3 січня 2007 року видатному вченому сучасності в галузі математичної фізики, теорії нелінійних коливань та диференціальних рівнянь Юрію Олексійовичу Митропольському виповнилось 90 років.
Юрій Олексійович – дійсний член Національної академії наук України, Російської академії наук; іноземний член заснованої в 1711 році Болонської академії наук (Італія) – однієї з найстаріших академій Європи, іноземними членами якої були М.Ломоносов, П.Чебишев, Д.Мендєлєєв, І.Мечников, Н.Бор, М.Кюрі, Д.Гілберт, А.Пуанкаре та ряд інших всесвітньо відомих учених.
Ю.О.Митропольський на сьогоднішній день по праву вважається керівником школи з нелінійної механіки, родоначальниками якої в 30-ті роки ХХ сторіччя були академіки М.М.Крилов та М.М.Боголюбов. Він автор більш ніж 750 наукових праць, серед яких 53 монографії, виданих багатьма мовами світу; підготував 100 кандидатів та 25 докторів наук.
Неможливо охопити той величезний внесок у розвиток сучасної науки, що мають ідеї та результати досліджень, які проводив і плідно продовжує розробляти Юрій Олексійович.
За роки своєї майже 60-річної наукової діяльності Ю.О.Митропольський отримав фундаментальні наукові результати в галузі асимптотичних методів нелінійної механіки, якісного аналізу нелінійних систем диференціальних рівнянь при збуреннях, дослідженні коливних процесів у нелінійних системах.
Закінчивши в 1938 р. с/ш № 70 м. Києва з атестатом “відмінник”, Ю.О.Митропольський вступає на механіко-математичний факультет КДУ ім. Тараса Шевченка, де навчається до 1941 р. Але почалася Велика Вітчизняна війна. З 7-го липня 1941 року він у лавах Червоної Армії, а в листопаді 1941 року, за наказом Народного комісара оборони СРСР, йому надано відпустку для продовження навчання.
У березні 1942 року Ю.О.Митропольський закінчив фізико-математичний факультет Казахського держуніверситету ім. С.М.Кірова, і у 1943-1945 рр. він знову бере участь у бойових діях.
За бойові заслуги нагороджений двома орденами Червоної Зірки та медаллю “За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 рр.”, а згодом – ювілейними медалями “Двадцять років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 рр.”, “30 років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 рр.” та іншими.
Розпочавши в 1946 р. наукову діяльність під керівництвом М.М.Боголюбова молодшим науковим співробітником Інституту будівельної механіки АН УРСР, Ю.О.Митропольський захищає в 1948 р. кандидатську, а в 1951 р. – докторську дисертацію, працюючи старшим науковим співробітником Інституту математики АН УРСР.
У 1958 р. він обраний членом-кореспондентом АН УРСР, у 1961 – дійсним членом Академії наук УРСР, головою бюро Відділення фізико-математичних наук АН УРСР. У1963-1983 рр. Ю.О.Митропольський – академік-секретар Відділення математики, механіки і кібернетики АН УРСР, член президії АН УРСР.
З 1958 по 1988 рр. Ю.О.Митропольський – директор Інституту математики АН УРСР, з 1988 – Почесний директор Інституту математики НАН України.
У 1971 р. Ю.О.Митропольський обирається іноземним членом Болонської академії наук (Італія), в 1984 – дійсним членом Академії наук СРСР (зараз Російська академія наук). З 1985 – член бюро Відділення математики АН СРСР. З 1993 р. по сьогоднішній день – радник президії НАН України.
У 1965 р. за видатні досягнення в галузі теорії нелінійних коливань Ю.О.Митропольському присуджено Ленінську премію. У 1968 р. йому присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці з врученням ордена Леніна і золотої медалі “Серп і молот”, його портрет встановлений на алеї трудової слави на ВДНГ; у цьому ж році він нагороджений Золотою медаллю ім. А.М.Ляпунова АН СРСР; у 1977 р. – президією Академії наук УРСР – срібною медаллю “За заслуги перед наукою та людством”.
Ю.О.Митропольський – заслужений діяч науки УРСР (1967 р.), дійсний член Наукового товариства ім. Т.Г.Шевченка у Львові (1992 р.), “Почесний Соросівський профессор” (1995 р.), Почесний доктор Київського національного університету ім.Тараса Шевченка, дійсний член Українського товариства “Інтелект нації” (1999 р.), довічний стипендіат “Фонду інтелектуальної співпраці Україна – ХХ сторіччя” (2000 р.).
У 1980 р. Ю.О.Митропольському присуджена Державна премія УРСР, у 1993 р. – Премія ім. академіка М.М.Боголюбова, у 1999 р. – Премія ім. академіка М. Лаврентьєва, а також подяка РАН за багаторічну і плідну роботу в Академії на благо науки.
За співробітництво з КБ “Південне” Федерація космонавтики СРСР у 1981 р. нагородила Ю.О.Митропольського медаллю ім. академіка М.Янгеля.
Ю.О.Митропольський нагороджений орденом Жовтневої Революції (1971), орденом Трудового Червоного Прапора, (1977 р.), орденом “Дружби народів” Соціалістичної Республіки В’єтнам (1984 р.), орденом Ярослава Мудрого 5-го ступеня (1996 р.), орденом Богдана Хмельницького (2001 р.), орденом Ярослава Мудрого 4-го ступеня (2002 р.).
І це тільки частина нагород, якими світова спільнота відзначила академіка Ю.О.Митропольського за його справжній подвиг в ім’я Науки та людства.
Юрій Олексійович – редактор “Українського математичного журналу” та журналу “Нелінійні коливання”, член редколегії журналів “Доповіді НАН України”, “Диференціальні рівняння”, “Nonlinear Analysis”, “Nonlinear Dynamics”, “International Journal of Nonlinear Sciences and Numerical Simulation”, “Міжнародного журналу з нелінійної механіки” та інших.
У 2006 році Юрій Олексійович Митропольський брав участь у створенні спільного українсько-італійського міжнародного журналу “Transaction on Applied Mathematics and Nonlinear Models ”, почесним редактором якого він є, а в редколегію входять учені як нашого університету, так і університету м. Салерно (Італія).
Започатковані Ю.О.Митропольським наукові контакти з провідними італійськими вченими та його виступи на міжнародних математичних школах у Бресаноні (1972), Тренто (1980), Салерно (2001), Болоньї (2001) стали фундаментом для підписання Міжнародних Угод про співробітництво між НТУУ “КПІ” та Першим римським університетом “Ла-Сапієнса” (2000 р.) та Університетом Салерно (2003 р.).
Юрій Олексійович користується великою повагою та любов’ю серед колег, аспірантів, студентів, усіх, хто з ним спілкується. Його енергія, знання, мудрість, привітність, доброта, щирість, задушевність вражають і захоплюють.
Так, Юрій Олексійович ніби “небо тримає на своїх плечах”, тому і є висота, до якої треба усім прагнути.
Від імені співробітників та студентів фізико-математичного факультету НТУУ “КПІ”, серед яких багато учнів Юрія Олексійовича, бажаємо ювіляру міцного здоров’я та творчого натхнення!