20 березня 2008 року в Київському будинку вчителя відбувся круглий стіл на тему «Проблеми і перспективи входження України у світове наукове співтовариство», у якому взяли участь учені з академічних установ, представники профспілкових комітетів вузів, викладачі, аспіранти та студенти київських вузів.
Першим виступив вчений секретар НТУУ «КПІ», директор НДЦ «Соціоплюс» к.ф.н. А.А.Мельниченко з доповіддю «Реалії та сподівання академічної мобільності: соціологічні аспекти». Доповідач відзначив, що проблема від’їзду вчених за кордон несе в собі величезні втрати для держави. І не тільки фінансові. Відбувається деградація фундаментальних наук, падіння рівня освіти, руйнування традицій, які грають величезну роль у розвитку науки. Уже сьогодні ми маємо справу з так званою «віковою ямою» в процесі репродукції наукових кадрів, оскільки за кордон виїхало багато вчених найбільш продуктивного наукового віку. Це означає «перерив поступовості» в передачі наукових знань від одного покоління вчених до іншого. А.А.Мельниченко також відзначив негативну роль короткотермінових поїздок учених для роботи за кордон, які часто-густо використовуються приймаючою стороною для того, щоб безкоштовно одержати наукові результати, які є підсумком роботи наукових підрозділів, де працювали ці «наукові туристи» у себе на батьківщині.
Наведені А.А.Мельниченком результати соціологічного опитування засвідчують, що майже 40% аспірантів НТУУ «КПІ» висловили бажання назавжди виїхати за кордон, а 80% хоча б якийсь час попрацювати в інших країнах. Серед причин, які посилюють бажання виїхати, респонденти відзначали як соціально-економічні (низький рівень зарплат та фінансування, незабезпеченість матеріально-технічною базою), так і соціально-психологічні (падіння престижу наукового працівника в Україні).
Провідний науковий співробітник відділу соціальних проблем вищої освіти і виховання студентської молоді Інституту вищої освіти Академії педагогічних наук України В.І.Рябченко охарактеризував сучасну ситуацію з вітчизняною освітою як системну кризу, причиною якої він вважає «перехідний стан» українського суспільства. На його думку, процес «відтоку мозків» і є наслідком цієї кризи. В.І.Рябченко вважає, що економічна стимуляція та добре ставлення людей до науковця, яких так бракує сьогодні в Україні, у поєднанні із прагматичним підходом молоді змушують українських учених продавати свої знання та вміння на міжнародному ринку праці. Тривожним симптомом є те, що сучасна вища школа випускає все більше людей лише із «номінальною вищою освітою», яких цікавить не знання, а диплом. У державних структурах, у тому числі і в органах управління, таких «фахівців» можна знайти скільки завгодно. Така тенденція веде до суспільної катастрофи.
Із презентацією існуючих програм академічного обміну, які координуються Єврокомісією, виступила студентка НТУУ «КПІ» І.Рудь. Вона розповіла про діяльність і напрямки розвитку цих програм у межах об’єднаного європейського освітнього простору, а також про умови забезпечення та перспективи розвитку процесу студентської мобільності.
Наступний доповідач, доцент кафедри соціології і соціального управління Академії праці та соціальних відносин Федерації профспілок України к.т.н. С.Є.Пастушенко відзначив, що головною дійовою особою в науці сьогодні є замовник наукової продукції. Оскільки держава не здійснює відповідних замовлень, а якщо і здійснює, то науковці працюють за «смішні гроші». На його думку, потрібно формувати таку систему наукової діяльності, яка б одночасно не тільки покривала всі витрати науки, але й поєднувала отримання прибутку від реалізації «відкриттів» із процесом самореалізації вченого. Створення системи, при якій усі наукові розробки будуть спрямовані на потреби ринку, допоможе побороти проблеми з фінансуванням і бюрократичні перепони з боку держави, які, на думку промовця, є головним гальмом на шляху ефективного розвитку наукових досліджень і впровадження їх результатів у життя.
Протилежну думку висловив викладач НТУУ «КПІ» В.Д.Піхорович. Він стверджував, що не ринок повинен диктувати умови науці, а наука має визначати напрямки розвитку економіки та суспільства в цілому. Наука не може розраховувати на короткострокове отримання доходів, вона мусить бути спрямована в майбутнє, і віддача від неї не завжди може бути підрахована в грошах.
Подібну думку відстоювала і науковий співробітник Інституту мікробіології та вірусології НАН України, к.б.н. Н.М.Жолобак, яка доводила, що тільки довготривале, методичне, постійне фінансування системи наукової діяльності може скласти основу розвитку науки і відкрити можливості певних відкриттів, які вже потім зможуть бути ефективно використані у сфері виробництва. Утримання наукових організацій коштує дорого і найчастіше не приносить економічної вигоди. Комерція може мати справу з наукою лише в ролі користувача отриманих науковцями результатів і аж ніяк не може бути основою її майбутнього існування.
Навколо цих та інших аспектів винесеної на круглий стіл теми розгорнулася жвава дискусія.
Закриваючи круглий стіл, голова Київської міської організації профспілки працівників освіти та науки М.О.Яцунь висловив подяку учасникам круглого столу за активну позицію у справі підтримки високого рівня української освіти. Він висловив упевненість у тому, що профспілки освітян і надалі будуть активно впливати на процеси, що відбуваються як в освіті та науці, так і в суспільстві в цілому.