Еміль Константінеску – президент Румунії 1996-2000 рр. – 18 лютого відвідав Київську політехніку. Він ознайомився з історією та сьогоденням університету, оглянув фотогалерею відомих учених КПІ та студентів-переможців міжнародних олімпіад, відвідав Державний політехнічний музей, де із зацікавленням ознайомився з експозицією наукових розробок українських учених ХХ ст.
Пан президент виступив перед студентами, викладачами та співробітниками НТУУ «КПІ» з лекцією про досвід Румунії в європейській інтеграції. Представляючи гостя, ректор університету академік М.З.Згуровський наголосив, що професор Е.Константінеску поєднує дві складові наукової й педагогічної діяльності, адже отримав вищу юридичну та геологічну освіту. Випускник Бухарестського університету, має цікаву наукову біографію, багато років займається мінералогією й кристалографією, читав курси лекцій для студентів провідних університетів Європи й США. Саме за президентства Е.Константінеску було укладено базовий договір між Україною й Румунією, основні положення якого діють донині. Він багато зробив для розбудови ЄС, покращення взаємовідносин між нашими країнами і продовжує активно працювати заради європейських добросусідських взаємин.
Гість безроздільно володів увагою переповненої аудиторії (зустріч відбулася в залі засідань Вченої ради) упродовж двох годин. І не лише завдяки ораторській майстерності. Він підкорив слухачів, розповівши про виступ папи Іоанна Павла ІІ, коли той відвідав Румунію. Понтифік виголосив промову румунською, хоча президент помітив, що текст було написано польською і транслітеровано. На запитання, чому гість не виступав французькою, яку розуміє більшість населення, той відповів, що польська – мова його душі, тож до слухачів звертався при посередництві своєї душі. Після такого вступу Е.Константінеску зробив «ризикований крок» – виголосив свою промову українською. Хоча присутнім доводилося вслухатися в текст, розповідь була побудована динамічно, з багатьма прикладами й аналогіями. Зокрема він зазначив, що ВНЗ мають готувати фахівців, які володіють глобальними компетенціями і здатні діяти залежно від релігійних, культурних чи екологічних особливостей. У кінці слухачі гаряче аплодували на знак вдячності лектору, який виявив шану й повагу до України та її мови.
Визнавши доповідача «за свого», студенти засипали пана Еміля запитаннями, що стосувалися міжнародної політики Румунії, євроінтеграції України, співпраці румунських та українських університетів, студентського життя тощо, на які отримали вичерпні, виважені й достовірні відповіді (швидше як ученого, ніж політика, як зауважив Е.Константінеску). Наведемо окремі фрагменти з них.
Приміром, гість висловив своє бачення проблеми стосовно острова Зміїного. Він вважає розумним і прийнятним винесення питання на Гаазький міжнародний трибунал, рішення якого ще очікується і має поважатися обома сторонами. Але найважливіше, наголосив пан Еміль, що молоді покоління наших країн мають жити далі в мирі і не ставати заручниками відсутності порозуміння між політиками.
Чи може Україна скористатися досвідом Румунії при входженні в НАТО та ЄС? Румунія здійснила болючі реформи, інтегруючись в європейську спільноту. Найскладніше явище – зміна ментальності. Найважливіше – віра в правильність напряму реформ. Україна – велика сила, вважає пан президент, яка консолідуватиме ЄС, вона має великий науковий і культурний потенціал. Українські вчені сприяли розвиткові Європи і світу, прогресу людства. Але, на жаль, вони не дуже відомі на Заході. Про дух української нації гість більше дізнався з опери «Тарас Бульба», яку дивився в київському театрі, аніж з купи бюрократичних паперів, що їх вивчав у Брюсселі. «Ми мало знаємо один про одного, – розмірковував лектор. – Культура недовіри, яка ще є складовою свідомості, у молодих має зникнути, тоді менше підпадатимемо під вплив різних груп із Заходу і Сходу та в самих країнах». Європі потрібна Україна, як й Україні потрібна Європа, підсумував він.
У майбутньому непевному світі важко самотужки зробити щось. ЄС покликана вирішувати проблеми, про які вона ще не знає. Ось США – це суміш націй з єдиною мовою, культурою, домінуючою релігією, а ЄС зберігає різноманітність. Якщо порівняти з геологією, то при землетрусах найстабільнішими є гармонійні системи, які можуть пристосовуватися до цих ударів. Тож Україна не повинна втрачати автентичність.
Досвід людської історії показує, що є зв’язок між тим, що отримуєш і даєш. НАТО – комплексна система безпеки, яка, зокрема, протистоїть тероризму, торгівлі людьми, здійснює фізичний захист нафтомагістралей тощо. Членство України в НАТО не буде спрямоване проти Росії, це примітивна, небезпечна думка.
Що може завадити Україні при євроінтеграції? Питання розміру. Румунії було складно ввійти до ЄС, бо має значну територію. ЄС – за приєднання малих країн – Словенії, Словаччини, Чехії тощо. Тому існує багато бюрократичних перешкод у Брюсселі. Нині в Європарламенті Румунія має найбільше представництво. Об’єднавшись, Україна, Румунія та Польща могли б суттєво впливати на рішення ЄС. Інтеграція має відбуватися в інтересах кожного народу. Адже всі прагнуть жити в країні, де закони поважають, установи працюють, економічні реформи контролюються та ін. Інтереси молодого покоління – створити новий стиль життя у безпечному середовищі, з можливістю гідного працевлаштування тощо. Не очікуючи підписання угод, можемо зробити це вже зараз. Отримання поваги інших проходить через побудову поваги до себе.
На прощання Е.Константінеску побажав студентам радіти миттєвостям буття, бо вони неповторні, та заводити вірних друзів, які залишаться на все життя. А викладачам – бути у контакті з молодими і не тільки навчати, а й учитися у них.