Коли заходиш на виставку “Таланти КПІ”, одразу ж помічаєш велику копію знаменитої картини Іллі Рєпіна “Запорожці пишуть листа турецькому султану”. Не берусь судити, наскільки точно копія відтворює роботу Рєпіна, але бойову та веселу вдачу запорожців, по-моєму, передає просто чудово. А підпис під картиною “В.В.Хільчевський, 1940 р.” мене дуже зацікавив.
Наша газета неодноразово писала про професора ММІ В.В.Хільчевського, доля якого пов’язана з КПІ шість десятиліть, публікувала його спогади. Ми писали про нього як про вченого, викладача, учасника бойових дій, який брав участь у визволенні Києва.
А про те, що він ще й малював – ніколи не чули. Тому зустрівся з Володимиром Васильовичем і запитав, як з’явилася його картина. Ось що він розповів.
“У 1940 р. я був учнем 8-го класу середньої школи у м. Конотопі. Мені подобалося малювати, хоча ніде не вчився цьому. Малював копії картин – це простіше, ніж з натури. Ось цю перемалював з невеликої поштової листівки. Звичайно, поліграфія в ті часи була не така, як зараз. Якби листівка була якіснішою, то й моя копія була б, мабуть, краще. А ще виписував журнал “Юний художник” і з задоволенням і цікавістю його читав; іноді й зараз його перечитую.
Під час війни батьки виміняли на мою картину трохи картоплі. Коли я повернувся з фронту, викупив її назад. Після війни вже не малював. Не мав часу. Треба було працювати.
Мабуть, тому, що колись малював, ніколи не мав проблем з кресленням. Взагалі, у інженера має бути розвинена просторова уява.
Дуже добре, що в КПІ проходять мистецькі виставки, і люди, які займаються мистецтвом, можуть продемонструвати свої роботи, розкрити свої здібності. Приємно, коли раптом виявляється, що мій студент має талант до мистецтва – співає чи малює, тоді й ставитися до студента починаєш по-іншому, з більшою повагою. Хочу побажати всім студентам і співробітникам нашого політехнічного всебічно розкривати свої таланти і долучатися до прекрасного світу мистецтва”.