Про цю рослину можна сміливо ставити запитання телевізійним знавцям. Традиційна окраса садів і парків. Навесні – полум'яніє, восени – дарує. Щедро дарує плоди, багаті вітамінами й мікроелементами, які у вигляді джемів і пастили смачні та гарні, а в лікарських препаратах сприяють здоров'ю й довголіттю.
Це айва японська, або хеномелес, що в КПІ росте на Музейній площі праворуч від пам’ятника Є.О.Патону. Ця ніжна японочка відома в Європі понад 200 років, і тільки в минулому столітті її почали цінувати й культивувати як плодово-ягідну культуру, вивели сорти з великими плодами і неколючими пагонами. Крім того, рослина – чудовий медонос. Кущі добре формуються і підходять для посадки в як живоплоти, а також, за рахунок потужної кореневої системи, для укріплення ґрунтів і запобігання їх ерозії. Окремі гібриди застосовують для вирощування бонсай. Усього є близько 500 сортів айви японської, проте в наших широтах росте лише невелика їх частина.
Рослина дуже невибаглива, стійка до засухи, росте на будь-яких ґрунтах, вік – до 60 років, любить сонце і напівтінь, легко і швидко розмножується насінням і відводками і, головне, рясно і довго цвіте. На початку травня голі ще гілки вкриваються червоними (помаранчевими) щільними пучками квітів. Виглядають неймовірно гарно (вогняно). Плоди з'являються на кущах 3–4-річного віку. Дозрівають у кінці вересня – жовтні. Вони щільно розташовані по всій довжині пагонів, розміром 3-5 см, вагою до 50-70 г, грушоподібної або яблукоподібної форми, з ароматом лимона, яблука і ананаса, вкриті восковим нальотом, тому довго залишаються свіжими. Дуже міцні, навіть давно зібрані, мабуть, це і послужило грецькій назві "хеномелес", що означає "розколоти яблуко". Слабкі заморозки кущі переносять добре, але плоди краще зібрати заздалегідь.
Айва японська, яку ще називають північним лимоном, може вважатися чемпіоном серед плодів і ягід за вмістом вітаміну С. В окремих сортах його 180 мг на 100 г продукту, що в кілька разів більше, ніж у лимона. Навіть навесні аскорбінової кислоти в зацукрованих плодах більше, ніж в привізних цитрусових.
Крім того, айва багата каротином, вітамінами РР, Е, В1, В2, В6, мікроелементами: калієм, магнієм, міддю, цинком, і особливо йодом і кобальтом, а також немає їй рівних і за кількістю пектинів. Айві ми зобов'язані і походженням слова "мармелад". Адже португальське слово marmelo означає не що інше, як "пюре з айви". Специфічний терпкий смак плодів викликаний дубильними речовинами.
Легенди свідчать, що японську айву використовували для приготування різних, у тому числі і цілющих страв при дворах японських і китайських імператорів. Вона відома як символ родючості і любові, її присвячували богині Венері. У законах Солона (один із "семи мудреців" Стародавньої Греції) її рекомендували їсти в день весілля, щоб життя молодят було таким само гарним, як і благородний аромат айви. Її запікали з медом, видаливши серцевину. Лікувальне застосування айви описано в старовинних медичних книгах Сходу, згадує її в своїх працях і Авіценна.
А ми щодня пробігаємо площею повз кущі з рясними плодами, які вважаємо несмачними, і не переймаємося повагою до цієї невибагливої та такої корисної рослини – айви японської.