Увечері 16 листопада в залі засідань Вченої ради святкували 60-річчя Народної академічної хорової капели КПІ.
Вперше учасником ювілею цього колективу я був тридцять років тому, коли ми співали під керуванням Галини Горбатенко. В тому концерті брав участь і хор ветеранів капели, яким керувала її засновниця Лідія Падалко. Пам’ятаю піднесену атмосферу того вечора, в якій поєдналися високе мистецтво академічного хорового співу, радість зустрічі з друзями і молодістю, відчуття духовного єднання капелістів різних поколінь. Потім були інші ювілеї. Мінявся склад капели, мінявся репертуар, але незмінним був той особливий настрій свята, який запам’ятався мені з першого ювілею. І неодмінно в концертах брав участь хор ветеранів.
…Раптом несподіванка – десять років тому ювілей відзначали лише одні ветерани – капели в той час не існувало. І саме після цього розпочалося відродження капели – через п’ять років ми побачили і почули юний колектив. Хоч був він невеличкий, і слухачів на тому ювілеї було небагато, та це було оновлення капели.
І ось вечір 16 листопада. Духовий оркестр, прикрашені сходи, кольорові буклети з короткою історією хору, які кожен отримував разом з програмою концерту при вході до зали, – все це налаштовувало на свято. Переповнений зал, дружні вітання, урочисті нагородження, виступ хору ветеранів під керівництвом Олександра Жигуна, “Марш КПІ” Володимира Чубинського, який співав весь зал, – це знову був той ювілей капели, яким він мав бути. Але головне, заради чого всі зібралися у залі і що, власне, було сенсом свята, – виступ молодої капели, якою диригували художній керівник Руслан Бондар і хормейстер Юлія Аксент.
“Ми побачили чудовий молодий колектив на чолі з молодим талановитим керівником, – сказала мені після концерту Галина Горбатенко, – різні за характером твори капела виконувала тонко й натхненно. Приємно спостерігати за творчим зростанням колективу протягом останніх років. Радує також здатність хорового братства збиратися, насолоджуючись мистецтвом і спілкуванням. Велике спасибі тим, хто організував для нас це свято”.
А на завершення слова поета Віталія Іващенка, що прозвучали в той вечір: “Тож хай живе капела КПІ – співучого народу вдячні учні!”
