«Такої загальної сукупності знань, яку я бачив у студентів першого випуску Київської політехніки, не траплялося у відомих мені університетах і технологічних інститутах». Ці слова, написані Дмитром Менделєєвим під час його головування у першій екзаменаційній комісії КПІ, увіковічені під барельєфом хіміка на головному корпусі КПІ. Сьогодні вони нагадують кожному політехніку про те, як важливо бути відданим головній своїй вірі – вірі у силу знань, науки й гостроти розуму. Цю релігію найвідоміший у світі хімік сповідував усе життя. І те, як високо оцінював він університет ще на початку минулого століття, донині надихає не втрачати наснаги й професіоналізму у творенні вже української науки.
«Немає без явно посиленого працелюбства ані талантів, ані геніїв», – наголошував науковець, не затьмарений власною геніальністю.
Видатний учений народився 8 лютого майже два століття тому. Його гнучкий ум, що безперервно перебував у пошуку істини, у поєднанні з упертим трудоголізмом та нестандартним способом мислення був справді феноменальним.
Пізніше ще один відомий радянський науковець – Лев Чугуєв – порівняє Менделєєва із Шекспіром і Толстим – через його вміння геніально висвітлити й аргументувати прості як світ істини. І дійсно: треба було мати надлюдську силу передбачення, інтуїцію генія, щоб сформулювати закон періодичності у часи, коли не було скільки-небудь певних уявлень про будову атома. «Істина відкривається в тиші тим, хто її розшукує», – писав Дмитро Менделєєв.
Однак у бібліографії Менделєєва власне хімії присвячено менш ніж десяту частину його праць. Роботи, які просунули далеко вперед тогочасне наукове знання, стосувалися повітроплавання, метеорології, освоєння Арктики, проєктування криголама, народної освіти, судових експертиз, економіки, викриття спіритизму. І це далеко не все, що цікавило останнього вченого-енциклопедиста.
Концепція сталого розвитку, раціональне природокористування, екологія – ці нові визначення аж ніяк не нових тем також цікавили Менделєєва й були предметом його досліджень.
Учений застерігав суспільство від нерозумного використання природних ресурсів. Він палко дискутував на тему вичерпних корисних копалин, закликав ощадно витрачати нафту, воду, вугілля, переконував у необхідності газифікації вугілля, нагадував про обов’язок модифікувати способи видобутку й транспортування нафти.
Менделєєв наголошував на важливості освіти як серцевини формування здорового суспільства і заможної держави. «Школа – це майстерня, де формується думка молодого покоління. Потрібно міцно тримати її в руках, якщо не хочеш випустити з рук майбутнє».
Небайдужий до політичного й соціального життя, Менделєєв попереджав, що необхідно ліквідувати можливість монополізації природних багатств, але його слова, на жаль, не були почуті.
На власному прикладі геній довів: щоб стати науковцем, слід мати неймовірну цікавість до життя, впертість і гострий розум. Однак для того, щоб стати видатним і славетним ученим, потрібно ще й велике серце та відвага підіймати у суспільстві важливі теми, незручні для сильних світу цього за усіх часів.