У листопаді 2008 року виповнилося 125 років від дня народження видатного вченого-металурга зі світовим ім'ям, Героя Соціалістичної Праці, кавалера 7 орденів Леніна та інших нагород, лауреата Ленінської і Державних премій СРСР, організатора й керівника багатьох металургійних заводів, ЦНДІчермету, Інституту металургії АН СРСР, академіка АН СРСР, випускника КПІ Івана Павловича Бардіна.
Народився Іван Павлович 13 листопада 1883 р. в с. Широкий Уступ Аткарського повіту Саратовської губернії в сім'ї сільського шевця. У 1891 р. сім'я переїхала до м.Саратова, де з 1892 р. він навчався в міському початковому та ремісничому училищах, а в 1896–1902 рр. був учнем Маріїнського землеробного училища.
У 1903 р. І. Бардін вступив до Ново-Олександрівського інституту сільського і лісового господарства, з якого був виключений за участь у студентських заворушеннях. У 1906 р. його зараховують на сільськогосподарський факультет КПІ. Через матеріальну скруту І.П. Бардіну довелось одночасно навчатися і працювати. Робота знайшлася в лабораторії фізикохімії, вона так захопила студента, що він перейшов на хімічне відділення інституту з наміром спеціалізуватися в галузі хімічної технології. Випадково потрапивши на лекцію з металургії професора Василя Петровича Іжевського, молодий “сільськогосподарник” Іван Бардін остаточно визначив свою життєву стезю. Івану Павловичу пощастило – доля звела його з людиною великої душі, досвідченим педагогом. Слова вчителя “...история металлургии неразрывно переплетается с общей историей науки и культуры, …доменный процесс сказочно красивый, хотя и очень сложный…” були співзвучні захопленням студента технічними дисциплінами. “Я буду доменщиком”, – неодноразово повторював про себе Бардін.
В.П. Іжевський побачив у молодому Івані Бардіні великі потенційні можливості, передчував його майбутні звершення як металурга. 31 січня 1910 р. Іван Павлович успішно захистив дипломний проект з мартенівської печі й отримав диплом інженера-технолога за спеціальністю “Металургія”. Протягом березня 1910 р. він проводив дослідні роботи, а у квітні звернувся з клопотанням про відпустку, потім про відрядження “на екскурсію по металургійних заводах півдня Росії” для пошуку роботи. Коли це не вдалося, виїхав у США.
У 1910–1911 рр. працював на американських заводах робітником. Після повернення до Києва почав працювати, за рекомендацією В.П. Іжевського, на Юзівському металургійному заводі під керівництвом чудового майстра доменної справи М.К. Курако, якого Іван Павлович з гордістю називав своїм другим учителем. У 1916–1923 рр. І.П. Бардін працював на Єнакієвському металургійному заводі: начальником доменного цеху, головним інженером, директором заводу і рудників. У 1924–1929 рр. він – головний інженер Макіївського заводу, а потім заводу ім. Дзержинського у Каменському (Дніпродзержинськ). У 1929 р. йому було доручено керівництво будівництвом величезного на той час Кузнецького металургійного комбінату. З'явилася можливість втілити заповітну мрію ентузіаста доменної справи М.К. Курако – побудувати на базі коксуючого кам'яного вугілля високої якості металургійний завод з великими доменними печами, невідомими на той час у Європі. Величезне за масштабами будівництво було здійснено в рекордно короткий термін – за три роки.
У 1932 р. І.П. Бардіна було обрано дійсним членом Академії наук СРСР, у 1939 р. – призначено заступником наркома чорної металургії СРСР, головою президії Уральського філіалу АН СРСР, він очолив створений за його ініціативою Інститут металургії АН СРСР. У 1942 р. учений обраний віце-президентом АН СРСР. З 1943 по 1960 р. він завідував кафедрою економіки й організації чорної металургії в Московському інституті сталі і сплавів.
У роки Великої Вітчизняної війни І.П. Бардін керував комісією президії АН СРСР з мобілізації ресурсів східних районів держави на потреби оборони. У повоєнні роки багато праці і зусиль віддав відновленню й реконструкції зруйнованих війною металургійних підприємств. З ініціативи і за участю І.П. Бардіна була створена Північна Магнітка – Череповецький металургійний завод.
Найважливішими проблемами розвитку чорної металургії І.П.Бардін вважав підготовку сировинної бази, рудних матеріалів і палива; широке використання кисню в металургії, вдосконалення киснево-конверторного процесу; комплексну автоматизацію металургійних процесів; створення агрегатів безперервної розливки сталі; розробку нових технологій виробництва чавуну і сталі.
Як учений зі світовим ім'ям І.П. Бардін був обраний академіком Академій наук Угорщини, Чехословаччини, НДР, Румунії.
І.П. Бардін не втрачав зв'язків зі своєю альма-матер – Київським політехнічним інститутом. У 1944 р. він сприяв організації металургійного факультету інституту у складі чотирьох кафедр, які очолили відомі вчені академіки АН УРСР М.М. Доброхотов, В.М. Свєчніков, чл.-кор. АН УРСР В.Є. Васильєв і перший декан професор К.І. Ващенко. Згодом на цьому факультеті працювали академік АН УРСР В.Н. Гриднєв, чл.-кор. АН УРСР Г.В. Самсонов, професори В.І. Явойський, В.С. Кочо, В.Г. Пермяков та ін. За роки діяльності факультету з його стін вийшло понад 8000 фахівців, серед яких 22 обрані академіками і чл.-кор. НАН України, а В.І. Трефілов і О.М. Дихне удостоєні високого звання академіків РАН.
Великий внесок зробив Іван Павлович у виховання інженерів-металургів і вчених-металургів. Навколо нього об'єднувалась талановита молодь, наслідуючи його глибоко науковий і всебічний підхід до вирішення проблем, високу принциповість і відданість металургії. У серпні 1952 р., перебуваючи в Києві у складі Державної комісії з питань будівництва магістральних газопроводів, І.П. Бардін відвідав КПІ, побував в аудиторіях, лабораторіях, тепло згадував В.П. Іжевського. У 1954 р. Іван Павлович надіслав студентам металургійного факультету КПІ лист “О творческом и “школярском” подходе к изучению теории металлургии”. У цьому листі Іван Павлович згадував про роки навчання в інституті, особливу увагу приділяв спеціальності інженера, набуттю інженерного досвіду. Текст цього листа було опубліковано у стінгазеті факультету – “Металург”, а згодом у газеті “Комсомольская правда”.
У НТУУ “КПІ” викладачі з великою повагою згадують у своїх лекціях з металургії про діяльність І.П. Бардіна. У 1983 р. на ІФФ (так називається колишній металургійний факультет) було проведено наукову конференцію, присвячену 100-річчю від дня народження І.П. Бардіна, а на фасаді хімічного корпусу відкрито меморіальну дошку. У січні 1984 р. Рада Міністрів УРСР ухвалила постанову про заснування двох стипендій імені видатного металурга, Героя Соціалістичної Праці, академіка І.П.Бардіна для найбільш здібних студентів-відмінників ІФФ Київського політехнічного інституту.
На наукових читаннях у травні 2003 р., присвячених 140-й річниці від дня народження засновника металургійної школи КПІ проф. В.П.Іжевського, з доповіддю “Спогади про І.П. Бардіна” виступив чл.-кор. НАН України Г.Г. Єфіменко. У пресі України та багатотиражній газеті НТУУ “КПІ” неодноразово публікувалися статті про життя, наукові й виробничі досягнення легендарного випускника КПІ І.П. Бардіна. Дані про його науковий і життєвий шлях представлені в Державному політехнічному музеї при НТУУ “КПІ”, внесені до збірки “Славні імена КПІ”.