Київська політехніка по праву вважається кращим вищим навчальним закладом України. Інженерно-хімічний факультет НТУУ “КПІ” – один із найстаріших в університеті. Та, незважаючи на свій поважний вік, за словами декана Євгена Миколайовича Панова, факультет динамічно розвивається, лишається вічно молодим, привабливим для абітурієнтів, а його випускники – затребуваними в промисловості.
З нагоди ювілею кореспондент “КП” зустрілася з проф. Є.М.Пановим і підготувала розповідь про сьогодення ІХФ.
Підготовка фахівців. Як відомий науковець і досвідчений педагог, Євген Миколайович щиро переймається проблемами, що з ними стикається інженерна освіта в Україні. Перш за все, хвилює те, що за період 1990-2000 років утворилася значна прогалина у вихованні кадрів інженерного профілю. Причина досить проста: нестійка економіка держави та розвиток нових гуманітарних й економічних спеціальностей призвели до зниження рівня престижності інженерних спеціальностей, хоча попит на них не зменшився. Тому нині на підприємствах працюють переважно люди старшого віку, в той час як державі вкрай потрібні молоді фахівці.
Працевлаштування. Проблемним є і вихід випускника на ринок праці. Роботодавці потребують лише кваліфікованих працівників, з високим рівнем практичних знань, хоча самі не готові робити свій внесок у навчання спеціалістів, часто не виконують умов щодо розподілу праці. На даний момент факультет успішно справляється з проблемою розподілу випускників на роботу.
Болючою проблемою залишається соціальна незахищеність випускника-інженера. Гостро стоїть одвічна проблема із забезпеченням житлом. Молодим фахівцям вкрай потрібні молодіжні кредити на житло, стипендія студента повинна дорівнювати мінімальному прожитковому рівневі. На жаль, на сьогодні відсутня належна законодавча база щодо захисту молодих спеціалістів, яким потрібна підтримка держави.
ІХФ – основа інженерної освіти для виробництва. Незважаючи на економічні негаразди, існує попит на фахівців з інженерною освітою. Майже всі сфери виробництва потребують спеціалістів-інженерів: машинобудування, металургія, харчова промисловість, енергетика, виробництво пластмас, паперу, будівельних матеріалів.
Саме ІХФ є фундаментом інженерної освіти для цих галузей. Факультет є досить збалансованим, широкопрофільним. Його представляють 4 кафедри: кафедра хімічного, полімерного та силікатного машинобудування (завідувач проф.
Є.М. Панов), існує з 1933 року; кафедра машин і апаратів хімічних та нафтопереробних виробництв (завідувач проф. Я.М.Корнієнко), створена 1928 року; кафедра автоматизації хімічних виробництв (завідувач проф. М.З.Кваско); кафедра екології та технології рослинних полімерів (завідувач проф. М.Д.Гомеля).
Досягнення факультету. Останнім часом зріс інтегральний показник факультету. За сумою навчального та наукового рівнів, фінансової діяльності, роботи з іноземними студентами, благоустрою ІХФ знаходиться на 4-5 місці в університеті. Можливо, цей якісний показник підвищується з наближенням поважного ювілею факультету, хоча треба віддати належне викладацькому складові, 87% якого мають науковий ступінь і забезпечують гідне місце факультету на загальноуніверситетському рівні.
Навчальний процес. Із впровадженням Болонських домовленостей посилюються вимоги до навчального процесу. Як наслідок – жорсткі відрахування. За словами декана, цей процес є досить болісним для факультету, але й необхідним, адже треба боротися за якість підготовки фахівців. Євген Миколайович навів красномовний факт: на час заснування КПІ, коли кількість студентів була мізерною (120 проти сучасних 41 700), кожен із випускників став повноцінним інженером. До такого рівня освіти повинен прагнути університет і сьогодні.
Факультет іде в ногу з часом. У зв’язку з розвитком виробництв на факультеті створюються нові курси. Зокрема, на кафедрі екології та технології рослинних полімерів під керівництвом професорів О.П. Шутька та В.Д. Гомелі відкрито нову спеціальність “Екологія та охорона навколишнього середовища” та дві спеціалізації: “Управління природокористуванням та екологічною безпекою”; “Екологія хіміко-лісового комплексу”. Нові навчальні плани відповідають сучасним запитам.
Студенти. Усього на факультеті навчається близько 1350 студентів. Сімнадцять відсотків – відмінники. Десять студентів отримують іменні стипендії. На ІХФ навчається чимало іноземців. Але студентське середовище відзначається однорідністю і толерантністю. Як правило, вихованці хіміко-інженерного комфортно почувають себе в колективі.
Євген Миколайович своїми студентами дуже задоволений. Чимало здобутків отримав факультет на університетських змаганнях і конкурсах завдяки активності та самоорганізованості студентів. Так, команда КВК ІХФ – фіналіст чемпіонату КПІ. У змаганнях з футболу інженери-хіміки були серед фіналістів. Студент І.С. Кузнєцов (гр. ЛП-41) – призер чемпіонату з шахів (у складі збірної КПІ – 1 місце серед вузів м. Києва), команда ІХФ з аеробіки виборола перше місце у чемпіонаті КПІ. Студент О.А. Швацький (гр. ЛА-32) – переможець фотоконкурсу КПІ.
Єдина проблема факультету – відсутність власного гуртожитку. Шістдесят відсотків студентів – не місцеві, мешкають у п’яти гуртожитках студмістечка, що гальмує виховну роботу. З іншого боку, така “широка географія” урізноманітнює студентське життя студентів факультету. Приємно, що випускники не забувають рідний факультет. Чимало з них залишаються працювати на факультеті як викладачі, інші надають спонсорську допомогу для розвитку факультету. Так, значну спонсорську допомогу при будівництві корпусу ІХФ надали випускники.
Наукова робота. За підсумками наукової роботи ІХФ знаходиться в п’ятірці кращих. Євген Миколайович переконаний, що наукова робота має бути фундаментом усього навчального процесу, освіта без науки існувати не може. Тому наукове життя на факультеті досить активне. Всього наукових співробітників ІХФ – 45, за останні роки було захищено 15 кандидатських дисертацій та 2 докторські. Видано більше 30 монографій та навчальних посібників. Вийшли друком понад 150 наукових статей і т.п.
Але нині науковці поставлені в жорсткі фінансові рамки. Сучасне законодавство, вважає декан, не створює належних передумов для розвитку науки на базі університетів. Як науковець Євген Миколайович болісно сприймає Закон України “Про консолідований бюджет”, згідно з яким усі кошти, отримані вузами за надання навчальних послуг, а також від наукової роботи, вважаються бюджетними. Це породило жорстку регламентацію надходжень і витрат, а також обтяжливі тендерні процедури на закупівлю від комп’ютерів до унікального обладнання. Декан ІХФ вважає це неприйнятним для прикладної наукової роботи. За його словами, “держава батогом заганяє науковців у тінь”. Ця проблема може бути вирішена лише на рівні зміни законодавства. Наукова робота повинна забезпечувати університет надходженнями, як в усіх європейських університетах. Євген Миколайович щиро сподівається на швидке подолання цієї проблеми.
Матеріально-технічне забезпечення. Щодо матеріально-технічної бази, то керівництво факультету намагається підтримувати її на високому рівні. ІХФ розміщується у 19 корпусі, який незабаром святкуватиме своє 30-річчя. У цьому корпусі розміщено підрозділи п’яти факультетів: всього 35% корисної площі займає ІХФ, 22% – кафедри ММІ, ФП – 8%, ФМФ – 4%, ІФФ – 5%. Однак матеріально-технічна база забезпечується за кошти інженерно-хімічного факультету. Гордість корпусу – буфет із зручним умеблюванням. Відмінно налагоджена система охорони. Добрим словом згадав декан коменданта і завідуючу господарством в одній особі – Марію Дмитрівну Кисельову, яка забезпечує порядок у корпусі.
У майбутнє – з оптимізмом. Незважаючи на численні проблеми, з якими доводиться стикатися в роботі, проф. Є.М. Панов сповнений оптимізму, переконаний, що будь-які труднощі можна подолати, особливо, якщо працювати в команді однодумців, де кожен – непересічна особистість. Євген Миколайович вдячний своїм колегам і помічникам: заступнику декана проф. Михайлу Зіновійовичу Кваску, проф. Анатолію Івановичу Жученку, співробітниці факультету Людмилі Петрівні Антонечко, членам студради та профбюро факультету – Віктору Ліщенку, Олексію Жученку та багатьом іншим.