У цьому році відзначається знаменна дата – 60 років відтоді, як регбійна команда Київського політехнічного інституту "Політехнік" першою з українських команд узяла участь в офіційних всесоюзних змаганнях: з 2 по 10 серпня 1963 року в Мінеральних Водах, Железноводську, Єсентуках та П'ятигорську відбувся чемпіонат колишнього СРСР серед команд ДСТ "Буревісник".
Склад команди "Політехнік" на цьому чемпіонаті був таким: Георгій Лукашевич (граючий тренер, викладач кафедри фізвиховання КПІ), Володимир Борискін (1944 р.н.), Леонід Кіча (1942 р.н.), Валерій Федоров (1942 р.н.), Володимир Масол (1941 р.н.), Сергій Макушко (1943 р.н.), Валентин Хонін (1943 р.н.) – всі студенти факультету автоматики і електроприладобудування; Євген Ігнатов (1941 р.н.), Володимир Варавкін (1941р.н.), Віталій Пелех (1941 р.н.), Анатолій Тяжкороб (1938 р.н.), Віктор Трохименко – всі студенти теплоенергетичного факультету; Ігор Кривень (1942 р.н.), Михайло Лихман (1938 р.н.), Олексій Букаєв (1940 р.н.) – всі з механіко-машинобудівного факультету; Анатолій Макеєв (1941 р.н.) – студент електроенергетичного факультету; Володимир Соломонов (1941 р.н.) – студент хіміко-технологічного факультету, а також студент Київського інституту фізкультури Олександр Зак і студент Одеського держуніверситету Леонід Шелестович (1942 р.н.). На жаль, через різні причини не змогли взяти участь у змаганнях такі сильні гравці, як викладач КПІ Микола Тодосієнко (1937 р.н.) та Володимир Могілей (1942 р.н.). Було вирішено запросити фізично підготовленого студента КІЦПФ Юрія Бірулю, хоч він у регбі ніколи не грав і навіть не знав правил гри.
Цим історичним змаганням передували не менш значні події у регбійному житті "Політехніка".
У березні 1963 року команді представили нового тренера – Георгія Лукашевича. За спортивною спеціалізацією він був тренером борців і штангістів. Тренування проводилися на стадіоні КПІ кілька разів на тиждень.
У травні того ж таки року в Адлері пройшов всесоюзний збір гравців, тренерів і суддів, на якому вперше зустрілися та обмінялися досвідом 36 ентузіастів регбі з усього колишнього СРСР. Україну на цьому регбійному форумі представляли тренер команди КПІ Георгій Лукашевич, засновник команди КПІ Валентин Хонін, організатори регбі в Одесі Леонід Шелестович, Володимир Курман та Іван Резничук, а також засновник київської команди "Спартак" (КІІЦА-АВІАТОР) Владислав Клетинський.
Наступного місяця на адресу керівництва Київського політехнічного інституту надійшов офіційний лист від Центральної Ради Всесоюзного ДСТ "Буревісник", яким регбійна команда "Політехнік" запрошувалася до участі в чемпіонаті СРСР серед студентів, провести його планувалося в серпні поточного року. Ректор Олександр Сергійович Плигунов підтримав запрошення та доручив спортклубу і кафедрі фізичного виховання інституту забезпечити підготовку та участь регбістів у цих престижних всесоюзних змаганнях. Найактивнішу участь у підготовці до головного студентського регбійного форуму взяв засновник і капітан команди Валентин Хонін.
У липні в спортивному таборі КПІ в Плютах регбійна команда перебувала на навчально-тренувальних зборах. Заняття проводилися на березі Дніпра на піску. Під час тренувань займалися загальнофізичною підготовкою, розігрували м'яч, відпрацьовували сутичку, формували віяло та інші елементи гри. Ніяких ігрових комбінацій не розігрували, оскільки не було кому їх навчати. З правилами регбі знайомилися, читаючи три звичайні аркуші, де були надруковані основні правила.
Ділиться спогадами Віталій Пелех: "Під час спортивних зборів нам запропонували взяти участь у грі в пушбол на урочистому відкритті III спартакіади УРСР, яке проходило на Республіканському стадіоні. Розділили на дві команди, видали форму. Я раніше бачив цю гру по телевізору. Грали два тайми по 15 хвилин. Матч закінчився з рахунком 2:2. Дуже втомилися від інтенсивних навантажень. Мені разом з Володимиром Могілеєм вдалося величезний м'яч закотити у ворота суперників. Цю гру транслювали по телебаченню. Потім у фойє столичного кінотеатру "Київ" деякий час демонструвалася велика виставка фотографій цієї події".
Довідково: Пушбол (англ. pushball – від push – штовхати і ball – м'яч), спортивна командна гра з великим важким м'ячем (діаметр близько 1,8 м, вага 20-30 кг) на трав'яному полі. Грають командами по 11 гравців (9 у полі та 2 воротаря). Мета гри полягає в тому, щоб загнати м'яч за лінію воріт суперника.
Розповідає Анатолій Макеєв: "Наприкінці липня наша команда на чолі з граючим тренером Георгієм Лукашевичем вирушила потягом до П'ятигорська для участі в змаганнях на першість ЦР ДСТ "Буревісник". Це були наші перші офіційні зустрічі. По приїзду вночі команду ніхто не зустрів. Добиралися до місцевого стадіону самотужки. На його трибунах залишок ночі і провели. Потім команду поселили в кемпінгу в Лермонтовському, біля підніжжя гори Машук. До стадіону добиралися електричкою та міським трамваєм".
Згадує Євген Ігнатов: "Перший поєдинок ми проводили на стадіоні ДСТ "Труд" міста П'ятигорська. Грали з фаворитами змагань – регбістами Московської ветеринарної академії. Приємною несподіванкою стала завзята підтримка нашої команди на трибунах стадіону. Як потім стало відомо, за нас шалено вболівали студенти та випускники КПІ, які під час літніх канікул саме подорожували в місцях проведення змагань".
Із спогадів Валентина Хоніна: "Для участі в змаганнях гравці команди отримали форму – сіро-блакитні футболки з трусами. Також регбістам видали гетри, бутси, щитки і синьо-червоні куртки від хокейної форми. Але бутси були, здебільшого, невеликих розмірів, і деякі наші регбісти (Михайло Ліхман, Анатолій Макеєв) виходили на поле в кедах!!! Ігрову форму готували самі, наносячи номери за допомогою власноруч виготовлених трафаретів".
Розповідає Валерій Федоров: "На чемпіонаті досить складно було суперничати з такими досвідченими командами, як МАІ, ГПІ. Вони тренувалися вже не один рік і брали участь у багатьох змаганнях. Але всі наші хлопці старалися, і в деяких моментах навіть перегравали іменитих суперників. На той час у мене був зріст 183 см та вага 80 кг, і я грав 8-м номером сутички. Разом з Володимиром Соломоновим (9), Сергієм Макушко (10) та Віталієм Пелехом (7) ми просто на полі вигадували різні комбінації".
На чемпіонаті "Політехнік" провів три матчі з сильними командами МАІ (Москва), МВА (Москва) та ГПІ (Тбілісі). У цих зустрічах у першій ланці нападу грали Лукашевич, Зак, Кича, а також Трохименко і Тяжкороб. Друга ланка – Лихман та Біруля. Мобільна третя лінія була представлена Пелехом, Макеєвим та Федоровим, а Варавкін і Кривень могли грати як у 2-й, так і в 3-й лініях. Півзахисником сутички на поле виходив спритний Соломонов, а 10-м номером рухливий Макушко. У захисті, змінюючи один одного, грали Борискін, Ігнатов, Масол, Хонін, Шелестович. Тили команди захищав 15-й номер Букаєв.
На полі грали та водночас навчалися регбійного мистецтва. На жаль, поступилися суперникам в усіх матчах. Фізично команда була підготовлена добре, але брак досвіду, багато порушень правил, відсутність необхідної зіграності далися взнаки. Багато гравців команди травмувалися, оскільки ігри проходили на незвичних каменистих полях. Але отримали перший, на високому рівні, регбійний досвід. Останню зустріч команда взагалі проводила без замін через велику кількість травм, а Валерій Федоров раніше повернувся до Києва у зв'язку зі своїм весіллям. Крім цього, підвів команду Ю.Біруля, якого видалили з поля.
Урешті-решт гравці КПІ розділили 5-8 місця з регбістами із Куйбишева та Тбілісі. Але Валентин Хонін відзначив, що участь наших регбістів-політехніків у змаганнях такого рівня надихнула їх на вдосконалення своєї техніки та подальші звершення.
У період з 7 по 12 вересня 1963 року Є. Ігнатов, В. Борискін, Л. Кіча, В. Трохименко та інші вже досвідчені спортсмени КПІ у складі київської команди "Спартак", у якій грали студенти Київського інституту цивільного повітряного флоту (КІЦПФ, тепер – НАУ) взяли участь у чемпіонаті СРСР серед колективів ДСТ "Спартак", що проходив у Москві. Тоді у КІЦПФ не змогли зібрати повного складу регбійної команди і звернулися до політехніків по допомогу. Організацією поїздки на ці змагання займалися родоначальник регбі в КІЦПФ В. Клетинський і студенти КПІ В. Борискін та Є. Ігнатов, завдяки чому Україна була представлена серед шести найкращих спартаківських команд СРСР.
А в грудні регбісти-політехніки на засніженому стадіоні КПІ провели ще кілька товариських зустрічей: 5 грудня – з командою Дніпропетровського гірничого інституту, в якій здобули перемогу з рахунком 12:6, та 8 грудня – з київськими спартаківцями (ГВФ), де також святкували перемогу.
На цьому перший спортивний сезон "Політехніка" було завершено. Сьогодні ми дякуємо студентам Київського політехнічного інституту, які в 1963 році відкрили "вікно" до всесоюзних змагань та подальшого розвитку регбі в Україні.
Вітаємо ветеранів регбі 1963 року, усіх регбістів, тренерів, уболівальників з ювілеєм і бажаємо подальших перемог на регбійних полях!