Політехніки старшого покоління добре пам'ятають Анатолія Володимировича Павлова (1919 – 2008) – видатного вченого в галузі геометричного моделювання поверхонь, д.т.н., завідувача кафедри нарисної геометрії, інженерної та комп'ютерної графіки (1965–1989), академіка АН вищої школи України (1994), заслуженого працівника вищої школи України (1972), організатора відомої у світі наукової школи з прикладної геометрії.    

Народився А.В.Павлов 16 червня 1919 р. у Києві. Його батько був одним із перших пілотів, і любов до авіації передалась синові ще з дитячих років. Мати як педагог не перешкоджала синові у цих захопленнях. У 1937 р. юнак  вступив до КПІ на спеціальність "Верстати, інструменти та механічна обробка металів". Після закінчення навчання в 1941 р. отримав призначення на Київський авіаційний завод, з яким на початку війни був евакуйований в Новосибірськ, де працював старшим технологом штампувально-інструментального цеху авіабудівного заводу ім. В.П.Чкалова. Цей завод виробляв протягом доби понад 25 літаків-винищувачів і кував нашу перемогу над фашистами.

Там, на Новосибірському авіазаводі, і сформувався напрям його майбутньої наукової діяльності, пов'язаної з літакобудуванням, з конструюванням нових складних поверхонь, які відповідали певним технічним і технологічним завданням та здійснювались на основі передових інформаційних технологій з використанням напрямів багатовимірної геометрії. Тому, працюючи в КПІ з 1946 року, А.В.Павлов провадив подальші дослідження за цією тематикою методами нарисної та прикладної геометрії з метою створення технології побудови геометричних моделей поверхонь складної форми.

Професор А.В.ПавловУ стінах нашого інституту він отримує наукові результати, які лягли в основу його кандидатської та докторської дисертацій. Дослідження виконувалися спільно з Київським механічним заводом ім. О.К.Антонова, Київським авіаційним виробничим об'єднанням, Науково-дослідним інститутом авіаційної технології. За результатами співпраці на підприємствах галузі були створені системи геометричних розрахунків "Сигма" і "Сигрант". Під керівництвом А.В.Павлова 11 інженерів з двох авіаційних заводів Києва та нашого інституту успішно закінчили аспірантуру і захистили кандидатські дисертації. Троє з них стали докторами наук.

Саме в той час необхідно було піднімати сільське господарство, і Анатолій Володимирович, будучи науковцем широкого профілю, розпочав наукові дослідження, спрямовані на розробку нових методів геометричного моделювання робочих поверхонь ґрунтообробних знарядь. Дослідження проводились на основі створення моделей робочих конструкцій, експериментального конструювання і впровадження у виробництво нових поверхонь робочих органів ґрунтообробних знарядь. Наступний етап – впровадження зразків нової техніки з проведенням польових випробувань нових робочих поверхонь та патентуванням отриманих рішень (ВО "Тернопільський комбайновий завод", ВО "Будшляхмаш", ВО "Джулинка", Вінницька обл.). За цим напрямом викладачами кафедри було отримано понад 100 авторських свідоцтв на винаходи, 12 патентів різних країн (НДР, Франції, Китаю, Індії, Угорщини, Болгарії), були створені промислові та серійні зразки нового передового сільськогосподарського знаряддя, відмічені медалями ВДНГ УРСР.

Анатолій Володимирович постійно опікувався молодими дослідниками, коригував їхні впровадження у виробництво. Він уважно слідкував за розробками молодих викладачів, проводив семінари та відправляв їх на міжнародні конференції, які збагачували,  давали наснагу та подальшу перспективу в дослідженнях.

Також Анатолій Володимирович показав себе як видатний педагог. Створений ним курс відеолекцій з нарисної геометрії, який він читав на курсах підвищення кваліфікації для викладачів вишів з усього Радянського Союзу, підготовлений телестудією КПІ у 80-х роках минулого століття, демонструє видатний викладацький талант і майстерність академіка. Цим курсом користуються і сучасні студенти, він логічно вписався в дистанційне навчання і сьогодні допомагає викладачам нашого інституту та й інших ЗВО підвищувати кваліфікацію і лекторську майстерність.

У 1980–90-х рр. під керівництвом проф. А.В.Павлова цю систему було вдосконалено і підсилено технічними засобами навчання, зокрема навчальним телебаченням. Для цього було створено курс відеолекцій з нарисної геометрії, який прочитав проф. А.В.Павлов. Цей курс разом зі спеціально розробленими до цього робочими зошитами та картками програмованого контролю з використанням відеомагнітофонів стали основою так званого "паралельного навчання", розробленого к.п.н., доцентом Г.О.Гнітецькою і призначеного для позааудиторної самостійної роботи студентів.

    У 90-ті роки ХХ сторіччя кафедра стала одним з піонерів навчання студентів молодших курсів основ нарисної геометрії, інженерної та комп'ютерної графіки. Викладачі кафедри – професори В.В.Ванін, Ю.І.Бадаєв, С.М.Грибов, доценти В.Й.Залевський, О.О.Стрельченко, Ю.О.Дорошенко, Ю.П.Ковалевський, Є.М.Городецький – розробили відповідне методичне забезпечення. Слід зауважити, що розроблена професором А.В.Павловим та його учнями теорія геометричного моделювання була втілена в розробку різноманітних виробів від космічного багаторазового корабля "Буран" та літаків – до екологічних знарядь сільськогосподарського машинобудування.

    Створена Анатолієм Володимировичем наукова школа продовжує існувати і розвиватися під керівництвом його учнів, його наукова спадщина  розкриває нові горизонти  для досліджень, які проводять молоді вчені. Ми завжди пам'ятаємо і шануємо нашого вчителя, нашого наставника. З повагою до нього завжди будуть ставитися і наші послідовники, наші учні.

В.П.Юрчук, професор ФМФ, О.О.Лебедєва, ст. викл. кафедри