Інноваційна стратегія України

Міжнародна науково-практична конференція “Інноваційна стратегія України в контексті європейської та євроатлантичної інтеграції” відбулася 10 листопада на базі НТУУ “КПІ”.

Організаторами заходу виступили Національний центр з питань євроатлантичної інтеграції та університет “КПІ”. Її проведення – один із кроків реалізації програми “Виконання загальнодержавних організаційних, інформаційно-аналітичних та науково-методологічних заходів Цільового плану Україна-НАТО”.

У роботі конференції взяли участь народні депутати України, посадові особи Секретаріату Президента і Кабінету Міністрів України, Ради національної безпеки і оборони України, центральних органів виконавчої лади, представники наукових установ і навчальних закладів, громадських організацій, дипломатичних представництв та структур НАТО в нашій країні.

Було обговорено сучасний стан, актуальні проблеми та перспективи розбудови науково-технологічної сфери країни, питання реалізації державної інноваційної політики, принципів, механізмів і пріоритетів формування інноваційної моделі розвитку економіки України в контексті європейської та євроатлантичної інтеграції.

З вітальним словом до присутніх звернувся ректор НТУУ “КПІ” академік НАН України М.З.Згуровський. Він коротко зупинився на викликах, що виникли до України у зв’язку з її швидкою інтеграцією до європейського ринку праці, та окреслив основні стратегії її подальшого розвитку.

Зокрема, нагадав він, Україна ще зберігає один із найвищих рівнів освіченості населення – 98% та має потужний науковий потенціал і багатогалузевий промисловий комплекс, що на 30% складається з високотехнологічних виробництв. Проте нині наша країна посідає 78 місце в рейтингу глобальної конкурентоспроможності. Щоб поліпшити таке становище, академік вважає за доцільне сформувати кілька (не більше 10) стратегічних державних програм, які б поєднували сучасні наукові розробки, їх кадрове супроводження, виробництво і бізнес.

Для цього потрібно: сформувати науковий сектор, скоротити розрив між економічними потребами України і власними розробками; у зв’язку з приєднанням до Кіотського протоколу (обмеження викидів вуглецю в атмосферу і торгівля квотами) всебічно прорахувати наслідки продажу квот; подолати бар’єри між академічною й університетською наукою та забезпечити їх спільну участь в економічних проектах та їх кадровому супроводженні; для груп дослідних університетів забезпечити можливість підготовки кадрів і здійснення наукових досліджень за перспективними напрямами; створити дієве законодавство про інноваційну діяльність та інвестиційні фонди для учасників інноваційного процесу, враховуючи їх територіальну приналежність; створити єдиний інформаційний простір для всіх учасників інноваційної діяльності з інтегруванням в європейську мережу; забезпечити компетентну політику щодо міжнародної наукової діяльності.

Із запропонованою стратегією перегукувався і виступ “Державна регуляторна політика України у сфері інноваційної діяльності: організаційно-правові аспекти” К.М.Ляпіної, народного депутата України, голови підкомітету з питань регуляторної політики та підприємництва Комітету ВР України з питань промислової і регуляторної політики та підприємництва, голови Ради підприємців України при Кабінеті Міністрів.

Вона вважає, що Україна може бути конкурентоспроможною в політиці, науці, економіці. Тож на сьогодні завдання державної політики і науки – подальше дерегулювання господарської діяльності в країні; забезпечення виходу на зовнішні ринки; створення умов для університетської освіти й науки, щоб вона готувала не лише фахівців-виконавців, а хоча б 10% творчих спеціалістів, здатних створювати інноваційні технології й бізнес. “Саме від університетської освіти і способу генерування інноваційного потенціалу залежить конкурентоспроможність країни”, – впевнена народний депутат.

У результаті обговорення проблем сьогодення учасники конференції дійшли висновку, що стратегія економічного і соціального розвитку України вимагає ефективного використання вітчизняної науки і техніки для вирішення соціальних, економічних, культурних та інших завдань суспільства. З огляду на це, стан та перспективи розвитку науки і технологій становлять інтерес не тільки для наукової спільноти України, а й є важливим елементом державної політики соціально-економічного розвитку. Аналіз процесів, які відбуваються у національній науково-технологічній сфері, дозволяє окреслити коло найбільш вагомих чинників, що визначають стан та принципові напрями її трансформації.

Науково-технологічна діяльність, як й інноваційна, є одним із найсуттєвіших чинників, що обумовлюють у сучасному світі трансформацію економіки як на національному, так і на глобальному рівні. Хоча ці сфери соціально-економічного буття зазнають багатьох національних та глобальних впливів, саме вони в кінцевому підсумку зумовлюють докорінні зміни у структурі національного виробництва, особливостях міжнародного поділу праці, формуванні тих або інших шляхів та моделей національного розвитку. Економічне зростання значною мірою залежить від здатності країни вчасно адаптуватися до технологічних зрушень, зайняти нові економічні ніші наукомісткої продукції та інтелектуальних послуг. Роль виваженої політики з урахуванням думки науковців і освітян у цьому процесі, особливо на початкових етапах, важко переоцінити.

Nov 29, 2006 || Автор: Н. Вдовенко