й можливостями, тож вибір КПІ став цілком логічним. Оскільки Ольга за характером – лідер, то в заліковці мала лише відмінні оцінки. З третього курсу долучилася до наукової роботи на кафедрі, тут же познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком і невдовзі змінила прізвище на Лінючева, отримала диплом з відзнакою (натоді – червоний диплом), вступила до аспірантури, народила сина Олександра.
Працюючи на посаді асистента, у 1994-му захистила кандидатську, присвячену електрохімічним газовим сенсорам. З 1999-го – доцент, і з цього ж часу – незмінний заступник декана ХТФ з наукової роботи. Продовжуючи розробляти тему газових сенсорів, у 2009 р. О.В. Лінючева захистила докторську, днями отримала диплом доктора наук. З 2007-го вона виконує обов’язки завідувача кафедри ТЕХВ.
Нині читає студентам такі базові курси: «Теоретична електрохімія», «Сучасні основи наукових досліджень електрохімії», «Матеріалознавство», «Теорія корозії» та ін. Іноді навантаження доходить до тисячі годин на семестр. Під її науковим керівництвом захищено п’ять кандидатських дисертацій, нині опікується ще трьома аспірантами. Завжди у своїй роботі, стосунках з колегами і студентами вона використовує педагогічний досвід своїх наставників – В.П.Чвірука, О.Г.Юрченка, І.М.Астреліна та ін., продовжуючи традиції їх наукової школи.
Тільки сильний характер, надзвичайна працьовитість і цілеспрямованість Ольги Володимирівни дозволили їй досягти таких результатів. На сьогодні науковий пошук, якому віддала 20 років, увінчався розробками, захищеними 16 патентами (з них два в Росії), співпрацею з Хіміко-технологічним інститутом ім. Менделєєва (РФ), Санкт-Петербурзьким технологічним університетом та ін. Газові сенсори використовуються для моніторингу повітряного середовища на виробництві, у побуті, навіть у медицині. Так-так, за хімічним складом повітря, що його видихаємо, медики навчилися діагностувати низку кардіологічних захворювань чи проблем шлунково-кишкового тракту. «Мріємо зі своїми виробами вийти на ринки Росії, – ділиться планами науковець. – А поки що співпрацюємо з французькими та німецькими виробниками – вони випробовують українські сенсори на промислових підприємствах».
На запитання, чи складно бути успішною в чоловічому оточенні, відбулася жартом: «Наука, хімія, кар’єра – усі іменники жіночого роду. Здавалося б, превалювати там мають жінки. Аж ні, скрізь очільниками – чоловіки. Чому? Мабуть, притягання протилежностей».
Як же відпочиває ця трудівниця? «Обожнюю мандрувати! Спочатку це був «науковий» туризм. Виїжджаючи за кордон на конференції та інші зібрання, намагалася якомога більше дізнатися про країну перебування, її історію та культуру, – розповідає Ольга Володимирівна. – Тепер об’їздила всю Європу».
А ще О.В.Лінючева не уявляє себе без кулінарних витворів, що їх натхненно вигадує (див. рецепт на стор 4). Багату фантазію втілює в маленькі шедеври, якими пригощає своїх рідних, друзів і колег.
На завершення зустрічі Ольга Володимирівна через газету передала вітання всім жінкам та побажала їм кохати і бути коханими. Краще й не скажеш.