21 квітня 2017 р. виповнилося 90 років з дня виходу першого номеру нашої газети.
90 років тому студенти, викладачі й співробітники Київського політехнічного інституту ім. Християна Раковського (інститут носив тоді ім'я відомого революціонера, що деякий час очолював Раду народних комісарів УРСР) отримали перше число нової загальноінститутської друкованої газети "Київський політехнік". У логотипі газети вказувалося: "Орган Бюра кол-вів К.П.(б)У., ЛКСМУ, Виконбюра профсекцій, Правління та Місцевкому Київського політехнічного Ін-ту ім. Х.Раковського". Ця газета прийшла на зміну стінній газеті інституту, яка називалася "КПІР" – так само, як і інститут.
Перші номери газети підписав головний редактор – студент-політехнік і письменник-початківець Іван Мойся. Пізніше він став дуже відомим письменником. Щоправда читачі знають його не під його власним ім'ям, а під псевдонімом Іван Ле. Він увійшов в історію української літератури як автор одного з перших у радянській літературі "виробничих" творів "Роман міжгір'я", багатьох повістей і оповідань, епічних історичних творів, серед них і до сьогодні популярних романів "Богдан Хмельницький" та "Наливайко".
Цікаво, що рівно за місяць до "Київського політехніка", 21 березня 1927 року було засновано письменницький часопис "Літературна газета". Головним редактором цієї газети також став Іван Ле. Це видання було органом Всеукраїнської спілки пролетарських письменників. Так само як і "Київський політехнік", газета ця виходить донині під назвою "Літературна Україна". Це газета письменників України.
У передовій статті першого номера "Київського політехніка" вказувалося, що стінна газета "КПІР" прекрасно виконувала роль дзеркала громадської роботи в КПІ, і що друкована газета – це "вищий щабель громадської роботи в ВУЗ'і!". Ще говорилося, що потрібен обмін досвідом, викриття помилок, розумні, доцільні вказівки.
"Це й мусить виконати "Київський Політехник". Він мусить запалити в професора, чи в студента, чи в службовця жагу до створення загально приступних обставин дружньої, академічної роботи… Треба працювати. Треба взяти себе самого в жмені і так працювати, щоб і другого заохотило!"
Можна сказати, тут коротко сформульовано програму діяльності газети, яка виконувалася протягом усієї її історії. А історія ця була непростою: відбувалися не лише перерви і зміни назв, проходили і реорганізації нашого навчального закладу.
Багатотиражка "Київський політехнік" виходила лише півтора року. У 1928 р. деякий час через брак коштів вона знову виходила як стінгазета; з 20 січня 1929 р. видання поновилося під назвою "КПІ" і продовжило наскрізну нумерацію своїх попередниць.
У другій половині 1930 р. відбулась реорганізація Київського політехнічного інституту: на його базі було створено 8 самостійних інститутів, серед них і Київський машинобудівний інститут, багатотиражка якого "За червоні кадри" стала наступницею газети "КПІ". У червні 1934 р. три інститути – машинобудівний, енергетичний та хіміко-технологічний – були об'єднані в Київський індустріальний інститут, органом якого з 16 червня 1934 р. стала газета "Пролетарський студент". З номера 15 (100) від 17 грудня 1936 р. газета змінила назву на "Радянський студент".
У часи Другої світової війни інститут було евакуйовано в Ташкент, він влився до Середньоазіатського політехнічного інституту; виходила газета об'єднаних інститутів. Після повернення з евакуації у 1944–1948 рр. у КПІ виходила тільки стінгазета. З 1 січня 1949 р. відновилось видання багатотиражки під новою назвою "За радянського інженера", яка вела наскрізну нумерацію тільки з 1949 р., не враховуючи нумерації попередниць. З 1 січня 1988 р. газета стала виходити під первісною назвою "Київський політехнік", продовживши нумерацію з 1927 року: після №44 (1507) від 31 грудня 1987 р. вийшов 7 січня 1988 р. № 1 (2018).
Разом з усією країною інститут переживав бурхливі суспільні зміни. Разом з ним змінювалася і газета. Утім, вона витримала іспит часом і нині є однією з найстаріших університетських газет в Україні.
Уже рік "Київський політехнік" виходить у новому форматі, на восьми шпальтах. Попри те, що завдяки розвитку нових технологій кількість інформаційних каналів у сучасному світі значно збільшилася, університетська газета свого читача не втрачає. Понад те, тепер її читають не лише сьогоднішні студенти та співробітники Національного технічного університету України "Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського", але й їх колеги в багатьох країнах світу, адже "Київський політехнік" має власну сторінку на офіційному сайті університету, де розміщується кожний його новий номер. Але найголовнішим є те, що газета "Київський політехнік" сьогодні, як і впродовж усієї своєї історії, залишається головним літописцем подій, які відбуваються в стінах одного з найвідоміших вищих навчальних закладів України.
