12 листопада в Картинній галереї КПІ відкрилась виставка творів з природного матеріалу – ошибана, на якій представлені роботи членів творчого об'єднання “Палітра флори”: Петра Козловського, Інни Данченко, Уляни і Василя Куцан, Юлії Шлаєр, Тетяни Бердник, Валентини Процько, Ірини Блажчук, Лариси Димніч та Тетяни Михайличенко (на фото).
Виставка знайомить відвідувачів із унікальними роботами, що виконані без пензля і фарб, проте красою, оригінальністю та технікою відтворення вони ні на йоту не поступаються творам живопису. Безперечно, ошибана – вид образотворчого мистецтва. Тематика виставки надзвичайно багата. Здається, що майстрам навіть вдалося поєднати історичні напрями в живописі: від класичного (з його непохитною традиційністю, поважністю, канонічністю) до наївного – де у поєднанні простоти та невинності зароджується істинне мистецтво, зріле, але з веселою та безтурботною вдачею.
При вході до зали відвідувачів зустрічають роботи Петра Козловського. Петро Сазонович займається рідкісним видом живопису – флоромозаїкою. Його твори, неперевершені за художнім смаком та філігранною технікою виконання, присвячені шевченківській, релігійній та історичній тематиці. Найбільш вражаючою роботою автора є панно Святого Великомученика Дмитра Солунського (фрагмент вівтаря православної церкви у с.Себи), виконане з маку та пшениці.
Поряд зі строгими роботами Петра Козловського – картини Інни Данченко, які дивують своєю легкістю та невагомістю. Майстриня виконує роботи з тополиного пуху. Через це техніку виконання її робіт прозвали “пухнастою”. Навіть важко уявити собі, що білі малюнки на чорному оксамитовому папері – насправді старанно викладений пух навіть без використання клею. Байдужими ці картини не залишають нікого. Почуття радості та захоплення не відпускає тебе.
Ось пейзажі подружжя Уляни і Василя Куцан з міста Косова (він – інженер-зв'язківець, вона – вчителька української мови та літератури). Вони почали творити в досить зрілому віці. Картини з кори берези передають всю чарівність та неповторність природи карпатського краю: її м'якість, пишність, жвавість та багатство кольору, при цьому не використовуючи фарб! Тому й не дивно, що роботи Уляни та Василя Куцан заходяться в приватних колекціях у США, Канаді, Аргентині та багатьох інших країнах світу.
Залишаючи березові гаї, ми опиняємось у зовсім іншому місці. Схоже, що це якась зала, можливо, навіть театр, салонний театр. Благородні бордові кольори, насичені, виразні. Навколо наче отой запах старомодних вишуканих речей, антикваріату. Насправді ж це роботи Ольги Забалуєвої – танцівниці балету Національного цирку України. Тому й не дивно, що мистецтво її присвячено танцям, артбалету та сцені. А картини її настільки об'ємні та енергетично запалені, що от-от зазвучить музика і неодмінно розпочнеться танок. Ця пластика, ритм та антураж створені з різних природних матеріалів: пелюсток квітів, пір'їн птахів, кори берези. Неймовірно, як мистецтво породило мистецтво.
Підхопила світську тему і Тетяна Бердник, зобразивши у своїх роботах панночок, романтичних, замріяних. До речі, саме Тетяна у 2004 році заснувала творче об'єднання “Палітра флори”. І вже п'ятий рік поспіль майстриня проводить майстер-класи, які користуються величезною популярністю не тільки серед молоді, а й серед людей похилого віку. “Адже мистецтво ошибана – релаксаційне, навіть медитативне”, – стверджує Тетяна. Воно хоча й розслаблює, проте ти залишаєшся зібраним, зосередженим, абстрагуєшся від якихось побутових проблем, негараздів. Це певне очищення, духовне вивільнення, свобода духу. Саме такими і є картини Тетяни: вільні, очищені, справжні, добрі, прозорі, хоча й наділені таємничістю, недосказаністю, загадковістю.
Оригінальними є картини і Валентини Процько. Валентина Іванівна виконує роботи з фізалісу. На одних зображений лише силует людини, проте викладено фізаліс настільки вдало, що ти хоч-не-хоч милуєшся її грацією, вишуканістю, легкістю ходи. Інші ж, наприклад пейзаж, вражають своєю наповненістю, буйністю. Коли до них придивляєшся, починає здаватися, що картини виконані з ниток – настільки майстерно та виважено використано фізаліс.
Продовжує експозицію виставка мініатюр Ірини Блажчук. Ірина Степанівна – науковий співробітник, а її мистецький стаж нараховує 18 років. Майстриня представила вишукані квіткові композиції рослинної тематики. Мініатюра – це дуже складна робота. Адже порушивши рівновагу, можна зіпсувати композицію, зламати її.
Рухаючись далі, ми потрапляємо у світ Лариси Димніч, майстрині декоративно-ужиткового мистецтва України. Лариса створює неперевершені солом'яні барельєфи церков. Для створення точної копії церкви майстриня користується документальними матеріалами, нерідко й сама відвідує деякі з них. Так на картинах зображені Троїцька церква (1906), Воздвиженська церква (XV-XVI ст.), Михайлівська церква (1710), Греко-католицька церква Святої Параскеви (1700) та багато інших. Її роботи надзвичайно душевні, випромінюють тепло, створюють довкола себе свято.
Не дають загасити душевний запал полотна Тетяни Михайличенко, яка займається флористикою більше 20 років. У роботах Тетяни Василівни – образки петриківського розпису з елементами українського орнаменту. Саме ці свої роботи майстриня вважає воістину оригінальними та автентичними. Вражає і те, наскільки яскравими та соковитими залишилися кольори квітів навіть після засушування, мабуть, у цьому і є весь секрет неповторності картин. Виконує Тетяна Василівна і роботи з тополиного пуху. Хоча сама називає їх технічними роботами, проте й вони сповнені душевності та тепла.
Тож завітайте до ЦКМ, пориньте у світ прекрасного, живого, неповторного. До 12 грудня ви ще зможете купатися в сонячних променях картин творчого об'єднання “Палітра флори”.