Цього року Всесвітній день донора крові проходитиме під гаслом "Поділіться життям, здавайте кров". Для України воно є особливо актуальним: після початку повномасштабного вторгнення рф потреба в донорській крові в нас зросла в багато разів. Тепер кров рятує життя не лише хворим дітям і дорослим, але й українським воїнам, які стали на захист Батьківщини. Точніше, рятує не кров, а донори, які діляться нею з тими, хто перебуває на межі життя і смерті. Одного з таких небайдужих до чужої біди людей "Київський політехнік" представляє своїм читачам. Чи, радше, відкриває для них ще одну сторону його особистості, бо ім'я завідувача науково-дослідного відділу історії КПІ Державного політехнічного музею імені Бориса Патона Віталія Татарчука багатьом студентам і працівникам університету добре знайоме. Але відомий їм він як знавець минувшини КПІ та один із найкращих у Києві фахівців з історії авіації. Проте далеко не всі знають, що вже багато років він є донором. Отож про цей бік свого життя, про те, чому він вирішив стати донором, і чим відрізняється життя донора від життя пересічної людини він розповів головному редакторові "КП" Дмитру Стефановичу. А розпочалася ця розмова з привітань, адже наприкінці квітня Віталій Татарчук отримав звання "Почесний донор України".
❣️
– Вітаю з присвоєнням вам звання "Почесний донор України"! Далеко не всі донори його отримують. Скільки ж разів ви здавали кров?
– 40 разів. Коли у березні я збирав документи для оформлення подання на отримання цього звання, в "Охматдиті" (Національна дитяча спеціалізована лікарня МОЗ України, прим. ред.), де я найчастіше здавав кров, мені порахували, що я здав 45 доз.
– Доза – це скільки? І скільки літрів крові ви здали загалом?
– Доза може бути різною. Якщо це цільна кров – то 450 мл, якщо кров на тромбоконцентрат, – приблизно 400 мл. За нормами – це 18 літрів крові, але це достатньо умовно, насправді – більше.
До слова, повна назва добровільного надання своєї крові для її переливання хворим чи пораненим, які її потребують, або для використання її складників – "донорство крові та її компонентів". Бо в медичній практиці використовують не лише цільну кров, але й її складники (тромбоцити, еритроцити, плазму) – вони мають лікувальну здатність і призначаються для застосування при певних захворюваннях. При здачі крові на тромбоконцентрат її сепарують і частину повертають донорам. До речі, нині процедуру взяття компонентів крові саме на тромбоконцентрат удосконалено. Коли я тільки починав її здавати, голки вставляли у вени обох рук – з однією її брали, в другу повертали – не дуже зручно. Тепер все це робиться на одній руці.
– А скільки часу займає процедура здачі крові?
– На тромбоконцентрат – приблизно годину. На здачу цільної крові – значно менше. Скажімо, останнього разу, коли я здавав кров, я зайшов до Центру крові о 8 ранку, а вийшов о 8-35. Нині основний час забирає черга, бо кількість донорів зросла. І це дуже добре – донорської крові в нашій ситуації потрібно багато. Коли я лише починав здавати кров, приходило 2-3 людини. Тепер – справжній потік. Цьому сприяло зняття деяких обмежень для здачі крові, що багатьом людям не давали цього робити раніше. Хоча, звісно, деякі протипоказання за станом здоров'я залишилися. Проте відносно здорова людина віком від 18 років донором може бути. Причому верхньої вікової межі для цього в нормативних документах немає.
Звісно, коли людина приходить здавати кров уперше, з нею знайомляться, вона заповнює анкету, де вказує, чи не перенесла вона хворобу Боткіна, будь-яких венеричних захворювань абощо. Здійснюється візуальний огляд, наприклад, мого родича, який страждає на варикозну хворобу, до процедури не допустили.
– Скільки років ви вже здаєте кров?
– Так сталося, що мій донорський стаж розділяється на два періоди. Перший – з 2005 до 2009 року. У ті часи були дуже суворі вимоги до здоров'я донорів – ледь не як до космонавтів. Щороку я проходив медичні обстеження, аж раптом у 2009 році у мене виявили хронічний бронхіт і здавати кров заборонили. Хоча, насправді, це, як пізніше мені казали лікарі, повна нісенітниця: ані на якість крові, тим більше її компонентів, ані на моє загальне здоров'я донорство вплинути не могло. Тож 12 років у мене була перерва. Знов я почав здавати кров лише 2022 року і здаю дотепер.
– Що ж вас спонукало до того, щоби стати донором?
– Ще в школі, на початку 1990-х років я почув про групи крові. Якось весь наш клас повели до поліклініки здавати кров на визначення її групи. Здавали її ми всі разом, а забирав результат кожний окремо. Я все ж таки подивився результати моїх однокласників – у всіх перша, друга групи, а мене – четверта! Я ще подумав – що це б могло значити, це добре чи погано? Знав, що людей з такою групою менше, ніж з іншими – приблизно 5% від загальної маси населення, а більше нічого. Інтернету тоді не було, проте в газетах, по телебаченню весь час лунали заклики: потрібно здавати кров, комусь дуже потрібна кров, у тому числі й четвертої групи. Запитав батька, чи можу я здавати кров, адже я вже майже дорослий. Він відповів, що поки що ні – через вік. До того ж я в часи Чорнобильської катастрофи був евакуйований із зони відчуження, а для таких людей донорство не віталося. Та й шприців одноразових тоді ще майже не було, тому люди здавати кров просто боялися.
Отож лише влітку 2001 року, коли мені вже виповнилося 25 років, під час відпустки я пішов до поліклініки і попросив повторно перевірити групу моєї крові, щоб вписати її до паспорта. Перевірили – таки четверта. Довго штамп з цією групою шукали, казали мені, що в них цього штампу чи-то немає, чи-то він зіпсований, але все ж старенький напівстертий таки знайшли. І ось січень 2005 року. Перемога Помаранчевої революції, в якій я також брав участь, загальний підйом. Читаю в одній з газет оголошення, що Київський міській центр крові на вулиці Максима Берлінського дуже потребує крові. Запрошуються люди віком від 18 до 55 років. І я на піднесенні вирішую йти, зробити добру справу.
Прийшов, черга під 300 людей. Центр тоді був доволі занедбаним, адже збудовано його 1957 року. Пройшов опитування, обстеження, перевірку тиску і отримав дозвіл. Перед першою донацією трохи нервував. Але все пройшло нормально, і я почав регулярно здавати кров. Після перших п'яти чи шести разів мені дали донорську книжку. Так я став донором.
Тоді вже активно почав розвиватися Інтернет, з'явилися спеціалізовані донорські сайти. Я знайшов один сайт – donor.org.ua, який створив випускник КПІ Олександр Брусиловський – дуже віруюча людина. Ресурс цей створено для допомоги онкохворим дітям – і не лише донорською кров'ю. Перше знайомство з сайтом справило дуже тяжке враження – стільки на його сторінках дитячої біди! Хворих дітей батьки тоді везли до київських медичних установ – це були адреси надії. І я почав регулярно здавати кров в Охматдиті. Також там багато чого надивився. Вкотре усвідомив, що роблю потрібну справу – моя кров комусь допомагає вижити. У такий спосіб я, до певної міри, повертав і повертаю свій борг, адже я був евакуйований з Чорнобильської зони і нам, насправді, давали лише 15 років життя. А ми, дяка Богу, живемо…
Отож намагався донацій не пропускати. Тоді донору дозволялося здавати на рік цільну кров 5 разів, або 8 разів – на тромбоконцентрат.
– Це доволі багато. Адже до донації слід готуватися, після неї – відновлюватися. Як все це відбувається?
– Що взагалі таке "донор"? Слово це походить від латинського "donare", що означає "дарувати, жертвувати". Тобто давати від душі, а не в борг чи якось іще. Коли ти готуєшся до донорства, ти прагнеш допомагати іншим, у тебе є така можливість – це головне. Усякі ж випадки трапляються. Отож я здавав кров і для онкохворих, і для поранених, і для пожежників, і для породіль. Всяке бувало…
Що стосується підготовки. Коли ти готуєшся здавати кров, то дотримуєшся певного режиму. За два-три дні не можна їсти жирного, гострого, солодкого, забороняється вживати алкоголь. За дві години до донації не можна палити (щоправда, для мене це обмеження було неважким, бо я взагалі не палю). Інакше кажучи, слід, сказати б, поститися – щоб кров була гарною. Коли так готуєшся, спонукаєш себе до здорового способу життя.
А відновлення… За кожну здачу крові давали продуктовий набір, а в Охматдиті – годували обідом: організм донора в такі дні потребує повноцінного харчування. У день здавання крові або її компонентів тебе також звільняють від роботи, ще один день додається до відпустки.
Варто нагадати і про користь донорства для самих донорів, адже регулярне оновлення крові в організмі дозволяє уникнути ризиків тромбозу; воно, повторюся, стимулює до здорового способу життя – занять спортом, здорового харчування, спокійного сну, поміркованості та відмови від шкідливих звичок; забезпечує контроль стану здоров'я завдяки обов'язковим щорічним комплексним обстеженням організму на предмет можливості здавати кров.
Повертаючись до нашої теми, скажу, що до 2009 року я здав кров 28 разів. А потім наприкінці року завідувачка відділення раптом сказала мені, що з моїм хронічним бронхітом далі мені кров здавати не можна – якісь тоді вийшли в них нормативні документи. Що всі працівники відділення мені вдячні, але забирати в мене кров не мають права.
– А як ви знову почали здавати кров?
– Я з великим жалем змушений був покинути цю справу. Адже продовжував стежити за спеціалізованими сайтами, часом до мене телефонували родичі хворих, бо моє прізвище залишалося в базах, однак я не міг нічого вдіяти. Згодом – Революція Гідності і початок війни з росією. Кров потрібна? Потрібна! А мені здавати її заборонено… А потім важко захворів мій близький університетський друг Павло Сацький. Був міцним хлопцем, працював у КНЕУ, захистив кандидатську дисертацію, і зненацька – саркома. Він намагався триматися, лікувався, ми регулярно спілкувалися, а потім у лютому 2022 року він зателефонував і запитав, чи не міг би я здати для нього кров – він пам'ятав, що я колись був донором. А я вважав, що старі заборони в силі, тому знайшов для нього трьох донорів серед моїх друзів і знайомих. Повів я одного з них – нашого співробітника Андрія Середіна – до Центру крові на Берлінського і думаю: "12 років пройшло. А чом би і мені не спробувати, може за цей час правила змінилися?". Отож знов заповнив анкету, мені виміряли тиск і я зайшов до приміщення, де сиділа завідувачка відділенням Наталя Віталіївна Коломієць. Вона, з її чудовою пам'яттю, одразу мене впізнала і зраділа, що я знов готовий здавати кров. Виявилося, що 2021 року політику щодо донорства в країні переглянули: деякі обмеження залишили (перенесена хвороба Боткіна, варикоз та низка інших), але більшість скасували. Зауважу, що і Центр за ці роки невпізнанно змінився на краще, було оновлено інтер'єри, створено нову комп'ютерну базу донорів, усе обладнання і техніку замінено. Я їй розповів про свого друга, вона знов мене оглянула і без вагань дала добро на донацію.
Так я знов почав здавати кров. Але, на жаль, друг мій помер. Адже донорська кров в багато разів збільшує шанси хворого на одужання, але не завжди є панацеєю. Проте ті шанси, які вона дає людині, дуже часто є для неї вирішальними…
Невдовзі почалася повномасштабна війна, і потреби в донорській крові експоненційно зросли. І я знов став регулярно здавати кров. Між іншим, тепер її можна здавати шість разів на рік, або робити більше двадцяти донацій на тромбоконцентрат. Отож з 9 лютого 2022 року, коли я вперше після перерви знов здав кров, до 15 березня 2024 року, я вийшов на 40 разів, тобто трохи більше, ніж за два роки, здав кров ще 12 разів. І вийшов на норму, яка дає право на почесне донорство. Але я, звісно, здаю кров не для цього, і не задля тих невеличких пільг, які дає людині такий статус.
Та я й не бачив людей, які шукають в донорстві якогось зиску. Понад те, людей, які хотіли б здати кров, нині значно побільшало. Хоча, зауважу, лікарі кажуть, що крові все одно не вистачає. За нормами навіть мирного часу потрібно, щоб на 1000 людей припадало 40 донорів. А нині в нас у найкращому разі – 30 осіб.
– Що хотіли б побажати нашим читачам?
– Я намагаюся закликати людей здавати кров. Не потрібно здавати кров шість разів на рік, але хоча б раз на три місяці можна. Між іншим, багато хто це розуміє. Завідувачка відділенням КМЦК Світлана Анатоліївна Утвенко мені розповідала, як прийшла здавати кров молодесенька мініатюрна дівчина з мамою: "Мені сьогодні виповнюється 18 років, і я хочу здати кров", – каже. А за нормами, у неї ще має бути й вага в 50 кг або більше, а там такого і близько немає. Вона ледве не плаче, насилу відмовили: порадили трохи погладшати і знов прийти – десь за рік …
Дуже хотілося б, щоб кількість людей, подібних для цієї дівчини, продовжувала зростати. Адже, повторюся, донорської крові в нас не вистачає… Отож здавайте кров і бувайте здорові!
Спілкувався Дмитро Стефанович
Довідково
День 14 червня для відзначення Всесвітнього дня донора крові обрано невипадково. Цього дня 1868 р. народився Карл Ландштейнер (1868-1943) – видатний австрійський та американський лікар, хімік, імунолог, інфекціоніст. Саме він став першим дослідником у сфері молекулярної та клітинної медицини і в 1900 році зробив важливе відкриття груп крові у людини – спочатку трьох, за що отримав Нобелівську премію з фізіології та медицини. Четверту групу крові відкрив у 1907 році чеський лікар Ян Янський. В 1921 році американська медична комісія визнала пріоритет Янського в класифікації по чотирьох групах перед Карлом Ландштайнером. Класифікація Янського використовується дотепер. У 1940 році Ландштейнер спільно з Вінером відкрили систему антигенів Резус. Відкриття доктора Ландштейнера дозволило зробити переливання крові звичайною медичною практикою, що рятує людям життя.
Запрошуємо доєднатися до вже традиційного Дня Донора КПІ на користь Київського міського центру крові, звідки ваша кров буде доставлятися тим, хто її найбільше потребує. Донорство є добровільним та безоплатним, але на усіх вас чекатимуть невеличкі приємності від наших партнерів.
Що потрібно для успішної донації:
- бути старше 18 років (включно) та мати вагу понад 55 кг;
- ознайомитися із тимчасовими та абсолютними протипоказаннями до донорства;
- дотримуватися дієти донора;
- обов'язково поснідати вранці;
- взяти із собою паспорт.
🕑 Коли: 29 березня (пт) з 9:30 до 13:00.
📍 Де: приміщення Соцслужби, вул. Борщагівська, 144 (гуртожиток 20, вхід зліва).
💭 Соцслужба у telegram | іnstagram | youtube. Зворотний зв'язок: @ask_sss_bot