Секретами роботи в соціальній службі НТУУ “КПІ” ділиться її керівник Тетянa Воротняк.
– Розкажіть, будь ласка, скільки часу Ви обіймаєте цю посаду? Ким Ви працювали раніше? Де навчалися?
– Я навчалася на факультеті соціології, уже на четвертому курсі працювала в комерційних структурах упродовж року, а у 2002 році мене запросили в КПІ на посаду керівника Студентської соціальної служби.
– А за якими напрямками працює соціальна служба?
– У нас є чотири головні напрямки: робота з волонтерами, психологічна допомога, психологічні клуби та робота з молодими сім’ями. Також є інші проекти, які наш колектив буде здійснювати в подальшій роботі.
– Які найскладніші завдання поставали на Вашому шляху?
– Найскладніше завдання – це формування команди, яка складається зі студентів КПІ. Хоча психологи у нас – професіонали, які надають кваліфіковану допомогу на високому рівні. А студентів ми навчаємо тут всьому, вони працюють, а потім ідуть до інших структур; доводиться набирати нових і знову навчати їх. Тому найбільшою проблемою є плинність кадрів.
– З якими питаннями студенти звертаються найчастіше?
– Найбільш поширена проблема – стосунки: з батьками, з викладачами, з коханою людиною, з однолітками. Вагому частку складають психологічні проблеми, пов’язані з усілякими психологічними травмами. Також до нас звертаються ті, хто хоче самореалізуватися. Саме над розв’язанням цієї проблеми працюють наші психологічні клуби. Один з них займається питаннями підвищення комунікативних здібностей, як навчитися вчитися; інший вид – визначення рольової позиції особистості, виявлення лідерських здатностей.
– У Вашому колективі більше жінок чи чоловіків? Яку стать має професія психолога і соціального працівника?
– У нас працює п’ятеро працівників, з них лише один чоловік, хоча ці професії не дуже “жіночі”. Допомагати людям – це покликання, і воно не зважає на стать свого обранця. У попередніх командах працівників соціальної служби була перевага чоловіків, зокрема, серед волонтерів зустрічається більше представників сильної статі. Але на факультеті соціології, який в основному і формує ядро нашого колективу, дівчат навчається більше. І відбираємо ми працівників не за статевою ознакою, а за кваліфікацією і бажанням допомагати. Наша команда працює у цьому складі вже рік, і я дуже задоволена результатами. Ми молоді, і це надає перевагу у ставленні до нас з боку тих студентів, які звертаються за допомогою.
– Чия душа більш чуйна? Чоловіка чи жінки?
– Я не можу відповісти на це питання. Особисто я ціную перш за все особистість, намагаюсь вийти за рамки загальноприйнятих традицій. Чоловік і жінка створюють соціум, а ми завжди залишаємося людьми. Є дуже багато чутливих чоловіків. Але вони бояться це проявити. Поширений вислів: “Чоловіки не танцюють і чоловіки не плачуть”. А плакати іноді треба. Це знімає стрес. Я проти традиційного розподілу ролей у суспільстві на “жіночі” та “чоловічі”, я хочу бути просто людиною.