Спільний українсько-німецький факультет машинобудування користується все більшою популярністю в КПІ. Студенти тут досконало оволодівають німецькою мовою, під час практики працюють на сучасному обладнанні, виконують дослідницькі проекти на замовлення української та німецької промисловості. Навчання на Спільному факультеті є добрим початком майбутньої кар’єри як в Україні, так і за кордоном.
Кореспондент “КП” розмовляє з к.т.н. О.П. Халімоном, який не так давно очолив Спільний факультет, ставши наймолодшим деканом НТУУ “КПІ”.
– Олександре Павловичу, Вам вдалося зробити вдалу кар’єру. Розкажіть, будь ласка, про Ваш шлях у НТУУ “КПІ”.
– Усе почалось з того, що будучи студентом ММІ я отримав стипендію ім. Леонарда Ейлера і поїхав на місяць у Німеччину. Виконував там дослідження. Потім захистив магістерську, вступив до аспірантури. Паралельно інтенсивно вивчав німецьку мову. Успішно закінчив навчання. І 2007 р. став заступником декана Спільного факультету машинобудування НТУУ “КПІ”, а з минулого літа я вже, як бачите, декан факультету.
– Для кожного декана свій факультет – найкращий. Принаймні таким його хочеться бачити. Переконайте мене і читачів, що ви справді найкращі.
– Ми єдині в Україні надаємо можливість студентам після шести років навчання отримати два дипломи: український (НТУУ “КПІ”) та німецький (Університету ім. Отто-фон-Геріке). Це не подвійний диплом, який видають в інших закладах. Це два повноцінні дипломи! Також ми гарантуємо високі знання німецької мови. Німецьку наші студенти грунтовно вивчають у стінах “КПІ”. Починаючи з другого курсу, ми щороку проводимо для них мовну практику із залученням викладачів Університету ім. Отто-фон-Геріке. Після такої підготовки наші підопічні можуть без проблем скласти іспит DSH (іспит із німецької мови для іноземних абітурієнтів) і поїхати навчатись за кордон.
– Які предмети Ви викладаєте? Чим сучасні студенти відрізняються від Ваших однолітків у студентські роки?
– Зі студентами спілкуюсь щодня. Викладаю опір матеріалів, механіку.
На мій погляд, сучасні студенти, на жаль, не надто зацікавлені в освіті. Вчаться тільки відсотків 20. Інші навчатися не прагнуть. На запитання: “Чого ви хочете?”, замість “Вчитися”, чуєш: “Отримати диплом”. (Сумно посміхається.)
– Розкажіть про своїх кращих студентів – гордість факультету.
– З першого випуску троє студентів отримали стипендію на навчання в Німеччині. Причому іспит вони складали на загальних умовах, разом із студентами, для яких німецька мова є рідною. Та із чотирьох можливих стипендій три отримали наші студенти. Це Петро Ткачук (ММІ), Олексій Клімов (ММІ) та Сергій Красноруцький (ЗФ).
– Чи підтримує ваш факультет дружні зв’язки з іншими країнами, крім Німеччини?
– У нас є українсько-німецький факультет! (Сміється.) Також підтримуємо дружні стосунки з Великобританією та Польщею.
– Чим живуть ваші студенти у вільний від навчання час?
– На жаль чи на щастя, нашим студентам ніколи брати участь у розважальних заходах. Тільки німецької мови в них по 12 годин на тиждень. При цьому мають багато самостійної роботи. Щоб продовжувати навчання на нашому факультеті, вони повинні мати середній бал 4,5.
– А раптом середній бал нижчий за 4,5?
– На першому курсі ми їх іще попереджаємо. А далі… лишаємо тільки тих, хто справді вартий вчитись на Спільному факультеті.
– І наостанок: яким бачите майбутнє факультету? Чи хотілося б що-небудь змінити?
– Змінити? Хотілося б знайти спонсора, який би оплачував навчання наших студентів за кордоном. Проте зараз це неможливо. Криза все-таки. Конкуренція серед кадрів висока, як ніколи. Та я вірю, що наші студенти – найкращі фахівці свого напряму. Тому майбутнє наше веселкове.