У 110-річній історії КПІ співпраця з Національною академією наук України є однією з ключових традицій. Зміст цієї співпраці завжди формували науковці, видатні вчені академії, які одночасно працювали в Академії наук і в КПІ і тим самим забезпечували високий науковий рівень навчання, започатковували в КПІ нові спеціальності підготовки інженерів, необхідність яких диктувалася потребами народного господарства та оборони держави.
Життя і навчально-наукова діяльність академіків Віталія Никифоровича Гриднєва і Адріана Анатолійовича Смирнова поєдналися в КПІ і є прекрасними прикладами такої співпраці.
У лютому 1945 р. за клопотанням Академії наук УРСР Віталія Никифоровича Гриднєва направили у розпорядження АН УРСР і зарахували старшим науковим співробітником Інституту чорної металургії АН УРСР, а в березні 1945 р. – доцентом кафедри металознавства й термічної обробки Київського політехнічного інституту.
У Києві повною мірою розкрилися наукові та організаційні здібності Віталія Никифоровича. Він завершив цикл робіт “Фазові і концентраційні зміни під час нагрівання сплавів евтектроїдного типу”, яку подав у вигляді докторської дисертації. Захист відбувся 29 березня 1947 р. на засіданні Вченої ради Інституту чорної металургії АН УРСР. У жовтні 1947 р. йому присуджено вчену ступінь доктора технічних наук, а в березні 1948 р. він був затверджений у званні професора.
У серпні 1947 р. наказом міністра вищої освіти Віталія Никифоровича Гриднєва призначено на посаду заступника директора з наукової і навчальної роботи Київського політехнічного інституту. У 1948 р. він очолив кафедру термічної обробки сталі інженерно-фізичного факультету, яку в 1949 р. було реорганізовано в кафедру термічної обробки і фізики металів. У серпні 1952 р. В.Н.Гриднєва призначили директором Київського політехнічного інституту. На цій посаді він перебував протягом трьох років.
У роки директорства В.Н.Гриднєва – 1952–1955 рр. – в інституті відбулося багато змін, спрямованих на підвищення якості підготовки інженерів та покращення умов навчання. Зокрема, студенти, які навчалися без відриву від виробництва, звільнялися від вечірніх змін, отримували відпустки під час сесій та практику за місцем роботи. На базі заочного відділення в КПІ в 1953 р. було відкрито заочний факультет, а з 1954/55 н.р. в інституті було розпочато підготовку інженерів у галузі електрифікації промислових підприємств і технології машинобудування. З 1953/54 н.р., після включення до КПІ Київського технологічного інституту силікатів та Інституту кіноінженерів, в інституті розпочалася підготовка з нових спеціальностей: інженери-оператори телевізійних студій, електронні прилади, промислова електроніка, математичні і лічильні прилади і пристрої, автоматизація металургійних процесів, гідро- і електроакустика, конструювання і технологія виробництва радіоапаратури, технологія основного органічного синтезу і синтетичного каучуку. Розбудовувалася матеріально-технічна база КПІ. У 1954/55 н.р. завершено будівництво студентського гуртожитку на 550 місць, житлового 60-квартирного будинку по вул. Микільсько-Ботанічній, житлового 24-квартирного будинку для професорів і викладачів на території інституту. Було відкрито лабораторію ізотопів і кінолабораторію, лабораторію вимірювальних приладів і лічильних машин та ін.
Працюючи в КПІ, Віталій Никифорович Гриднєв особисто очолив підготовку інженерів за новою спеціальністю “Фізика металів“. Випуск спеціалістів-металофізиків став важливою ланкою для успішного розвитку цього наукового напрямку в Україні і, зокрема, розвитку Інституту металофізики.
Саме з діяльністю В.Н.Гриднєва на посаді ректора КПІ пов'язана відбудова зруйнованих у роки війни корпусів інституту, запровадження нових спеціальностей, що відповідали потребам часу, й нових форм навчання, покращення побутових умов для студентів і професорсько-викладацького складу. Відбулися й суттєві зрушення у підвищенні наукової кваліфікації викладачів.
Ураховуючи значний внесок Віталія Никифоровича Гриднєва в розвиток КПІ, 7 квітня 2006 року в холі корпусу інженерно-фізичного факультету було відкрито скульптурний портрет цього видатного вченого.
У 1948 р., коли в КПІ було організовано інженерно-фізичний факультет, відразу ж постала проблема комплектування його професорсько-викладацьким складом. У Києві відчувалась відсутність висококваліфікованих теоретиків-металофізиків, тому КПІ запрошував їх з усієї країни.
Увагу привернув Адріан Анатолійович Смирнов – фізик-теоретик, доктор фізико-математичних наук. Переїзд А.А. Смирнова зі Свердловська до Києва пов'язували з потребами в комплектуванні науковими кадрами новоствореного факультету. Але керівництво Уральської філії АН СРСР і Уральського державного університету не бажало відпускати вченого, а Свердловський обком ВКП(б) навіть не знімав його з партійного обліку. Листування на рівні Академії наук СРСР, Ради Міністрів УРСР та Ради Міністрів СРСР щодо подальшої долі А.А.Смирнова тривало більше 2-х років. Ось приклади цього листування.
В Совет Министров СССР
С целью расширения научно-исследовательской работы в области физики металлов Президиум Академии наук УССР создал в Институте физики отдел электрических и магнитных свойств металлов. Для работы в этом отделе Президиум АН УССР пригласил профессора А.А.Смирнова, работавшего до настоящего времени в Уральском филиале Академии наук СССР г. Свердловске.
Одновременно, проф. А.А.Смирнов был приглашен заведовать кафедрой на открывшемся инженерно-физическом факультете КПИ, которому придается весьма важное значение и где совершенно нет специалистов по теории металлов. Президиум АН СССР сначала согласился дать перевод проф. А.А.Смирнову, но председатель Уральского филиала АН СССР академик И.П.Бардин изменил свое решение и опротестовал подготовлявшееся распоряжение Президиума АН СССР о пе реводе, в результате чего оно было задержано. Проф. А.А.Смирнов уже переехал с семьей в Киев и приступил к работе.
Совет Министров УССР просит Совет Министров СССР дать указание Президиуму АН СССР об оставлении в силе прежнего решения о переводе проф. А.А.Смирнова АН УССР.
Председатель
Совета Министров УССР
Д.С.Коротченко.
Распоряжение по Уральскому
филиалу АН СССР от 7 апреля 1950 г.
На основании ходатайства Министерства высшего образования СССР от 11.03.1950 № ПИ-06/329 директора КПИ проф. А.А.Смирнова считать откомандированным в порядке перевода на постоянную работу в Киевский ордена Ленина политехнический институт с 31 декабря 1949 года.
Вице-президент АН СССР
академик И.П. Бардин.
Таким чином врешті-решт Адріан Анатолійович Смирнов був відряджений до Київського політехнічного інституту, а з 1 січня 1950 р. він почав працювати на посаді професора кафедри фізики.
Адріан Анатолійович Смирнов працював у Київському політехнічному інституті з 1950 по 1955 рр., а за сумісництвом – ще до 1957 р. Саме він очолював кафедру теоретичної фізики з 1951 по 1955 рр., читаючи курс теоретичної фізики та окремі розділи курсу загальної фізики (фізика атома, електрика).
Як зазначав директор КПІ В.Н.Гриднєв, це був висококваліфікований фахівець, лекції якого відрізнялися чіткістю, ясністю і методично продуманим планом викладення. Його лекції користувалися великою популярністю серед студентів.
А.А.Смирнов під час роботи в КПІ був нагороджений медаллю “За трудову доблесть” (у 1950 р.) та орденом “Знак пошани” (1953 р.).