Тематика наукової роботи кафедри хімічного, полімерного та силікатного машинобудування (ХПСМ) дуже різноманітна – від розробки полімерних матеріалів до математичного моделювання та дослідження захисних оболонок атомних реакторів. Розробки кафедри впроваджуються в найрізноманітніших галузях: від медицини до космічних технологій. На цій кафедрі працюють три викладачі-дослідники – д.т.н., проф. Олександр Володимирович Гондлях, к.т.н., проф. Володимир Іванович Сівецький, к.т.н., доц. Ігор Валентинович Коваленко, з якими розмовляє наш кореспондент.
– За які досягнення в педагогічній та науковій роботі Вам присудили звання «Викладач-дослідник» у 2007 році?
– За минулий рік мною було видано 2 монографії, 4 навчальних посібники, кілька десятків статей. Маю аспірантів.
– Розкажіть, будь ласка, про напрямок Вашої наукової діяльності?
– Ми займаємось дослідженням проблем міцності, аналізу працездатності конструкцій хімічного машинобудування. У нас на кафедрі є розрахункова група, в якій працюють і аспіранти, і студенти. Наші наукові розробки запроваджуються на провідних підприємствах України та поза її межами. Наприклад, сьогодні розробляємо системи числового моделювання руху рідини в гідроциклонах для алюмінієвої компанії із США, досліджуємо міцність та надійність літальних апаратів, розробляємо системи розрахунку аналізу міцності й надійності циркуляційних насосів атомних електростанцій, досліджуємо проблеми міцності захисних оболонок атомних електростанцій.
– Розкажіть, будь ласка, про досягнення студентів, яких Ви залучаєте до наукової роботи?
– Студенти працюють з 2-го курсу і потім захищають бакалаврські та магістерські дипломи за темами, якими ми займаємось. Вони дуже потрібні як фахівці – користуються попитом на світовому ринку праці.
– Що б Ви хотіли побажати Вашим колегам-викладачам та студентам?
– Хочу побажати перш за все здоров’я та підвищення зарплати, а головне – сумлінно ставитись до своєї роботи. Студентам хочу побажати працювати над тим, щоб у найближчому майбутньому вони могли стати фахівцями своєї справи та мали можливість втілювати в життя свої наукові розробки.
Володимир Іванович Сівецький
– Якою проблематикою Ви займаєтесь?
– Я працюю над тематикою «Сучасні технології та обладнання виготовлення та переробки полімерних композиційних матеріалів». Цією проблематикою я займаюся з 1979 року. За цей час я підготував 6 кандидатів наук, п’ятеро з яких працюють доцентами і старшими науковими співробітниками на кафедрі ХПСМ. Маю близько 300 публікацій, з них понад 100 авторських свідоцтв та патентів. З питань виготовлення та переробки полімерних композиційних матеріалів написано 14 монографій та навчальних посібників.
– Чому на початку Вашої наукової діяльності Ви зацікавились саме цими проблемами?
Я вступив до КПІ у 1964 році. Саме тоді розпочалася хімізація країни. Після закінчення інституту три роки працював на виробництві, потім повернувся до КПІ і, будучи пошукачем вченого ступеня, очолив студентське конструкторське бюро, яке займалося в тому числі проблемами полімерних матеріалів. Ці матеріали застосовуються скрізь: від медицини до космічної техніки. На всіх сучасних підприємствах є технології з виготовлення та переробки полімерних матеріалів. Тому проблеми, пов’язані з удосконаленням обладнання для виготовлення полімерного матеріалу і формування його у виріб, стають все більш актуальними для світового виробництва. Саме тому наші випускники користуються попитом на ринку праці.
– Чи залучаєте Ви студентів до Ваших наукових розробок?
– У співавторстві зі мною отримали патенти на винаходи понад 20 студентів. Разом зі студентами ми займаємося створенням нових технологій і обладнання для виготовлення та переробки композиційних матеріалів у вироби та деталі. Головним чином, це дослідження одностадійних процесів формування, тобто виготовлення матеріалу і виробу в одну стадію. Використання таких технологій дозволяє заощаджувати велику кількість енергії та ресурсів, а також вирішувати проблему переробки вторинної сировини та утилізації полімерних відходів.
– Що б Ви хотіли побажати Вашим колегам та молоді?
- Головне, щоб було бажання зробити щось дійсно корисне і віра в те, що можна всього досягти.
Ігор Валентинович Коваленко
– Розкажіть, будь ласка, про свою роботу.
– Основною моєю роботою є навчальний процес, яким я займаюсь уже понад 40 років, а поряд з ним – наукові дослідження, які в моєму житті були досить різноманітними. Під час роботи над кандидатською дисертацією я досліджував проблеми переробки полімерних матеріалів. Далі багато років займався полімерними фарбами, маю чимало авторських свідоцтв і патентів. Сьогодні знову займаюся полімерними матеріалами, але іншими – такими, що використовуються в упаковці. Кілька років тому за моєю активною участю на кафедрі відкрили нову спеціальність «Машини і технології пакування». Сьогодні я хотів би проводити дослідження в руслі цієї спеціальності, щоб мої студенти, які починають займатися науковою роботою, могли активно включатися в роботу над моїми розробками і допомагати мені.
– Які досягнення мають Ваші студенти?
– На кафедрі у нас робота поставлена так, що магістри, яких ми випускаємо, мають серйозні наукові здобутки. Наприклад, у 2005 році моя студентка Катерина Каток отримала диплом Всеукраїнського конкурсу з упаковки, а Тетяна Луценко зайняла друге місце на конкурсі магістерських дипломних робіт. Цього року двоє студенток-магістрів теж завоювали нагороди: Ольга Перковська отримала міжнародну премію з пакування, а Ольга Ніконова – другу університетську премію. У кожної з цих студенток є і патенти, і статті, і свідоцтва. Тут дуже тісне переплетіння науки, яку я сам роблю, з наукою, яку роблять мої студенти.
– Що б Ви хотіли побажати своїм колегам та молоді?
– Я вважаю, що кожна людина має отримати визнання у тій справі, якою вона займається. Головне ніколи не зупинятися на досягнутому та плідно і цілеспрямовано працювати. Для викладача важливо бути доброзичливим до своїх студентів, інакше взагалі немає сенсу займатися викладанням. Хочу побажати успіхів у роботі та плідної співпраці молодого та старшого поколінь. Молодим колегам та студентам бажаю досягти у своїй роботі результатів, які б перевершили досягнення мого покоління. Їм розвивати науку, їм продовжувати нашу справу. Хай їм щастить.