У цьому році видатному випускнику КПІ Майдаржавину Ганзорігу виповнилося б 75 років
У 1976 році в колишньому СРСР було ухвалено рішення про виконання у 1978-1983 рр. перших у світі міжнародних пілотованих космічних польотів. Серед дев'яти країн, які мали взяти участь у цій програмі, була і Монгольська Народна Республіка. Програма ця мала назву "Інтеркосмос".
Історично склалося так, що Монголія, займаючись переважно кочовим тваринництвом, мала обмаль досвідчених науково-технічних фахівців. Тому на відміну від інших країн, де відбір кандидатів у космонавти здійснювався тільки серед військових льотчиків, в МНР до нього долучилися і цивільні фахівці.
18 березня 1978 р. рішенням спеціальної комісії, затвердженим урядом МНР, із чотирьох кандидатів були остаточно відібрані двоє: Жугдердемидійн Гуррагчаа і Майдаржавин Ганзоріг. Перший був військовим інженером, у 1977 р. закінчив Військово-повітряну інженерну академію ім. М.Є. Жуковського у Москві, другий – цивільним інженером-теплотехніком, у 1975 р. закінчив Київський політехнічний інститут.
✨
Народився Майдаржавин Ганзоріг (Ганхуяг) 5 лютого 1949 року у сім'ї монгольських кочівників, в якій було ще 2 сини та 5 дочок. У 1955 році його батько Б. Майдаржав став керівником виробничо-кооперативної спілки, а потім – головою сомона (міста) Цецерлег, куди з юрти переселилася вся його сім'я. У 1958 році Майдаржавин розпочав навчання в 10-річній середній школі. "Він вчився відмінно. Старанно займався математикою та фізикою. Брав участь у шкільній, регіональній та республіканській олімпіадах з математики і щоразу займав призові місця, – згадував його молодший брат Тумурбатар. – Він був талановитим хлопчиком: полюбляв малювати, захоплювався спортом, грав на музичних інструментах".
У вересні 1968 року Ганзоріг поступив на підготовчий факультет Іркутського державного університету. Із його студентської характеристики: "…прибув на факультет з незадовільними знаннями з природничих дисциплін та дуже слабкими з російської мови. … Володіє дуже гарними здібностями та може навчатися тільки на "відмінно". Дуже допитливий, вміє застосовувати теоретичні знання на практиці…"
Після року підготовки, у вересні 1969 року був за розподілом направлений для подальшого навчання до Київського політехнічного інституту. Його зарахували до групи автоматизації теплоенергетичних процесів (АТЕП-167) теплоенергетичного факультету. Тут його здібності почали розвиватися за новим напрямом.
Своїми спогадами поділилася Наталія Іванівна Педос (Сташейко), яка тоді була старостою цієї групи. "Наша група була інтернаціональною: 12 студентів із В'єтнаму, 4 – з Монголії та 9 – "наших". Серед монголів особливо виділявся Ганзоріг, якого ми всі називали зменшеним іменем – Гана. Це був веселий, компанійський хлопець, який цікавився майже всім – від наших національних звичаїв до кожного слова та виразу, що було почуто на вулиці… Він завжди пригощав нас привезеними з дому національними продуктами, про які ми взагалі нічого не знали та ніколи не куштували".
Після закінчення КПІ з дипломом інженера-теплоенергетика у 1975 році Ганзоріг поїхав на батьківщину та за розпорядженням монгольського уряду став працювати інженером з автоматизації на тепловій електроцентралі №1 в столиці Монголії – місті Улан-Батор. Тут він вніс низку новаторських пропозицій для забезпечення ефективнішої роботи енергетичної галузі країни.
З 1977 року в Монголії розпочався відбір кандидатів для космічного польоту в межах програми "Інтеркосмос". У ньому взяли участь як військові, так і цивільні фахівці. Серед цивільних за станом здоров'я та рівнем знань спочатку відібрали 13 осіб. З їхнього числа згодом було відібрано лише двох – випускників КПІ і, до того ж, одногрупників Майдаржавина Ганзоріга та Бегзсуреана Церендоржийна. Їх направили на роботу до відділу космічних досліджень Фізико-технологічного інституту АН Монголії.
У 1978 році Ганзоріга призивають на військову службу до Збройних Сил Монголії та наприкінці січня направляють до Москви для більш глибокого медичного обстеження.
Після відбору кандидатом від МНР для космічного польоту, вже у жовтні 1978 року Ганзоріга було призначено в дублюючий екіпаж космічного корабля "Союз-39". Він розпочав заняття у Центрі підготовки космонавтів ім. Ю.О. Гагаріна. Наталія Іванівна згадує: "Після випуску з інституту ми вже не сподівалися зустрітися з нашими іноземними друзями… Аж раптом влітку 1980 року я отримала листа. Конверт був підписаний знайомим гарним, рівненьким почерком Гани. Більш за все мене здивувала зворотна адреса: "Московська обл., Зоряне містечко". Гана повідомив, що проходить навчання у Центрі підготовки космонавтів. Мене це дуже здивувало – який може бути зв'язок між інженером-теплоенергетиком та космонавтом? Між нами розпочалося листування, і тільки після спільного радянсько-монгольського космічного польоту Гана сповістив, що був у складі дублюючого екіпажу як космонавт-дослідник".
Політ космічного корабля "Союз-39" та орбітальної станції "Салют-6" відбувся з 22 по 30 березня 1981 року. Основний екіпаж – Володимир Джанібеков та Жугдердемидийн Гуррагчаа, дублюючий – Володимир Ляхов та Майдаржавин Ганзоріг. Перевагу на політ було віддано монгольському військовому, хоча за рівнем своїх знань Ганзоріг був краще готовим до проведення запланованих наукових експериментів на орбіті. І це він довів у майбутньому…
Під час польоту було виконано 25 різноманітних експериментів – найбільша кількість в одному польоті за весь час реалізації програми "Інтеркосмос". Серед них – "Біосфера-Мон" та "Ердем", геофізичні дослідження території Монголії. Територія ця за площею є дуже значною (майже утричі перевищує територію України), до того ж має складний рельєф. Гори та височини, малонаселені степи, величезна пустеля Гобі – все це утруднювало наземні дослідження Монголії. Отож із космосу проводилися спостереження та фотографування теренів країни з метою вивчення геологічних об'єктів і стану пасовищ, визначення площ водних ресурсів, виявлення районів, перспективних для пошуку корисних копалин. Під час експерименту "Улан-Батор" досліджувалося й забруднення атмосфери над столицею Монголії.
Хоча Ганзорігу не довелося взяти участь у космічному польоті, але він пройшов повну теоретичну та практичну підготовку до виконання експериментів на орбіті. Йому було присвоєно звання "Льотчик-космонавт МНР". А після польоту саме йому випало обробляти результати космічних експериментів на землі та проводити подальші наукові дослідження в інтересах своєї Батьківщини. У травні 1981 року його призначили старшим науковим співробітником сектора космонавтики Монгольського фізико-технологічного інституту (МФТІ), а в листопаді він поїхав до Москви та в Інституті космічних досліджень Академії наук СРСР почав працювати над кандидатською дисертацією, що стосувалася дистанційного зондування Землі з космосу. Взяв участь в експерименті з вивчення стану трав'яної рослинності Монголії за результатами спектроскопічних спостережень із космосу. У 1984 році після успішного захисту дисертації на тему "Оцінка можливості вивчення стану рослинності польової зони Монголії засобами аерокосмічного зондування" йому було присвоєно вчений ступінь кандидата технічних наук. А у квітні того ж року він разом з послом Монголії в СРСР відвідав Київський політехнічний інститут як почесний гість.
З 1984 по 1990 роки Майдаржавин Ганзоріг завідує Науково-методичною лабораторією обробки аерокосмічної інформації Монголсьского фізико-технологічного інституту. У 1990 році призначається директором Монгольського інституту інформатики та дистанційного зондування Землі, очолює монгольську Міжнародну робочу групу з дистанційного зондування "Інтеркосмос". Він розробив та очолив міжнародний проєкт "ГеоМон-90", метою якого було одночасне вивчення динаміки геосистем на повітряному, космічному і наземному рівнях.
У рамках монголо-японського проекту "Гурван-Гол" (1989-1993 рр.), Ганзоріг працював у монгольській частині з обробки, використання та геофізичного спостереження за аерокосмічною інформацією і публікував дослідні звіти та статті про можливості використання геопросторових систем для археологічних досліджень.
Його наукові досягнення оцінили у світі. У 1997 році Майдаржавина Ганзоріга нагородили золотою медаллю імені Осборна Мейтленда Міллера, яку Американське географічне товариство присуджує кращому вченому світу у сфері картографії. Варто зауважити, що цю медаль засновано в 1968 році і до 2019 року нею було нагороджено усього 8 вчених. Ганзоріг став третім… У 2006 році йому присвоїли звання "Залужений діяч науки Монголії", а у 2011 році – найвище державне звання "Герой праці Монголії".
Директором Інституту інформатики він працював 24 роки – до виходу на пенсію в березні 2014-го. Але продовжив роботу на посаді провідного наукового співробітника та тематичного керівника інституту й надалі.
Майдаржавин Ганзоріг опублікував книгу "Супутники та пристрої дистанційного зондування Землі" і понад 170 наукових статей. Співавтор Монгольської енциклопедії в галузі космічних наук. Опублікував сотні науково-популярних статей та інтерв'ю в соціальних мережах, газетах, журналах і книгах. Був членом конференції Монгольської академії наук, членом Національної інженерної академії, заступником голови Ради з академічних ступенів Університету науки і технологій. Став доктором технічних наук і з 1984 року як професор читав у Монгольському університеті лекції. Під його керівництвом були захищені 3 кандидатські та 3 магістерські дисертації. Його робота (у співавторстві) над "Методологією обробки даних з декількох джерел" посіла друге місце при нагородженні Монгольською науковою премією 2005 року.
Аж раптом… Згадує Наталія Педос (Сташейко): "… 4 липня 2021 року із Монголії мені прийшла шокуюча звістка – не стало нашого Гани… Я відразу сповістила всім друзям у В'єтнам, по Україні. Ми всі дуже любили Гану за його щирість, відкритість, широту душі, тому всі були дуже засмучені його раптовою смертю. Але пам'ять про нашого щирого, відданого друга, про роки спільного навчання та приємного спілкування з ним назавжди залишилась з нами!"