Стипендія Президента України – чи не найголовніша відзнака для студентів. Її призначають найбільш гідним. З багатотисячного колективу НТУУ «КПІ» – лише п'ятьом, серед яких є Олександр Грисюк, п'ятикурсник ММІ, бакалавр інженерної механіки.

Характеристика-подання на нього є зразком досконалості та враховує всі чесноти: має відчутні здобутки в науково-дослідній і винахідницькій роботі, має успіхи у вивченні комп'ютерних дисциплін та творчий підхід до вирішення конструкторських задач, має нахил до наукової роботи та бажання займатися нею, відрізняється великою працездатністю, наполегливістю і цілеспрямованістю, бере активну участь у наукових дослідженнях та конструюванні нової техніки.

Уже помічено: про себе герої наших публікацій розповідають неохоче, а от про справу, якою займаються, – залюбки. Тож по порядку. До КПІ Олександра привів приклад дідуся, який свого часу навчався тут і потім усе життя працював на механічному виробництві. Чи то жартома, чи всерйоз постало питання: а хто ж замінить ветерана? Олександр вирішив продовжити родинну традицію і після закінчення Нововолинського електро-механічного технікуму (з відзнакою) став студентом ММІ.

Спочатку було дуже непросто призвичаїтися до нових навчальних вимог. На думку Олександра, школа – то дитинство, коли за тебе вирішують, планують і контролюють кожен крок, студенти ж – люди, відповідальні за свої дії, самі планують час для самостійної роботи, напрям розвитку і самовдосконалення. Юнак упевнений, що правильно вибрав навчальний заклад. Адже тут навчають мислити, вирішувати конкретні задачі та проблеми, тож якщо навіть доведеться працювати не за фахом, випускник КПІ швидше зорієнтується.

А ще студентові повезло з науковим керівником – професором кафедри конструювання верстатів та машин Ю.М.Кузнєцовим. Це саме він зацікавив свого підопічного науковими дослідженнями, допоміг відчути «смак» винахідницької діяльності. На сьогодні О.Грисюк має кілька Патентів України (у співавторстві), що стосуються вдосконалення затискних механізмів для токарних, фрезерних і свердлильних верстатів, які дозволяють працювати на високих швидкостях обробки. Також вийшло друком кілька його статей у ВАКівських журналах, має публікації у збірках тез наукових конференцій, у яких уже кілька років бере участь. Свій фаховий рівень Олександр підвищує, працюючи в Органі сертифікації метало- і деревообробного обладнання при ММІ.

Своїми успіхами Олександр завдячує не лише науково-педагогічному колективу своєї кафедри, науковому керівникові, друзям та колегам, а й своїм батькам, які завжди вірили в нього, підтримували та допомагали, особливо в перші роки навчання, коли вчився облаштовувати свій побут у гуртожитку.

З «висоти» свого п'ятого курсу Олександр рекомендує випускникам шкіл, з ким зустрічається на своїй рідній Волині, йти навчатися до КПІ. Адже тут створено всі умови для навчання: достатня науково-лабораторна база, гарна бібліотека, досвідчений викладацько-педагогічний колектив, є можливість займатися спортом та художньою самодіяльністю тощо.

«Аби лише бажання було», – підсумовує свою розповідь О.Грисюк.

Н.Вдовенко