Цього літа виповнилося 100 років від першого польоту українського пасажирського літака К-1, створеного під керівництвом українського радянського авіаконструктора, випускника КПІ 1925 року Костянтина Олексійовича Калініна (1887-1938). Подія ця сталася 26 липня 1925 року.
✈️
Це був перший літак у колишньому СРСР, що успішно витримав державні випробування й був рекомендований до серійного виробництва та експлуатації на повітряних лініях цивільної авіації. Але, попри рекомендації, його серійне виробництво через різні причини налагоджене не було.
Водночас, літак К-1 став основою для подальших проєктів Костянтина Калініна.
Ще в травні 1923 року студент КПІ Костянтин Калінін запропонував побудувати на Київському авіаремонтному заводі "Ремповітряшлях-6" власними силами новий пасажирський літак. У цей час Калінін не лише навчався у Київському політехнічному інституті, але й працював начальником виробництва цього заводу. Замовником виступило товариство "Укрповітряшлях".
У проєктуванні літака брали участь й інші київські політехніки.
Студенти КПІ Микола Желєзніков і Дмитро Томашевич (1899-1974) – майбутній відомий авіаконструктор, д.т.н. – здійснили розрахунок міцності крила, розрахунок і конструювання сталевих трубчастих лонжеронів еліптичного крила і діаграми. Консультантом аеродинамічного розрахунку був доцент КПІ Микола Петров, ескізи фюзеляжу виконав Степан Дуб, міцність розрахував студент Микола Жудін (1891-1968) – майбутній вчений в галузі металевих та дерев'яних конструкцій і будівельної механіки, к.т.н., чл.-кор. Академії будівництва і архітектури УРСР (1958). Студент механічного факультету КПІ С.Файнштейн здійснив розрахунки важливої частини хвостового оперення – стабілізатора. Студент Володимир Савінський здійснив розрахунки на міцність літака "РВЗ-6 К-1" і розрахункові зусилля фюзеляжу та всі відповідні діаграми. Креслення літака робили студенти Андрій Руденко та Олексій Граціанський (1905-1987) – майбутній авіаконструктор, Герой Радянського Союзу, льотчик-випробувач 1-го класу, канд. геогр. наук, який багато зробив для реабілітації К.О. Калініна у 1950-х рр. і повернення його імені з небуття.
У спеціальній літературі назва цього літака зазначена або як К-1 (найбільш часто вживана за прізвищем головного авіаконструктора, або як "колективний"), або як РПЗ-6-К-1 (офіційна назва – авіазавод "Ремповітря-6") і К-1). Однак на нашу думку, логічним і справедливим було б називати літак "РПЗ-6 – КПІ" (спільна робота заводу та інституту). Це найбільш точно відображало б сутність спільного результату роботи заводу й інституту.
Компоновочна схема літака К-1У грудні 1923 року проєкт було завершено. Для майбутньої машини передбачалося різноманітне застосування. Так, замість пасажирської кабіни за необхідності можна було встановити санітарне обладнання для транспортування 3 хворих, або оприскувач отрутохімікатів для боротьби зі шкідниками у сільському господарстві. За потреби літак міг використовуватися і як бомбардирувальник на 480 кг бомбового навантаження або як штурмовик зі встановленням броні для членів екіпажу та 16-ти кулеметів.
Костянтин Калінін спромігся зацікавити проєктом керівництво "Укроповітряшляху" у Харкові та отримати фінансування для побудови дослідного зразка. Перевіркою розрахунків займався професор Харківського технологічного інституту Дмитро Ксандров, який проєкт повністю погодив. 23 лютого 1924 року проєкт К-1 затвердили у Науково-технічному комітеті Військово повітряних сил в Москві.
У вересні 1924 року будування дослідного зразка нарешті розпочалося в цехах заводу "Ремповітря-6". Завершили його аж у червні 1925 року – через склоки деяких і подекуди саботаж інших керівників відділів заводу. Монтування основних частин літака виконувалося у полі біля заводу просто неба.
Перший політ пасажирського літака К-1 відбувся 26 липня 1925 року на аеродромі Пост-Волинський в Києві. Пілотував його молодий льотчик Київського гарнізону Станіслав Косинський. В перший політ разом з пілотом полетів і сам Костянтин Калінін. У подальшому це стане для нього головним правилом – перший політ здійснювати і ризикувати разом з випробувачем. Політ тривав замість запланованого одного кола над полем 40 хвилин і показав гарну керованість та стійкість машини.
К. Калінін та пілот С. Косінський після першого польоту літака К-1. Аеродром Пост-Волинський (м. Київ, 26 липня 1925 р.)Після усунення дефектів та доопрацювання руля напрямку, у вересні 1925 року літак перегнали до Харкова для ознайомлення з ним працівниками "Укрповітряшляху". На аеродромі в Сокольниках нову машину успішно продемонстрували уряду України, а пілот виконав над Харковом кілька показових польотів. 16 вересня 1925 року літак вилетів за маршрутом Харків-Орел-Серпухів-Москва, успішно подолав відстань 1200 км за 8 годин 35 хвилин польотного часу і приземлився на Ходинському аеродромі.
У жовтні-листопаді 1925 року літак успішно пройшов державні випробування. Його рекомендували до серійного виробництва та експлуатації на повітряних лініях цивільної авіації – вперше в СРСР!
Фотографії літака К-1 зроблено в чорно-білій гаммі. Але насправді він був не таким! Зберігся опис його фарбування. Металеву обшивку фюзеляжу не фарбували. Полотняна обшивка фюзеляжу, крила та оперення мала світлобрунатний відтінок та була вкрита прозорим аеролаком. Підкоси крила, стабілізатора та гвинт були червоного або чорного кольору (після перефарбування). Бортовий номер чорного кольору. Знак РПЗ-6 К-1 – червоного кольору з білим обведенням. Колпаки колес – сріблястого кольору.
Літак придбало товариство "Доброліт". Він отримав реєстраційний номер RR-DBE (пізніше СССР-481) і був переданий Центральній повітростанції Москви. Використовувався для перевезення пасажирів та аерофотознімання до 1930 р., провівши в повітрі понад 190 годин.
Наприкінці грудня 1925 року Костянтин Калінін захистив проєкт К-1 перед дипломною комісією КПІ та отримав диплом інженера-механіка.
Наведемо деякі технічні характеристики літака К-1. Розмах крила становив 16,76 м, довжина літака складала 10,72 м, максимальна злітна маса – 1972 кг, потужність одного двигуна "Сальмсон" РВ-4 становила 160 к.с., а максимальна швидкість – 161,2 км/год. Практична дальність польоту дорівнювала 600 км, а практична стеля – 3 км. Екіпаж складався з 2 пілотів, а сам літак міг перевозити ще 3 пасажирів.
У січні 1926 року Калініна перевели з Києва до Харкова на посаду Головного конструктора та завідувача виробничим відділом товариства "Укрповітряшлях". 17 вересня 1926 р. було засновано Харківський авіаційний завод, першим директором і головним конструктором якого до 1934 року був саме Костянтин Калінін. І наступні його літаки, так званого "стандартного типу" – К-2, К-3 і К-4 – було створено саме на базі літака К-1.
Перший створений в Україні пасажирський літак К-1Упродовж довгого часу інформація про видатного українського авіаконструктора була прихована і ретельно замовчувалася. Сам автор дізнався про нього в шкільні роки з експериментального підручника з історії України 1992 року видання. Одразу згадалося прізвище сумновідомого "всесоюзного старости" – поплічника кривавого "вождя народів". Автор дуже вдячний долі, яка звела його з донькою Костянтина Калініна Неллі Костянтинівною (1926-2012). Вона проживала в Москві, але документи та деякі речі свого батька вирішила передати до України, адже свої літаки Калінін створював у Києві і Харкові. Проте була ще одна причина: вже тоді, у 2005 році, Неллі Костянтинівна бачила, що в РФ зароджується тоталітарний режим, який вбив її батька і на багато років піддав його ім'я забуттю. Вона сказала мені: "Путін від вас – народу України – не відчепиться, він страшна людина і обов'язково нападе". Якою ж вона виявилася провидицею! Тоді автор тільки посміхнувся і знизав плечима…
Водночас, Неллі Костянтинівна виявила велике сподівання, що пам'ятник її батьку буде саме в Україні. І час виправдав її сподівання.
Ще у квітні 2007 року в Державному політехнічному музеї до 120-річчя від дня народження авіаконструктора було організовано виставку "Не дозвучав його акорд…". А 14 травня 2008 р. у колишній будівлі авіаційно-автомобільних майстерень КПІ було відкрито оновлений відділ Історії авіації і космонавтики імені І.І. Сікорського Державного політехнічного музею. Чільне місце в експозиції зайняв і розділ про К.О. Калініна, сформований з використанням матеріалів, що їх передала його донька, а також виявлених в архівах і бібліотеках Києва й України.
Ідею про встановлення пам'ятника або меморіальної дошки К.О. Калініну хоча б на території кампусу КПІ співробітники ДПМ постійно доводили до керівництва університету. Паралельно музей декілька разів звертався до управління Солом'янської в м. Києві держадміністрації зі зверненням про перейменування або назви однієї з вулиць району на честь авіаконструктора Костянтина Калініна. Але яскравим прикладом невігластва чиновників стала постійна плутанина або навіть асоціація авіаконструктора з радянським партійним і державним діячем, "всесоюзним старостою" Михайлом Калініним.
У березні 2014 р. справа зрушилася з місця. За ініціативою члена опікунської ради НТУУ "КПІ", керуючого партнера компанії "Айленд менеджмент" Богдана Андрійцева та очільника "Калінін інвеншн фонд" Володимира Гната необхідна сума була знайдена. Було проведено конкурс, переможцями якого стали молоді скульптори брати Микита та Єгор Зігури. І 28 серпня 2014 року в університеті відбулося урочисте відкриття Алеї зірок і пам'ятника видатному вітчизняному авіаконструктору Костянтину Калініну.
У церемонії відкриття пам'ятника взяли участь ректор НТУУ "КПІ" академік НАН України Михайло Згуровський, директор представництва Харківського державного авіаційного виробничого підприємства В. Губа, заступник директора Серійного заводу "Антонов" (Київський авіаційний завод "Авіант") В. Асташкін, головний технолог Серійного заводу "Антонов" Г. Романович, керівники компаній-спонсорів, студенти, співробітники і гості університету.
Пам'ятник авіаконструктору К.О. Калініну в КПІ. (Відкритий 28 серпня 2014 р.)…Декілька десятиліть тому видатний вітчизняний учений у галузі теорії машин і механізмів академік АН СРСР Іван Артоболевський (1905-1977) зауважив: "Були два великих авіаконструктори – Ігор Сікорський та Костянтин Калінін. Першого Америка поховала як національного героя, а другого у нас ніхто не знає…". Нині цю помилку частково виправлено.