Народився Олександр Сергійович 28 січня 1872 р. в Санкт-Петербурзі в родині статського радника Сергія Сергійовича Кудашева (1834-?), який мав п’ять доньок та єдиного сина Олександра. В 1895 р. Олександр закінчив курс наук в Інституті інженерів шляхів сполучення імператора Олександра ІІ й одержав звання інженера шляхів сполучення з правом на чин колезького секретаря при вступі на державну службу. Наказом по Міністерству шляхів сполучення від 12 лютого 1896 р. його направили як інженера IX класу і виконавця робіт 2-го розряду на будівництво залізниці Тифліса – Карсу.
Приблизно 1894 р. Олександр Сергійович одружився першим шлюбом з графинею К.В. Толстою. У лютому 1896 р. О.С. Кудашев виїхав за новим місцем служби до Тифліса, де 29 березня того ж року в нього народився син Сергій. Тут він узяв участь у спорудженні мосту довжиною 40 сажнів через р. Куру. 12 жовтня 1896 р. Олександра Сергійовича затверджено у званні інженера шляхів сполучення та в чині колезького секретаря. З 1 квітня 1897 р. його призначено позаштатним по міністерству інженером без утримання. З 1 червня того ж року О.С. Кудашева затверджено штатним по міністерству інженером ІХ класу й інженером на нових роботах на Південно-Західних залізницях. Олександр Сергійович працює інженером столу технічного контролю служби шляхів Південно-Західних залізниць, а з 1 грудня того ж року він призначається позаштатним інженером без утримання.
Незважаючи на родовите походження, князь не мав постійного прибутку. В нього не було навіть родового маєтку. Невеликий заробіток, необхідність утримувати родину примушують О.С. Кудашева думати про перспективу викладацької діяльності в якомусь вищому навчальному закладі. Це могло забезпечити хоча і невеликий, але постійний прибуток. Він активно вивчає будівельну справу, працюючи у лабораторіях Київського Університету Св. Володимира та на Південно-Західної залізниці, де досліджує властивості цементних споруд. Ці знання Олександра Сергійовича не залишаться непоміченими, й з 1 березня 1898 р. він одержує стипендію Інституту інженерів шляхів сполучення імператора Олександра ІІ "для окончивших курс в оном и подготовляющихся к преподавательской деятельности на срок до двух лет с оставлением сверхштатным по Министерству инженером без содержания". А ще через деякий час – з 10 червня 1898 р. – Олександра Сергійовича призначають штатним по міністерству інженером ІХ класу та завідуючим землечерпальню «Дніпровська-4» у Київській окрузі шляхів сполучення.
1 вересня 1898 р. розпочалися навчання в новому вищому навчальному закладі – Київському Політехнічному інституті імператора Олександра ІІ. У його складі нараховувалося чотири факультети – механічний, інженерний, хімічний й агрономічний. Проте інженерне відділення дістало організаційну самостійність пізніше. Оснащення його лабораторії й добір кадрів гальмувалися, а на старших курсах деякі предмети взагалі не викладалися або викладалися нерегулярно. Така ситуація змусила директора КПІ В.Л. Кирпичова шукати викладачів не тільки по Києву, а навіть по всій імперії. 20 листопада 1899 р. рада інституту вирішила зокрема просити управління Київського округу шляхів сполучення відрядити за кордон для підготування до професорського звання князя О.С. Кудашева строком з 1 грудня 1899 р. по 1 вересня 1900 р. з окладом у 1800 крб. З дозволу міністра фінансів, викладеному в циркулярі департаменту торгівлі та мануфактур від 2 грудня 1899 р. Олександра Сергійовича відряджено за кордон для підготовки до професорського звання строком з 10 грудня 1899 р. по 1 вересня 1900 р. Повернувшись із-за кордону у жовтні 1900 р., О.С. Кудашев з успіхом читає лекції на тему “Залізобетонні споруди”. 21 жовтня 1900 р. розпорядженням міністра фінансів князя призначено штатним викладачем і в. о. екстраординарного професора по кафедрі будівельного мистецтва Київського політехнічного інституту з 1 вересня того ж року.
16–18 березня 1901 р. в Петербурзі проходив 7-й з’їзд російських цементних техніків та заводчиків. О.С. Кудашеву було надано високу честь – його призначили представником від КПІ на з’їзді для обговорення питань, що стосувалися випробування й використання цементу, відрядивши до столиці імперії. Тут він мав змогу побачитися з своїм батьком Сергієм Сергійовичем. Той тяжко хворів, і тому О.С. Кудашев змушений був 19 липня 1901 р. подати на ім’я директора інституту заяву про звільнення. Витрати сім’ї знову зросли, оскільки Олександр Сергійович був змушений лікувати батька за кордоном. Лише в червні 1902 р. О.С. Кудашев повертається до Києва, проте лише для того, щоб отримати атестат та копію формулярного списку, які знаходилися у КПІ. Наступного разу Олександр Сергійович приїхав до Києва 1906 р. 14 жовтня рада інституту призначає його з 9 жовтня того ж року викладачем курсу з будівельного мистецтва і геодезії на строк більше року з платнею за вільним наймом при 2 годинах лекцій з геодезії, 6 годин практичних занять з цього предмета та 2 годинах лекцій з будівельного мистецтва на тиждень.
Навички управління літаком О.С. Кудашев здобув під час Реймського авіаційного тижня у Франції в лютому 1910 р., коли піднімався у повітря на літаку разом з відомим російським авіатором Михайлом Єфімовим. Від льотчика князь отримав вичерпну інформацію про стан закордонного літакобудування. Повернувшись до Києва, Олександр Сергійович 1 березня 1910 р. подав заяву на ім’я директора КПІ з проханням дозволити йому звести ангар для побудови літака власної конструкції.
“Его превосходительству господину директору Киевского политехнического института инж[енера] Кн[язя] А.С. Кудашева Заявление Имею честь просить Ваше Превосходительство разрешить мне устроить в усадьбе института около химического корпуса временный досчатый сарай для сборки аэроплана в течение настоящего лета, причем сарай этот обязуюсь снести по первому требованию начальства Института. Кн[язь] А. Кудашев 1/Ш.1910. Трехсвятительская 17".
Документ цей написано власноруч на бланку дирекції КПІ й засвідчено печаткою директора вузу від 2 березня 1910 р.
10 березня 1910 р. правління Інституту надало О.С. Кудашеву позитивну відповідь. Всього у Києві протягом 1910 й наступного 1911 рр. під керівництвом Кудашева і на його власні кошти збудовано три літаки.
"Кудашев-1" - фермений біплан з переднім рулем висоти і хвостовим опереннням – стабілізатором и рулем направлення. Двигун "Анзані" в 35 к. с. з тянущим гвинтом був установлений над передньою кромкою нижнього крила. Передні ферми, що несли руль высоти, переходили в полоззя низького шаси, до яких кріпилася вісь з колесами. Під хвостом було третє колесо. Крила – двухлонжерові однакового розмаху, але у верхніх, що несуть елерони, довжина хорди на 0,2 м більше. Каркас літака був зроблений із соснових брусків и рейок. Стійки коробки крил і стрижні ферм мали округлий розтин. Обтягування - прогумоване полотно. На цьому літаку А.С. Кудашев 23 травня 1910 р. здійснив повноцінний політ на кілька десятків метрів у довжину, перший в Росії. Офіційно він зареєстрований не був, так як виконувався без попередження.
- & quot; Кудашев-2 & quot; - фермений біплан без переднього керма висоти, з нормальним горизонтальним оперенням, кермом напрямку й оригінальним дуговим шасі. Основою його служили ясеневі дуги, у вигині яких кріпилася на гумових амортизаторах наскрізна вісь з колесами. Надалі така схема шасі стала звичайною і використовувалася багато років. Вона була застосована і на двох наступних літаках О.С. Кудашева, причому майже: відразу ж була запозичена у нього французами (була використана на літаках & quot; Депердюссен & quot;). Другий літак Кудашева - за розмірами більший першого, з двигуном & quot; Гном & quot; в 50 к. с. - Був побудований восени 1910 р.
- & quot; Кудашев-3 & quot; - високоплан з розчалювальним фюзеляжем без обтягування і з дуговим шасі. Двигун - & quot; Анзані & quot; в 35 к. с. Конструкція була виключно легкою, простою і дешевою. Літак був виготовлено взимку 1910 р, робив пробіжки і невеликі підльоти.
- "Кудашев-4" - розвиток попереднього. Двигун - & quot; Гном & quot; в 50 к. с. Посадка льотчика - більш висока, кабан - двостійковий, дуговое шасі виражено в більш чистій формі. Крила змінні: для швидкості 60 і 80 км / год, останні з меншою кривизною і розмахом. Обтягування з обох сторін прогумованою матерією & quot;.
Четверта модель була зроблена на ризькому вагонному заводі «Руссо-Балт» на запрошення відомого підприємця М.В.Шидловського
Питання про пріоритет першого польоту на літаку вітчизняного виробництва тривалий час піддавалося сумніву. Про політ Олександра Сергійовича Кудашева 23 травня 1911 року повідомили київські газети, професор Артем'єв написал про нього і про аероплан "Кудашев-1" в журналі "Аеро - і автомобільне життя", однак довгий час у різних публікаціях першим російським авіатором-конструктором називали Я.М. Гаккеля (ще раніше вигадали якогось "механіка Голубєва", що нібито літав на аероплані А.Ф. Можайського). Адже князь Кудашев здійснив політ без попереднього повідомлення у Санкт-Петербург і не дочекався комісії зі столиці, щоб на льотному полі була присутня належна кількість спостерігачів. Попри бюрократію, вперше в Росії на вітчизняному аероплані літав все-таки князь Олександр Кудашев, в Києві, в Україні, а в Петербурзі Яків Гаккель піднявся в повітря на день пізніше, 24 травня.
Відразу після польоту щасливий пілот направив Михайлу Єфімову фотографію свого аероплана з таким написом: "Первому русскому авиатору первый русский аэроплан, поднявшийся в воздух, и его строитель шлют свой привет. Кн. А. Кудашев".
Залишилися також спогади сучасників, батька й сина – Миколи та Бориса Делоне: "Влітку 1910 р. Кудашев виконав перші в Києві невеличкі стрибки-польоти на своєму аероплані. Ці польоти були метрів 300 у довжину й на висоті 1-2 метри від землі. Цікаво, що такі дитячі починання справляли на присутніх незабутні враження: тепер холоднокровно дивлять на аероплани під хмарами, а тоді із запалом кричали «відділився» (від землі)". Є також свідчення Бориса Делоне: "В Києві літав князь Олександр Сергійович Кудашев і літав на своєму власному літаку. Спочатку він катався на ньому по полю за Пушкінським парком, вранці , а потім, у травні, нарешті, й злетів. Ми всі це бачили: це було вражаюче видовище. Правда, я не знав , що Кудашев – професор КПІ, думав, що він – дорослий студент". Олександр Сергійович своїми літаками викликав інтерес до авіації в майбутнього авіаконструктора Л.Л. Селякова. Саме останній стверджує, що гвинт до першого літака О.С. Кудашева було зроблено у Києві видатними авіаконструкторами та друзями князя – Ф.І. Билинкіним та І.І. Сікорським. Є відомості, що після польоту літак зламався, вдарившись об огорожу.
В окремих публікаціях зустрічається ім’я Олександра Сергійовича як члена Київського товариства повітроплавання. Проте, в Державному архіві Київської області, де зберігся фонд Київського губернського у справах про товариства присутствія, в архівній справі "О регистрации Киевского общества воздухоплавания" 30 вересня 1909 – 3 квітня 1910 рр. прізвище Олександра Сергійовича відсутнє. У ній знаходиться перелік членів-засновників товариства із власноручними їх підписами-автографами, статут останнього й інші матеріали. Можливо, О.С.Кудашев мав до нього якесь відношення. Найвірогідніше, він був знайомий з деякими засновниками товариства і його організаторами. В працях істориків авіації зустрічається інформація, що перший вдалий політ на літаку вітчизняного виробництва здійснив професор КПІ або виконуючий обов’язки екстраординарного професора цього інституту князь О.С. Кудашев. Але після подорожі у Францію та повернення до Києва в 1910 р. Олександр Сергійович не подав заяви з проханням надати йому якусь викладацьку посаду. Принаймні у його особовій справі такого документа немає, як немає й заяви про його звільнення в 1908 р. Хоча якщо враховувати, що з 1906 р. він був викладачем за вільним наймом, то в цьому немає нічого дивного. Є неперевірені свідчення, що пізніше він викладав у петербурзькому електротехнічному інституті. В 1911–1912 рр. Олександр Сергійович працював на Русо-Балтському вагонному заводі. Саме там, у Ризі ним було збудовано літак "Кудашев-4". 2 квітня 1911 р. конструктор піднявся на ньому в іспитовий політ над іподромом в Золітуді, й у подальшому він працював над його вдосконаленням. За моноплан Кудашева, продемонстрований на першій повітроплавальній виставці в С.-Петербурзі в квітні 1911 р., автор отримав велику срібну медаль. А через два місяці на цьому ж літаку авіатор і конструктор брав участь у змаганнях під час "Авіаційного тижня". Будував літаки він за власні кошти.
Подальша доля Олександра Сергійовича залишається невідомою. За однією версією, після виникнення конфлікту з керівництвом Русо-Балтського вагонного заводу, він переїхав до Франції, де з 1914 року викладав у Вищій Політехнічній школі в Парижі. За іншою – загинув під час революції у 1917 р.
/xix/12/25.pdf (із змінами)
