Виставка пейзажного живопису Олени Самсонової демонструвалася в листопаді в Картинній галереї ім. Григорія Синиці. Керівник студії живопису "Гармонія", який працює в КПІ, Андрій Кулагін, відкриваючи експозицію, зауважив: "Від зустрічі з її творчістю не лише отримуєш задоволення, а й відчуваєш духовний підйом. Здається, звичайна картина: з дерева осипалося листя, оголився його скелет, але так майстерно виписано, що захоплює глядача і занурює в якийсь внутрішній процес. Сніг, залитий сонцем, квітуча земля – вони не можуть не пробуджувати емоцій у глядача".
Художниця розповіла, що дуже любить природу, тому пише переважно пейзажі, іноді – квіти. Полюбляє мандрувати, і більшість картин – за карпатськими мотивами. До речі, пані Олена зі-зналася, що серйозно зайнялася живописом тільки після виходу на пенсію.
У зв'язку з карантином, глядачів було не так багато. "Сподобалися кольори, вони як живі, передають велич і різноманіття природи, – поділилася одна зі студенток. – Я не була в Карпатах, але з картин відкрила для себе буйство кольорів і багатство цього краю". А інша додала: "Кольори – неймовірні, картини сповнені сонця, як на полотнах Куїнджі".
"За фахом я інженер лісового господарства, – поділилася живописець. – І це позначилося на моєму сприйнятті природи. Для мене вона – божественна, в усіх своїх проявах і в усі пори року. Коли бачу красивий кадр, миттєво дістаю фотоапарат і фіксую його. А в процесі роботи звіряю свої враження з фото, адже "спіймати" схід чи захід сонця пензлем неможливо, бо триває він лише 10-15 хвилин, тож послуговуюся світлинами".
Місяць, доки тривала виставка, промайнув швидко. Але про неї зняли відео. А допомагаючи згорнути експозицію, політехніки побажали авторці творчих успіхів і нових плідних демонстрацій.