Яким є сьогоднішній потенціал вітчизняної науки й технологій та на що можна сподіватися в недалекому майбутньому? Чи є суттєвим внеском до світового наукового простору дослідницька інфраструктура східноєвропейських країн разом з Росією та Україною? На такі запитання важко дати швидку або ж однозначну відповідь… Однак, задуматися над ними варто саме зараз.
Напередодні Дня науки, 15 травня на базі Національного технічного університету України «КПІ» відбувся «Стратегічний семінар по сталому співробітництву в галузі науки і технологій ЄС зі східними сусідами», організаторами якого, у рамках проекту «SCOPE-EAST», виступили Федеральне Міністерство з освіти і науки Німеччини, Міністерство з вищої освіти і науки Франції, Міністерство освіти і науки України, Національний інформаційний центр зі співробітництва з ЄС у сфері науки і технологій (НІП України). У цьому заході взяли участь близько 40 працівників освіти з країн Франції, Німеччини, Греції, Румунії, Туреччини, Австрії, Естонії, Фінляндії, Росії, Білорусі та України.
Семінар проходив у формі презентацій та дискусій, на яких піднімалися актуальні проблеми міжнародного значення, а саме: організація та фінансування багатосторонніх проектів; зв’язок інновацій та їх використання у виробництві; академічна мобільність дослідників тощо. Україна поки що має статус третьої (неасоційованої) країни – а це, у свою чергу, означає складнощі в отриманні іноземних інвестицій на дослідження, повноправній участі у Сьомій Рамковій програмі, яка триває з 2007 по 2013 рік, та інших міжнародних проектах, що мають на меті розбудову Європейської зони досліджень (European Research Area – ERA).
«Інтеграція чи рівне партнерство – існує різниця!» – зауважив один із учасників семінару. Звичайно, європейська спільнота зацікавлена у співпраці зі східноєвропейськими сусідами, та чомусь складається враження, що з нашої сторони могло б бути більше ініціативи у підтриманні зворотного зв’язку. Висновок, до якого вели всі дискусії протягом дня, – потрібна більш тісна кооперація різних наукових систем як двостороннього, так і багатостороннього характеру.
При населенні, яке переважає українське в три рази, Росія отримала значно більший досвід участі в міжнародних проектах, наприклад, за системою ERA-NET (ERA-SYSBIO, EUROPOLAR, BONUS-PLUS), хоча, на думку російських представників, там також існують проблеми з фінансуванням у сфері науки і технологій. У рамках семінару відбулася презентація нового пілотного проекту зі створення у 2008 році національного дослідницького центру «Курчатовський інститут» в Російській Федерації. У Європі на сьогоднішній день працює понад 260 науково-технологічних парків. На запитання координатора семінару Дороті Утер-Кохлер (Міністерство освіти і науки Німеччини) щодо ситуації з інноваційною інфраструктурою в Україні, учасники заслухали короткий аналіз про наукові парки, серед яких і «Київська політехніка».
Підвищення мобільності науковців з країн ЄС, Росії та України – це також ключ до покращення та розвитку наукової співпраці. Однак, бар’єри візового характеру, матеріального забезпечення дослідників під час їх перебування закордоном та інші труднощі й досі заважають взаємним академічним потокам Заходу-Сходу. Також існує тенденція не «розумової циркуляції» (brain circulation), а «відпливу розумового потенціалу» (brain-drain), що найчастіше залежить від умов оплати праці. Як зазначили учасники семінару з країн ЄС, науковці з європейських країн можливо б і зацікавилися перспективами роботи в Україні, але відсутність інформації на міжнародному рівні про українські науково-дослідні установи перешкоджає потенційному приїзду сюди іноземних дослідників.
Таким чином, для НТУУ «КПІ» можливість проведення цього семінару безпосередньо виявилась вагомим моментом у підтриманні міжнародних зв’язків та утвердженні позитивного іміджу нашого університету. Надалі хотілося б ще й практичної реалізації нових проектів, а також активних дій від самих науковців університету. Вже багато чого зроблено, але, як сказав Жан-Лук Теффо (представник Національного центру наукових досліджень Франції) про наукове співробітництво, «... ми ще не пройшли цю дорогу до кінця!»