Сергій Чолій. Від історії давньої – до сучасної

Традиційно в університетському конкурсі "Молодий викладач-дослідник" перемагають представники технічних факультетів. Тим приємніше розповісти про молодого науковця, історичні розвідки якого є цікавими й сучасними, їх публікують міжнародні видання.

"Після захисту кандидатської дисертації саме в КПІ я розпочав роботу як фахівець-історик", – згадує Сергій Чолій, доцент кафедри історії, удостоєний звання "Молодий викладач-дослідник" у 2019 та 2020 роках. А розпочалося все з історичного факультету КНУ ім. Тараса Шевченка, який Сергій закінчив у 2008 році. Там же навчався в аспірантурі, де 2013-го захистив кандидатську дисертацію "Формування австро-угорських збройних сил у внутрішній політиці Монархії Габсбургів". Робота виконувалася спільно з аспірантською програмою Віденського університету "Австрійська Галичина та її міжкультурна спадщина" та кількома іншими європейськими науковими інститутами. А затим цікавість до історії давньої переросла у вивчення історії нинішньої.
На кафедрі історії Сергій Васильович послідовно обіймав посади викладача, старшого викладача, доцента. Кафедра не є випусковою, але педагог упродовж багатьох років займається організацією щорічної студентської науково-практичної конференції "Україна: історія, культура, пам'ять", яку проводить кафедра історії КПІ ім. Ігоря Сікорського. Крім викладацької діяльності, він активно провадить наукові розвідки у сфері модерної та сучасної історії за кількома напрямами. Перш за все, це традиції військового комплектування в Європі XIX-XXI століть, де молодий вчений досліджує центральноєвропейський та український досвід чоловічого населення під час військової служби. По-друге, це історія навколишнього середовища (environmental history) і міграцій, спричинених екологічними та політичними факторами.

Крім того, впродовж 2017-2020 років Сергій Чолій був керівником наукового проєкту, який виконувався на ФСП, – "Удосконалення людського капіталу як фактор підвищення мобілізаційного потенціалу України". Це дослідження, фінансоване за рахунок гранту МОН України для молодих учених, зібрало інтердисциплінарну команду молодих науковців (відповідальний виконавець – к. філос. н. Олена Акімова), які працювали над вирішенням важливої й актуальної в сучасних умовах суспільної проблеми. У роботі теоретично окреслено різні параметри такого явища, як мобілізація в політичному, суспільному, економічному та військовому житті країни, здійснено аналіз практичного застосування мобілізаційних процесів у державній політиці та юридично-правовій діяльності. Таким чином встановлено, що під час зростання соціальної та політичної напруженості між державами та в самих державах, суспільства, за наявності відповідного мобілізаційного потенціалу, здатні до вирішення завдань виживання та пристосування.

Слід зауважити, що у своїй науковій діяльності Сергій Васильович активно співпрацює з іноземними навчальними та науковими установами, бере участь у роботі наукових конференцій, літніх шкіл, публікується в міжнародних виданнях, зокрема і тих, що індексуються в наукометричних базах Scopus і Web of Science. Як історик С.Чолій проводить активний пошук нової інформації шляхом щорічних архівних та польових досліджень. Серед іншого, його зацікавили літня школа "Полісся як ландшафт інтервенції" Інституту історичних досліджень Східної Європи імені Гердера, м. Марбург (2018), дослідницька програма Німецького історичного інституту у Варшаві (2021) тощо.
Молодий дослідник є автором більш ніж 30 наукових публікацій. Серед них монографія "Мобілізація на периферії. Військовий обов'язок як фактор модернізації імперії Габсбургів 1868-1914" (2016), статті "Війна як модель руху населення в сучасному світі..." (Berlin: Duncker&Humblot, 2020), "Громади у Фукусимі та Чорнобилі – сприятливі та стримуючі фактори відновлення в районах ядерних катастроф" в "Демографія катастроф: вплив на населення та місце" (Springer Nature, 2020), "Мобілізація в постсоціалістичних просторах: між імперативами модернізації і загрозами демодернізації" (Politics, 2018) та інші. Публікації допомагають пізнати історію, провести паралелі з сьогоденням, є підґрунтям до розуміння можливих сценаріїв розвитку.